Ухвала суду № 104515707, 30.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/3905/22 Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Макс кредит" про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макс кредит"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю"

про стягнення 210 359,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Макс кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю" про стягнення 210 359,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору позики №20210524-00001 від 24.05.2021 відповідачем в частині її повернення. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму позики в розмірі 200 000,00 грн. та суму несплачених відсотків у розмірі 10 359,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти у сумі 210 359,59 грн., що знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю" (місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б (літ. А), оф. 114, ідентифікаційний код юридичної особи: 40094068) у будь-яких банківських установах;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю" (місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б (літ. А), оф. 114, ідентифікаційний код юридичної особи: 40094068) відчужувати (передавати) будь-яким способом право вимоги за кредитними договорами / договорами позики будь-яким третім особам.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що йому відомо, шо на даний час у розпорядженні ТОВ "Кредит ТУ Ю" є грошові кошти, яких достатньо для погашення заборгованості щодо сплати боргу у розмірі 210 359,59 грн. та які надходять на банківські рахунки відповідача за кредитними договорами від позичальників. Однак, замість погашення заборгованості перед позивачем за договором, по якому настав строк платежу, відповідач безпідставно перераховує зі своїх банківських рахунків грошові кошти третім особам (не позичальникам) з метою позбавлення ТОВ "Макс кредит" можливості у майбутньому реально виконати рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з відповідача 210 359,59 грн.

Також ТОВ "Макс кредит" відомо, що ТОВ "Кредит ТУ Ю" має намір відчужити права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками, з метою передачі третім особам права на стягнення з боржників-позичальників заборгованості за неповернутими кредитами, хоча за рахунок наявних у ТОВ "Кредит ТУ Ю" прав вимоги до позичальників також можливо виконати рішення суду про стягнення 210 359,59 грн. у разі задоволення позову ТОВ "Макс кредит".

Безперешкодне вчинення ТОВ "Кредит ТУ Ю" вказаних вище дій щодо перерахування грошових кошів третім особам та відчуження прав вимоги за кредитними договорами до завершення розгляду Господарським судом м. Києва позову ТОВ "Макс кредит" та ухвалення в ній рішення, призведе до того, що у разі задоволення позову ТОВ "Макс кредит" останнє не зможе виконати судове рішення, оскільки у відповідача грошові кошти на банківських рахунках будуть відсутні, а права вимоги за кредитними договорами відчужені (передані) третім особам.

Як наслідок, при вказаних вище обставинах, навіть за наявності рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 210 359,59 грн., позивач реально таких грошових коштів не отримає, а рішення суду не виконає.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі дійсної необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору позики №20210524-00001 від 24.05.2021 ним були перераховані на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., які відповідач згідно п. 1.2 вказаного договору зобов`язався повернути у строк до 24.05.2022, а також сплатити на користь позивача відсотки за користування грошовими коштами.

Проте, у встановлений строк відповідачем грошове зобов`язання за договором позики №20210524-00001 від 24.05.2021 виконано не було, і станом на момент звернення із даним позовом до суду відповідач ухиляється від виконання обов`язку з повернення вказаної суми позики.

Суд відзначає, що предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 210 359,59 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявні у відповідача грошові кошти для задоволення вимог кредитора.

За твердженнями позивача, відповідач є фінансовою установою, що здійснює діяльність з надання кредитів фізичним та юридичним особам. Відтак, грошові кошти, що перебувають на банківських рахунках відповідача, останнім можуть бути спрямовані не на реальне виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позовних вимог, а на ведення власної господарської діяльності, що безумовно може свідчити про порушення прав та законних інтересів позивача.

Більш того, у випадку передання відповідачем прав вимоги за укладеними договорами кредиту та позики з третіми особами, відповідач на отримуватиме грошові кошти на свої розрахункові рахунки, внаслідок чого також унеможливиться виконання рішення суду у даній справі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Кредит ТУ Ю" у межах заявленої до стягнення суми, а також заборони відповідачу відчужувати (передавати) будь-яким способом право вимоги за кредитними договорами / договорами позики будь-яким третім особам є обґрунтованими, адекватними, відповідають предмету спору, спрямовані на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, з урахуванням того, що відповідачем не вживалися дії щодо повернення заявлених до стягнення грошових коштів, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Судом прийнято до уваги, що заявлені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та заборони вчиняти дії є співмірними з заявленими позовними вимогами.

При цьому, в даному випадку буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, і наявний прямий зв`язок між обраними заявником заходами до забезпечення позову і предметом позову.

Крім того суд звертає увагу на те, що обрані заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача його права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджають займатися господарською діяльністю, а лише обмежують його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В даному випадку заявником було належним чином обґрунтовано та доведено за допомогою достатніх належних, допустимих та достатніх доказів наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заява товариства з обмеженою відповідальністю "Макс кредит" про забезпечення позову задовольняється судом у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Макс кредит" про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти у сумі 210 359,59 грн., що знаходяться на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю" (місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б (літ. А), оф. 114, ідентифікаційний код юридичної особи: 40094068) у будь-яких банківських установах.

3. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю" (місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б (літ. А), оф. 114, ідентифікаційний код юридичної особи: 40094068) відчужувати (передавати) будь-яким способом право вимоги за кредитними договорами / договорами позики будь-яким третім особам.

4. Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 30.05.2022, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 30.05.2025.

5. Стягувачем за даною ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю "Макс кредит" (04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 16; ідентифікаційний код 42806643)

6. Боржником за даною ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит ТУ Ю" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б (літ. А), оф. 114; ідентифікаційний код 40094068).

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України.

Суддя С.М. Мудрий