Рішення № 104515933, 26.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 Справа № 914/3766/21

За заявами: Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Омега» та Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління»

про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 914/3766/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Омега», м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 702 428, 55 грн

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: П`ятковська І.П.

Від відповідача: Яцук Г.М.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3766/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Омега» до Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» про стягнення 702 428,55 грн.

В судовому засіданні 19.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 914/3766/21, яким позов задоволено частково.

Повний текст рішення складено 30.05.2022.

Вказаним рішенням суду також було призначено судове засідання на 26.05.2022 для вирішення питання про розподіл судових витрат та зобов`язано сторони до 24.05.2022 подати суду письмові докази понесених судових витрат. Копії вказаних доказів надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання надати суду.

24.05.2022 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву від 23.05.2022 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої останній просить суд покласти на Миколаївське комунальне підприємство «Житлово-комунальне управління» витрати на професійну правничу (правову) допомогу, понесені ТзОВ «А. Омега» в розмірі 69 232,50 грн.

24.05.2022 через службу діловодства господарського суду відповідачем подано заяву від 23.05.2022 про постановлення додаткового рішення, згідно якої останній просить суд стягнути з ТзОВ «А.Омега» на користь Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 50 000,00 грн.

26.05.2022 через службу діловодства господарського суду позивачем подано клопотання від 25.05.2022 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (письмові заперечення на заяву від 23.05.2022 про постановлення додаткового судового рішення), згідно якої просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу, що заявлений відповідачем в заяві від 23.05.2022 до 0,00 грн.

26.05.2022 на електронну адресу господарського суду відповідачем надіслано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої останній просить суд у задоволенні заяви ТзОВ «А.Омега» від 23.05.2022 про постановлення додаткового судового рішення щодо розподілу та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В судове засідання 26.05.2022 представник позивача з`явився. Просить суд покласти на Миколаївське комунальне підприємство «Житлово-комунальне управління» витрати на професійну правничу (правову) допомогу, понесені ТзОВ «А. Омега» в розмірі 69 232,50 грн, а також зменшити розмір витрат на правову допомогу, що заявлений відповідачем в заяві від 23.05.2022 до 0,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. Просить суд стягнути з ТзОВ «А.Омега» на користь Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом справи у розмірі 50 000,00 грн, а також відмовити у задоволенні заяви ТзОВ «А.Омега» від 23.05.2022 про постановлення додаткового судового рішення щодо розподілу та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні заяв про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, наведеною нормою визначено, що суд, який ухвалив рішення у справі, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача 69 232,50 грн витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором про надання правової допомоги № 164-17/12 від 17.12.2015 (укладеним між ТзОВ «А.Омега» та Адвокатським об`єднанням «Матвіїв і партнери»); додатковою угодою №1 від 03.09.2021 до договору про надання правової допомоги № 164-17/12; договором про надання правової допомоги № 720-27/01/22 від 27.01.2022 (укладеним між ТзОВ «А.Омега» та Адвокатським об`єднанням «Матвіїв і партнери»); актами про надану правову допомогу по договору № 164-17/12 від 17.12.2015; актами про надану правову допомогу по договору № 720-27/01/22 від 27.01.2022; меморіальними ордерами про оплату клієнтом правової допомоги; рахунками на оплату за надану правову допомогу.

Звертаючись із заявою про стягнення з позивача 50 000,000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідач обґрунтував ці вимоги договором про надання правової допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 (укладеного між Миколаївським комунальним підприємством «Житлово-комунальне управління» та Адвокатським об`єднанням «Шпунт і партнери»), заявки № 1 до договору юридичного обслуговування № 10/01/22 від 10.01.2022, актами виконаних робіт (надання послуг).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до ч.1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч.6 ст.129 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши заяви сторін про ухвалення додаткового рішення, а також клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Омега» та Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» задоволити частково шляхом зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу за поданими клопотаннями та наступному визначенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сума судових витрат позивача та відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню складає:

з відповідача на користь позивача 46 337, 31 грн (69 232,50 грн х 66,93%) (пропорційно розміру задоволених позовних вимог);

з позивача на користь відповідача 16 535,00 грн (50 000,00 грн х 33,07%) (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом надано оцінку поданим сторонами доказам, співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності заявлених адвокатами сум критеріям реальності, розумності розміру витрат, а також заявам сторін щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, тощо.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд при ухваленні додаткового рішення враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при ухваленні додаткового рішення не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених сторонами в обґрунтування вимог про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час прийняття додаткового рішення у даній справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням предмету позову у справі та результат вирішення спору у справі (задоволення позову частково), суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на сторони відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Омега» від 23.05.2022 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» (вул. Д. Галицького, 15а/24, м. Миколаїв, Львівська область, 81600 ідентифікаційний код 05759646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А. Омега» (вул. Возз`єднання, 10, м. Миколаїв, Львівська область, 81600 ідентифікаційний код 30123825) 46 337, 31 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заявлених вимог відмовити.

4. Заяву Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» від 23.05.2022 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А. Омега» (вул. Возз`єднання, 10, м. Миколаїв, Львівська область, 81600 ідентифікаційний код 30123825) на користь Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» (вул. Д. Галицького, 15а/24, м. Миколаїв, Львівська область, 81600 ідентифікаційний код 05759646) 16 535,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. В решті заявлених вимог відмовити.

Додаткове рішення складено 30.05.2022

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним господарським судом.

Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.