Рішення № 104515654, 30.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/168/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" (вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, місто Київ, 03150) доАкціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Ґедройця , будинок 5, місто Київ, 03150)простягнення 60 027 грн 85 коп.Представники:не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 60 027 грн 85 коп. збитків, завданих незбереженням вагонів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 були пошкодженні, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту та завдало збитків позивачу на загальну суму 60 027 грн 85 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/168/22, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

06.04.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або зупинення провадження у справі у зв`язку із введенням воєнного стану.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а тому вирішення справи по суті не потребує участі представників учасників процесу. Крім того, така підстава для зупинення провадження як введення військового стану, у Господарському процесуальному кодексі України відсутня.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.

Так, позивач стверджує, що на підставі залізничних накладних №№ 45459930, 45498490, 45320389, 45498417, 42891523 та 45319167 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів № № 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, орендарем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг".

Зазначені вагони знаходяться у користуванні (володінні) позивача на підставі Рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019 (далі - Рамковий Договір), укладеного між ТОВ «ОТП Лізинг» (далі - Лізингодавцем) та ТОВ «Рейл Інжиніринг» (далі - Лізингоодержувач), відповідно до п. 2.1. якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Рамкового Договору.

У травні 2020 року вказані вагони знаходились в оренді у ТОВ «Рейл Лоджистікс» на підставі Договору № 2-272/08-19 оренди залізничного рухомого складу від 30.08.2019 (далі - Договір оренди), укладеного між ТОВ «Рейл Лоджистікс» (далі - Орендар) та ТОВ «Рейл Інжиніринг» (далі - Орендодавець), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад). Номери РС, кількість, модель, дати побудов і вид РС вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. Договору оренди, Акт прийому-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту передачі вагонів в/з оренди.

Згідно пп. 3.1.2 п. 3.1. Договору оренди, Орендодавець зобов`язаний здійснювати планові (деповські і капітальні) ремонти РС, а також технічне обслуговування (поточні ремонти), ТОВ-1, ТОВ-2.

Позивач стверджує, що під час перебування вагонів № № 58839986, 53720595, 56515612, 58842113, 59211144, 58920901 на залізничній колії останні були пошкоджені.

Відповідно до доданих до позовної заяви доказів, Структурним підрозділом "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" складено повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М: № 8349 щодо вагону № 58818899, № 9542 щодо вагону № 56346828, № 8376 щодо вагону № 59207092, № 8371 щодо вагону № 58843616, № 8381 щодо вагону № 59223594, № 1994 щодо вагону № 53550315.

За результатами технічного огляду вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц) із зазначенням виконаних робіт.

Для організації та виконання ремонту зазначених вагонів, ТОВ «Рейл Інжиніринг» звернулось до ТОВ «Каргоремтранс», між якими укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-04/2020-RE від 02.01.2020 (далі - Договір надання послуг), відповідно п. 1.1. якого, Виконавець від свого імені за дорученням Замовника приймає на себе зобов`язання надавати послуги з організації технічного обслуговування ТОв-1 / ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовки під навантаження (далі - ремонт) вантажних вагонів (далі - вагон) на території України, країн СНГ та Балтії, а Замовник на умовах цього Договору приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити послуги.

На підставі вказаного договору були підписані Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 307 від 30.05.2020 та № 367 від 30.06.2020. Факт понесення вказаних витрат підтверджується платіжними дорученнями №1684 від 01.07.2020 та №1765 від 30.07.2020.

Спір між сторонами у справі виник з приводу того, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв`язку з чим вагони № № 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 були відчепленні через несправність, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту на загальну суму 51 225 грн 05 коп.

Крім того, позивач заявляє до стянення упущену вигоду в сумі 8 208 грн 80 коп., яка складається з недоотриманих орендних платежів за оренду вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом за матеріалами справи встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" на підставі накладних №№ 45319167, 42891523, 45498417, 45320389, 45498490, 45459930 здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг", а саме: №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315.

У статті 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.

За фактом встановлення разобладнання ручного стояночного гальма, вагони №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 власності (оренди) позивача були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до пункту 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до ТОВ «Каргоремтранс» для проведення ремонтних робіт на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315 позивачем здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 51 225 грн 05 коп.

Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551 (z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданих йому вагонів.

Згідно з статтею 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено у пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Частиною 1 статті 114 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 51 225 грн 05 коп., які поніс позивач, у зв`язку із необхідністю технічного обслуговування вагонів, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 51 225 грн 05 коп., заподіяних відповідачем, у зв`язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем було заявлено до стягнення збитки у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користуватись вагонами у розмірі 8 802 грн 80 коп.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунок упущеної вигоди, який містить дати, з яких спірний вагон знаходився на ремонті, дату повернення спірного вагону з ремонту, кількість днів простою, загальну кількість днів, протягом яких спірний вагон знаходився на ремонті та розмір плати за використання одного вагону за одну добу.

Однак, позивачем не надано жодного первинного документу, який підтверджував би потребу в користуванні орендарем спірних вагонів, тоді як відповідно до п. 4.9. Договору оренди, оренда плата розраховується виходячи з фактичного роботи кожного вагона протягом звітного періоду за вирахуванням часу відповідно до п. 4.9.1. (платанові види ремонту), 4.9.2. (технічне обслуговування ТОв-1, ТОв-2 (поточні ремонти)) та 4.9.3. (ревізія системи розвантаження).

Таким чином, наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку не можуть бути належним доказом збитків, оскільки є теоретичним припущенням можливого очікування доходу, що, водночас, не підтверджено первинними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач від використання вагону.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди, яка за своєю суттю є припущенням, покладає на кредитора обов`язок навести достатні обґрунтування, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, позивачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог про стягнення упущеної вигоди. Зокрема, позивачем не доведено, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток на спірну суму.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 8 802 грн 80 коп. задоволенню не підлягають як не доведені та не обґрунтовані.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивач в описовій частині позовної заяви вказує вагони №№ 58839986, 53720595, 56515612, 58842113, 59211144, 58920901, натомість додані докази свідчать про незбереження вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач у тексті позової заяви наводить розрахунки збитків стосовно вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, а прохальна частина позову номерів вагонів не містить. Зазначення інших номерів вагонів на початку позовної заяви суд вважає технічною помилкою, яка не повинна впливати на справедливий розгляд справи.

До того ж, суд зазначає, що на підставі накладних №№ 45319167, 42891523, 45498417, 45320389, 45498490, 45459930 здійснювалось перевезення вантажних вагонів №№ 58818899, 56346828, 59207092, 58843616, 59223594, 53550315, чим підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" (вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 41018433) збитки, заподіяні незбереженням прийнятих до перевезення вагонів у сумі 51 225 (п`ятдесят одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька