Рішення № 104515561, 30.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/19917/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група»

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про відшкодування 224 109,34 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування 224 109,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі додатку №28-0199-0157/18/0063 до договору добровільного страхування наземного транспорту №28-2828-0157 від 20.07.2009, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, транспортний засіб Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, належить Акціонерному товариству Державний ощадний банк України, позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 224 109,34 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.12.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

20.12.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19917/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

25.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив про закінчення 31.12.2014 строку дії Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 від 20.07.2009, водночас Додаткова угода №9 до Генерального договору №28-0199-0157 була підписана 02.02.2015. Відповідач наголошує на необґрунтований розмір страхового відшкодування в сумі 324 109,34 грн, оскільки коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ визначено 0,00 та не визначено величину пробігу.

Разом з відзивом на позов відповідач подав клопотання про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, з моменту виплати відшкодування відповідач набуде право зворотної вимоги до водія ОСОБА_1 , з вини якого сталася ДТП, у зв`язку із чим, на думку відповідача рішення в даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 ГПК України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Суд дослідив позовні матеріли та дійшов висновку про недоцільність залучення ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки предметом позову в даній справі є вимоги позивача до відповідача, який є власником транспортного засобу Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій, з вини якого трапилось ДТП, перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а тому саме відповідач відповідає за завдану шкоду.

Також, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи, суд прийшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, за змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідність у спеціальних знаннях відсутня, а рішення зі спору може бути прийняте за наявними фактичними даними, що входять до предмета доказування, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі.

Разом з відзивом на позов відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

В обґрунтування поданого клопотання, позивач зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі вимагають проведення судового засідання з повідомлення сторін, враховуючи, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи у справі.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При цьому частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У клопотанні відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено в існування обставин, які можуть бути підставою для розгляду справи № 910/19917/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Водночас, предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 224 109,34 грн, при цьому характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі суд не вважає такими, що вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд залишає без задоволення подане відповідачем клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

31.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.

10.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 на 530 кілометрі 500 метрів автодороги М-06-Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно із постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 09.12.2019 у справі №447/2685/19, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , пункту 2.3. (б), 16.11 Правил дорожнього руху.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 09.12.2019 у справі №447/2685/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно із звітом №1996/19 від 26.11.2019 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті пошкодження становить 359 550,02 грн.

20.07.2009 між Закритим акціонерним товариством «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-2828-0157, предметом якого є, зокрема, майнові інтереси, пов`язані з володінням, використанням і розпорядженням засобами автотранспорту.

02.02.2015 між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» укладено Додатковий договір №9 до Генерального договору №28-0199-0157 від 20.07.2009, яким викладено умови Генерального договору в новій редакції.

14.06.2018 між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (страхувальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ТЕРА» (вигодонабувач) укладено Додаток №28-0199-0157/18/0063 до Генерального договору №28-0199-0157 від 20.07.2009.

Як вбачається з Додатку №28-0199-0157/18/0063 до Генерального договору №28-0199-0157 від 20.07.2009, ним передбачено страхування майнових інтересів, пов`язаних з автомобілем Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , початок періоду страхування - 14.06.2018, кінець періоду страхування - 13.06.2021; страхова сума - 18 363,37 грн.

Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страховий акт №ЗСКА-10580 від 27.01.2020, згідно із яким позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в загальній сумі 324 109,34 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 324 109,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2389 від 28.01.2020.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в АТ "ПРОСТО-страхування" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6743444.

16 березня 2020 року позивач направив АТ «ПРОСТО-страхування» досудову вимогу, в порядку регресу, на виплату страхового відшкодування №42065.

13 квітня 2020 року АТ «ПРОСТО-страхування» сплатило на користь позивач страхове відшкодування в розмірі ліміту за шкоду завдану майну передбаченого полісом, тобто 100000,00 грн.

Оскільки залишок боргу, який повинен сплатити відповідач становить 224 109,34 грн (324 109,34 грн.-100 000,00 грн.), 14 травня 2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №42614 з проханням в добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування.

Відповідач отримав вимогу 18.05.2020, однак останній залишив її без задоволення.

Враховуючи те, що винний у дорожньо-транспортній пригоді водій транспортного засобу Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , був працівником Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що є власником вказаного транспортного засобу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 224 109,34 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою страховиком відповідача сумою страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання зобов`язань Додатку №28-0199-0157/18/0063 від 14.06.2018 до Генерального договору №28-0199-0157 від 20.07.2009 в редакції Додаткового договору №9 від 02.02.2015, предметом якого є страхування транспортного засобу Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 324 109,34 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що Додатковий договір №9 до Генерального договору №28-0199-0157 був підписаний 02.02.2015, після закінчення строку дії (31.12.2014) Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157 від 20.07.2009.

