Рішення № 104515905, 19.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022 Справа № 914/3558/21

за позовом: Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Турківської міської ради Самбірського району Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Турка, Львівська область

про повернення нежитлового приміщення комунальної власності

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.Б.

Представники:

Від прокуратури: Лука Г.В. прокурор;

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Турківської міської ради Самбірського району Львівської області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Турка, Львівська область, в якій прокурор просить зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Турківській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 року та стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 2270,00грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року позов залишено без руху, прокурору встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

09.12.2021 року від Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області на електронну адресу суду надійшла заява за вх.№29837/21, про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої прокурором усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.01.2022 о 10:40год.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року відкладено підготовче засідання на 03.02.2022 року, однак, у зв`язку з карантинними заходами судді, судове засідання призначене на 03.02.2022 року не відбулося, відтак ухвалою суду від 07.02.2022 року розгляд справи призначено на 17.02.2022 року.

17.02.2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява за вх.№4383/22 про розгляд справи без участі представника, в якій позивач повідомляє суд, що станом на 16.02.2022 року акту приймання-передачі майна між позивачем та відповідачем не підписано та відзиву від відповідача на адресу позивача не надходило, відтак заявлений прокуратурою позов підтримує повністю. Та просить задоволити його в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.03.2022 року на 10:00год.

21.02.2022 року та 17.03.2022 року від позивача - Турківської міської ради Самбірського району Львівської області надійшли заяви (вх.№4634/22 та №6326/22) про розгляд справи без участі позивача, в яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задоволити.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2022 року, враховуючи неявку відповідача, у звязку з введенням воєнного стану на території України до 25.04.2022 року, постановлено відкласти підготовче засідання на 28.04.2022 року.

Ухвалою суду від 28.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.05.2022 року.

В судове засідання 19.05.2022 року прокурор зявився, підтримав позовні вимоги та не заперечив про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

В судове засідання 19.05.2022 року позивач не зявився, у поданих до суду заявах підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити та слухати справу без його участі.

В судове засідання 19.05.2022 року відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується розсилкою про відправлення ухвали суду за 02.05.2022року, жодних заяв, клопотань від відповідача станом на час розгляду справи до суду не надходило, конверт до суду від відповідача не повертався. Згідно відстеження поштового відправлення за №7901414532481 про надіслання ухвали відповідачу: відправлення вручено особисто 06.05.2022 року.

Так, відповідно до ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України ; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Отже, Господарський суд Львівської області працює і здійснює правосуддя з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Так, провадження у справі було відкрито 13.12.2021 року, ще до запровадження в країні воєнного стану.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес.

Одночасно суд зазначає, що статтею 197 ГПК України встановлено можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за заявою учасників справи. Частиною третьою вказаної статті зазначено про можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та клопотань процесуального характеру, не висловив своєї позиції по справі, та задля належної участі у справі мав можливість скористатись своїм правом на участь уповноваженого представника в судовому засіданні за відповідно до вимог ст. 197 ГПУ України за допомого системи "EаsyCon", проте таким правом не скористався. Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами загального позовного провадження, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України, відтак в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Правова позиція прокурора.

01 вересня 2011 року між Турківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до власності Турківської міської ради (надалі - Договір) загальною площею 309,7 кв.м., зокрема 1-й поверх з індексами приміщень №№ УII, 5, 6, 8, 10-1, 10-2, 11-1, 11-2; підвал: №1, 11, 111, в тому числі приміщення кафе - 87 м.кв.; магазин - 155,6 м.кв., підвал - 67,1 м.кв.

Відповідно до інформації Турківської міської ради №1985 від 11.10.2021 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує приміщення громади загальною площею 309,7 кв.м. (надалі - об`єкт оренди) без належних правових підстав, оскільки закінчився строк дії договору оренди та останньою пропущені строки подання заяви на продовження Договору.

Строк дії договору закінчився 31.08.2021 та відповідно до матеріалів справи Відповідач не повернула приміщення, зазначені у договорі та продовжує користуватися об`єктом оренди.

Відтак, прокурор просить зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Турківській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 року.

Агрументи позивача.

03.02.2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява за вх.№2865/22, в якій Турківська міська рада заявлений позов керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області про зобовязання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Турківській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 рок, підтримує у повному обсязі, просить позов задоволити та у поданих заявах до суду просить слухати справу без участі представника Турківської міської ради за наявними у справі матеріалами.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Щодо підставності звернення керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 закону України Про прокуратуру).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з позовної заяви, прокурором заявлено позов самостійно, підставою для звернення прокуратури з цим позовом слугувало нездійснення Турківською міською радою Самбірського району Львівської області, як органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження, захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Зокрема, у позовній заяві прокуратурою зазначено, що бездіяльність Турківської міської ради щодо звернення до суду з позовом про повернення комунального майна свідчить про неналежне здійснення цим органом захисту інтересів територіальної громади у сфері захисту права комунальної власності , які у даному випадку збігаються з інтересами держави.

Самбірською окружної прокуратурою на адресу Турківської міської ради направлявся лист від 12.10.2021 року №14.56/05-22-2362вих.-21, в якому зазначались виявлені порушення та необхідність органу місцевого самоврядування самостійно звернутися до суду з позовною заявою про повернення комунального майна.

Позивачем в поданих заявах до суду, в особі котрого заявлено цей позов, не заперечується, що заходи щодо самостійного подання позову не вживались. Згідно доданого матеріалів справи листа №2278-02.17 від 08.12.2021 року вбачається що Турківська міська рада повідомляє прокурора про відсутність коштів на сплату судового збору за подання самостійно даного позову та підтримує поданий позов прокурора.

У постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала наступне.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За приписами Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів (ч. 1 ст. 33). Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1).

Враховуючи наведене, суд вважає, що невжиття Туркіською міською радою жодних заходів щодо самостійного звернення до суду з позовом щодо повернення відповідачем комунальної власності, а саме приміщення громади загальною площею 309,7 кв.м. стало підставою звернення самостійно прокурором до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо порушення інтересів держави у даному випадку, суд зазначає наступне.

За змістом рішення Конституційного Суду України №1-1/99 від 08.04.1999, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

У контексті правовідносин у цій справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Частиною 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах Турківської міської ради Львівської області, оскільки неповернення майна до комунальної власності та невжиття міською радою заходів до звернення до суду про зобов`язання повернути майно до комунальної власності підриває принципи діяльності місцевого самоврядування та перешкоджає реалізації права територіальної громади на належне розпорядження майно, яке їй належить.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону прав територіальної громади. Порушення у сфері неповернення майна до комунальної власності є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01 вересня 2011 року між Турківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до власності Турківської міської ради (надалі - Договір) загальною площею 309,7 кв.м., зокрема 1-й поверх з індексами приміщень №№ УII, 5, 6, 8, 10-1, 10-2, 11-1, 11-2; підвал: №1, 11, 111, в тому числі приміщення кафе - 87 м.кв.; магазин - 155,6 м.кв., підвал - 67,1 м.кв.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №280065710 нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , належить Турківській міській раді. До складу нежитлової будівлі входить приміщення загальною площею 1435,9 кв.м.

Відповідно до інформації Турківської міської ради №1985 від 11.10.2021 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує приміщення громади загальною площею 309,7 кв.м. (надалі - об`єкт оренди) без належних правових підстав, оскільки закінчився строк дії договору оренди та останньою пропущені строки подання заяви на продовження Договору.

Турківською міською радою Самбірського району Львівської області 30.09.2021 року прийнято рішення №1001 про відмову у продовженні договору оренди шляхом проведення аукціону нежитлового приміщення міської комунальної власності загальною площею 309,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 01.09.2011 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2.2 Договору - передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Турківська міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 Договір оренди не продовжено на новий термін, таких доказів в матеріалах справи не міститься.

У відповідності до п.3.1 Договору, орендна плата складала 3286,79 грн. на місяць. Зазначений договір укладено між сторонами на строк до 31.08.2012, який неодноразово продовжувався на підставі п.8.6. Договору.

13 липня 2021 року Турківською міською радою надіслано лист Відповідачу про закінчення терміну дії договору оренди з 31.08.2021 та проханням звільнити орендовані приміщення до 01.09.2021, у зв`язку із закінченням терміну договору оренди та запропоновано орендарю прийняти участь в аукціоні, що буде оголошений через систему ProZorro. Продажі. Згідно поданої інформації Турківською міською радою у поданій заяві за вх.№2865/22 від 03.02.2022 року ФОП ОСОБА_1 прийняла участь в оголошеному аукціоні щодо оренди приміщення, проте переможцем не стала, проте Акт приймання-передачі майна між Турківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 не підписано.

Строк дії договору закінчився 31.08.2021 та відповідно до матеріалів справи Відповідач не повернула приміщення, зазначені у договорі та продовжує користуватися об`єктом оренди.

Відтак, прокурор просить зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Турківській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 року.

Норми права та мотиви суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 2 статті 26 вказаного Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення передбачено в ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в пункті 8.6 спірного договору, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Згідно з ч.2 ст.291 ГК України та ч.1 ст.24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

13 липня 2021 року Турківською міською радою надіслано лист Відповідачу про закінчення терміну дії договору оренди з 31.08.2021 та проханням звільнити орендовані приміщення до 01.09.2021, у зв`язку із закінченням терміну договору оренди, відтак строк дії договору закінчився 31.08.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Статтею 193 ГК України, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків передбачених законом, не допускається.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, Відповідач користується комунальним майном - частиною нежитлового приміщенням загальною площею 309,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-яких правових підстав, відтак вимога прокурора зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Турківській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 року є обгрунтованою та правомірною заявленою.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги про зобовязання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Турківській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 року, підлягають задоволенню,

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Львівською обласною прокуратурою, при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2270,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2480 від 08 листопада 2021 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь прокуратури підлягає судовий збір в сумі 2270,00грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Турківській міській раді (82500, Львівська обл., м. Турка, площа Ринок, 26, ідентифікаційний код 04056026) нежитлове приміщення загальною площею 309,7 кв. м., з них приміщення кафе 87 кв.м., магазин 155,6 кв.м., підвал 67,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання-передачі відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01.09.2011 року.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2270,00грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2022 року.

Суддя Коссак С.М.