Рішення № 104515233, 25.05.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022м. ДніпроСправа № 904/328/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгромеханізація", м. Підгородне, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича, м. Дніпро

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 377 999, 45 грн.

Представники:

Від Позивача: Селюк М.Я., довіреність № 05 від 28.02.2022, адвокат

Від Відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгромеханізація" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійович про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 377 999,45 грн. за договором на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № 04022021 від 04.02.2021.

Ухвалою від 31.01.2022 позовну заяву залишено без руху.

09.02.2022 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи на 28.02.2022 о 11:15 год.

У призначений судом час підготовче засідання не відбулося у зв`язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану та виникненням внаслідок цього ризиків для здійснення безпечного розгляду справ у відкритих судових засіданнях.

Ухвалою суду від 15.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 28.02.2022. Про дату час та місце судового розгляду справи по суті вирішено повідомити сторін додатково.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Ухвалою суду від 11.04.2022 призначено підготовче засідання на 26.04.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.

26.04.2022 позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із введенням військового стану в Україні.

Ухвалою суду від 26.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Відкладено судове засідання з розгляду справи по суті в межах розумного строку на 11.05.2022.

09.05.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване введенням військового стану на території України, а також тим, що листом торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року.

Відповідач зазначає, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. А отже, обставини які на даний час відбуваються в Україні - загрожують життю та здоров`ю громадян.

Відповідач зазначає, що він та його представник є внутрішньо переміщеними особами, що виключає можливість забезпечити їх участь у судовому засіданні по справі № 904/328/22, призначеному на 11.05.2022, а також підготовку відзиву на позов, оскільки наразі у відповідача відсутній доступ до власної господарської документації, що виключає можливість здійснення належного аналізу позовних вимог та підготовку обґрунтованої позиції на їх спростування.

ФОП Шаленний М.С. наполягає на розгляді справи № 904/328/22 лише у порядку відкритого судового засідання з обов`язковою участю відповідача або його представника, з огляду на необхідність забезпечення доведення власної позиції по суті позовних вимог.

11.05.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 11.05.2022 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті в межах розумного строку на 25.05.2022.

25.05.2022 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи по суті, зазначивши про неможливість прийняти участь у судовому засіданні з посиланням на воєнний стан в країні та те, що він та його представник тимчасово залишили м. Дніпро та неможливість підготовки відзиву, оскільки наразі у відповідача відсутній доступ до власної господарської документації, яка знаходиться у іншому населеному пункті, що з наближений до зони активних бойових дій.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

25.05.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» та Фізичною особою-підприємцем Шаленним М.С. укладено договір на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру №04022021 від 04.02.2021 (далі - договір).

На виконання умов договору, позивач оплатив вартість робіт у розмірі 377 999,45 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 111 від 10.02.2021 на суму 149 017,45 грн.;

- платіжним дорученням № 156 від 18.06.2021 на суму 100 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 164 від 01.07.2021 на суму 78 982,00 грн.;

- платіжним дорученням № 173 від 22.07.2021 на суму 50 000,00 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, роботи не виконав, отримані кошти в розмірі 377 999,45 грн. не повернув, що і стало причиною звернення позивач до суду.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав, свого представника в судові засідання не направляв, направив клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши про неможливість прийняти участь у судовому засіданні з посиланням на воєнний стан в країні та те, що він та його представник тимчасово залишили м. Дніпро та неможливість підготовки відзиву, оскільки наразі у відповідача відсутній доступ до власної господарської документації,

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

18.04.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Анісової О.І. про ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з неотриманням ним позовної заяви з додатками.

У зв`язку із відсутністю фінансування на відправку поштової кореспонденції суду, секретар судового засідання в телефонному режимі (по тел.097-735-93-05, вказаному у клопотанні) повідомив представника відповідача адвоката Анісову О.І. про те, що суд не наділений повноваженнями направляти копії матеріалів справ на електронні адреси сторін та про те, що суд працює в штатному режимі і представник відповідача може ознайомитися з матеріалами справи в приміщенні суду. Крім того, на прохання представника відповідача, секретарем за допомогою програми Viber направлено копію позовної заяви (скрін - а.с. 67).

Позивач також повторно направив на електронну адресу представника відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) копію позовної заяви з додатками, докази чого надав суду.

26.04.22 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та відсутністю представника, який на даний час є внутрішньо переміщеними особами та знаходяться за межами Дніпропетровської області.