Дослідивши зміст Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-2828-0157 від 20.07.2009, Додатковий договір №2 від 26.04.2011, яким змінено номер Генерального договору на №28-0199-0157/18/0063, Додатковий договір №9 від 02.02.2015, яким викладено Генеральний договір №28-0199-0157/18/0063 в новій редакції, Додаток №28-0199-0157/18/0063 від 14.06.2018 до Генерального договору №28-0199-0157/18/0063, суд відзначає, що вказаний Додатковий договір №9 є невід`ємною частиною Генерального договору №28-0199-0157/18/0063 від 20.07.2009, в якому сторони погодили нові умови в частині строку дії договору страхування з 21.07.2009 по 31.12.2020.

З огляду на викладене доводи відповідача стосовно того, що дія Генерального договору №28-0199-0157/18/0063 від 20.07.2009 не поширюється на спірні правовідносини судом відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як підтверджено матеріалами справи, особою винною у скоєнні ДТП є водій транспортного засобу Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , витягом з наказу ПАТ «Державний ощадний банк України» №833-к від 03.07.2018 та не заперечувалось відповідачем.

Також, станом на час ДТП, транспортний засіб Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 належав на праві власності відповідачу, про що було зазначено у довідці №3019310585812384 про дорожньо-транспортну пригоду та полісу №АМ/6743444.

Судом встановлено, що АТ «ПРОСТО-страхування» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу Ford Transit реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6743444 з встановленим лімітом відшкодування шкоди, завдану майну - 100 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до звіту №1996/19 від 26.11.2019 та страхового акту №ЗСКА-10580 від 27.01.2020, позивачем було сплачено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 324 109,34 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2389 від 28.01.2020.

У свою чергу, страховиком відповідача - АТ «ПРОСТО-страхування», в межах ліміту відповідальності встановленої полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6743444, здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 100 000,00 грн.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, в даному випадку на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на наведені норми закону, відповідач відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України несе відповідальність лише в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Таким чином, оскільки страховиком відповідача здійснено виплату страхового відшкодування межах ліміту відповідальності встановленої полісом № АМ/6743444 у сумі 100 000,00 грн., то відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою страховиком відповідача сумою страхового відшкодування, тобто у сумі 224 109,34 грн. (324109,34 грн-100 000,00 грн).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження розміру вартості відновлювального ремонту Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем було долучено до позовної заяви Звіт №1996/19 про оцінку колісного транспортного засобу від 26.11.2019 та ремонтну калькуляцію №7341 від 26.11.2019, у відповідності до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 359 550,02 грн.

У свою чергу, відповідач заперечив проти розміру страхового відшкодування у сумі 324 109,34 грн та не погодився з наданим позивачем звітом №1996/19 про оцінку колісного транспортного засобу від 26.11.2019, оскільки коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ визначено невірно та не визначено величину пробігу.

Згідно із п. 7.38, п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років, у зв`язку із чим, при визначені вартості відновлювального ремонту коефіцієнт фізичного зносу, згідно з п. 7.38 Методики, не визначається.

У пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, вирахування коефіцієнту фізичного зносу при визначені вартості відновлювального ремонту Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 не здійснюється.

Відповідно до п.5.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен:

а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах;

б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання;

в) установити пробіг за одометром;

г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ;

ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Як підтверджено наявним у матеріалах справи протоколу огляду транспортного засобу №1996/19, суб`єкт оціночної діяльності Квітнюк О.Ю. , у відповідності до вимог Методики провів технічний огляд пошкодженого транспортного засобу, визначив ідентифікаційні дані транспортного засобу, його комплектність, укомплектованість, технічний стан, обсяг і характер пошкоджень та інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна та зафіксував ці відомості у протоколі огляду.

З вищевикладених підстав суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача стосовно того, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля була неправомірно визначена позивачем.

Отже, наявними в матеріалах справи Звітом №1996/19 про оцінку колісного транспортного засобу від 26.11.2019 та ремонтною калькуляцією №7341 від 26.11.2019, підтверджується визначена позивачем до виплати сума страхового відшкодуванням у розмірі 324 109,34 грн.

Матеріали справи не містять заперечень страховика відповідача щодо вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Доказів проведення відповідачем або страховиком відповідача експертного дослідження пошкоджень зазначеного транспортного засобу матеріали справи не містять.

З огляду на вище викладене, заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування у розмірі 224 109,34 грн. є обґрунтованою, у зв`язку із чим, підлягає задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування 224 109,34 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група» (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ І. ФЕДОРОВА, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) майнову шкоду у сумі 224 109,34 грн та судовий збір в розмірі 3 361,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2022.

Суддя О.В. Гулевець