Клопотання мотивоване введенням воєнного стану на території України, а також тим, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. А отже, обставини які на даний час відбуваються в Україні - загрожують життю та здоров`ю громадян.

Відповідач зазначив, що у нього та його представника відсутня можливість забезпечити їх участь у судовому засіданні по справі, а також підготовку відзиву на позов, оскільки наразі у відповідача відсутній доступ до власної господарської документації, яка знаходиться у іншому населеному пункті, що з наближений до зони активних бойових дій, що виключає можливість здійснення належного аналізу позовних вимог та підготовку обґрунтованої позиції на їх спростування.

Суд клопотання про зупинення провадження у справі відхилив, розгляд справи відклав, надавши відповідачу час для пошуку іншого представника для участі в судовому процесі.

В наступне судове засідання відповідач не з`явився, 09.05.22 направив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване введенням воєнного стану на території України, а також тим, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідач також зазначив, що він та його представник є внутрішньо переміщеними особами, що виключає можливість забезпечити їх участь у судовому засіданні по справі, а також підготовку відзиву на позов, оскільки наразі у відповідача відсутній доступ до власної господарської документації, яка знаходиться у іншому населеному пункті, що з наближений до зони активних бойових дій, що виключає можливість здійснення належного аналізу позовних вимог та підготовку обґрунтованої позиції на їх спростування.

Суд клопотання задовольнив, розгляд справи відклав та зобов`язав відповідача надати в наступне судове засідання докази в підтвердження того, що він та його представник є внутрішньо переміщеними особами відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідач таких доказів суду не надав, в наступне судове засідання не з`явився, 25.05.2022 направив клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши про неможливість прийняти участь у судовому засіданні з посиланням на воєнний стан в країні та те, що він та його представник тимчасово залишили м. Дніпро та неможливість підготовки відзиву, оскільки наразі у відповідача відсутній доступ до власної господарської документації, яка знаходиться у іншому населеному пункті, що з наближений до зони активних бойових дій.

Позивач проти клопотання заперечив, зазначив, що клопотання відповідача направлені на ухилення від розгляду справи по суті та наполягав на розгляді справи в даному судовому засіданні.

Суд зазначає, що в жодному з клопотань відповідач не зазначив, в якому населеному пункті (що з наближений до зони активних бойових дій) знаходиться документація, яка стосується предмета спору.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови суду № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розпорядження № 30 від 24.02.2022 визнано таким, що втратило чинність з 28.03.2022 та в цей же день на сайті суду було розміщено оголошення, що з 28.03.2022 розгляд справ Господарським судом Дніпропетровської області в судових засіданнях здійснюватиметься в таких випадках:

- за наявності заяв усіх учасників процесу про можливість забезпечення участі представників у судовому засіданні;

- письмової згоди від усіх учасників судового провадження про розгляд справи без їх участі;

- за наявності заяв від усіх учасників процесу про розгляд справ в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою будь - яких технічних засобів, зокрема, власних.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Слід відзначити, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 25.05.2022 ситуація в області є контрольованою збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 25.05.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Приймаючи до уваги, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу, суд приходить до висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк виконання робіт. Факт виконання робіт. 4. Наявність оплати вартості робіт 5. Наявність підстав для повернення коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шаленним М.С. (виконавець) укладено договір на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру №04022021 від 04.02.2021 (далі - договір).

Предмет договору. Замовник доручає та зобов`язується прийняти та оплатити результат виконаних робіт, а виконавець приймає на себе зобов`язання розробити Дизайн-проект інтер`єру та екстер`єру приміщення (квартири/приміщення чи інше) загальна площа проекту становить 493 м2, з яких 206 м2 інтер`єру та 287 м2 складає територія благоустрою, що прилягає, розташованого за адресою: вул.. Калинова, 3, м. Дніпро (пункт 1.1 договору).

Перелік, обсяг та вимоги до виконуваних робіт визначаються додатками №1, №2 до даного договору.

В розробку дизайн-проекту входять: послуги з авторського надзору, авторського супроводу. (п.п. 1.3, 1.5 договору).

Ціна договору. Загальна вартість робіт за договором становить 280 900,00 грн., що еквівалентно 10 000,00 доларам США за курсом АТ КБ «ПриватБанк» (курс продажу) на день укладання договору (1 дол. США = 28,09 грн.). Ціна цього договору є твердою і зміні не підлягає, якщо інше не передбачено даним договором ( п.2.1. договору).

Строк. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, пов`язані із договором підряду і регулюються ст.ст. 837-864 ЦК України.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно пункту 2.2. договору оплата робіт здійснюється в 2 етапи:

- аванс в розмірі 140 450,00 грн., що еквівалентно 5 000,00 доларам США за курсом АТ КБ «ПриватБанк» (курс продажу) на день укладання договору (1 дол. США = 28,09 грн.), сплачується замовником на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даного договору;

- кінцевий розрахунок за виконання роботи/послуги оплачується замовником не пізніше 5 банківських днів при виконанні п.5 (візуалізація інтер`єру/екстер`єру) в додатку № 3 до даного договору, після повного їх виконання та підписання Акту здачі-приймання (додаток №5)

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (відповідача) своєчасно надавати споживачу послугу в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок замовника (позивача) своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені виконавцем.

На виконання умов договору, позивач оплатив вартість робіт у розмірі 377 999,45 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 111 від 10.02.2021 на суму 149 017,45 грн.;

- платіжним дорученням № 156 від 18.06.2021 на суму 100 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 164 від 01.07.2021 на суму 78 982,00 грн.;

- платіжним дорученням № 173 від 22.07.2021 на суму 50 000,00 грн.

Отже, факт оплати послуг в розмірі 377 999,45 грн. визнається підтвердженим.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

4. Факт надання послуг.

В силу пункту 3.5. договору, строки виконання робіт за даним договором визначені сторонами: 65 робочих днів з моменту виконання замовником умов п. 23.1. договору, допуску представника виконавця на об`єкт для здійснення обмірів, а також затвердження замовником Технічного завдання (додаток №1).

У визначений договором строк відповідач роботи не виконав.

Позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору № 20-1 від 20.12.2021, в якому зазначав про розірвання договору на підставі п. 9.3. договору та з вимогою повернути кошти, сплачені позивачем на виконання договору у розмірі 377 999,45 грн. ( а.с.22,23).

Відповідач відповіді на повідомлення не надав, кошти не повернув.

Позивач листом від 12.01.2022 за № 12-1 повторно повідомив про розірвання договору та вимагав повернути кошти.

Відповідач повторно відповіді не надав, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, на підставі наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок iншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц (провадження № 61-15428св19).

У частині четвертій статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору Підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами ч.4 ст.849 ЦК України Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Пунктом 9.3 Договору також визначено, що Замовник може в односторонньому порядку відмовитись від виконання даного договору при порушенні Виконавцем строків виконання робіт, шляхом направлення Виконавцю повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

Тобто, договір підряду може бути розірваний в результаті вчинення замовником одностороннього правочину та така відмова від договору не потребує узгодження з виконавцем.

Позивач, керуючись ч.4 ст. 849 ЦК України, яка передбачає безумовне право Замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду та п. 9.3 Договору, направив Відповідачу повідомлення про розірвання договору за вих. № 20-1 від 20.12.2021.

Факт направлення повідомлення про розірвання Договору підтверджується накладною 4905122382130 від 20.12.2021 р. та описом вкладення від 20.12.2021.

Відповідно до ч.2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном) грошовими коштами, набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно, Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, Постанові Верховного суду у об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18, Постанова Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/І7.

За приписом частини другої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України встановлено обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож з урахуванням положень частини другої статті 530 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу в сумі 377 999,45 грн у семиденний строк від дня отримання ним вимоги позивача.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. В даному випадку предметом спору є визначена Позивачем за первісним позовом вимога про стягнення авансових платежів за договором підряду, у зв`язку з односторонньою відмовою від Договору.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. В даному випадку підставами позову є невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення ст.ст. 526, 651 857, ч.4 ст.849, ст.1212 Цивільного кодексу України.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Як встановлено судом, Замовник в односторонньому порядку відмовився від Договору на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, яка ґрунтується на безумовному праві замовника відмовитись від договору підряду.

При цьому в силу положень частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України допускається одностороння відмова від зобов`язання частково або у повному обсязі, що призводить до зміни зобов`язання і воно припиняється у відповідній частині, у даному випадку - в частині виконання відповідачем своїх обов`язків за Договором.

Відтак, Позивач як Замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання в односторонньому порядку, та звернувся до суду з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) по Договору як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем роботи по договору не виконані. Разом з тим, Замовником було сплачено Підряднику по Договору 149 017,45 грн авансу за послуги з розробки дизайну інтер`єру згідно договору № 04022021 від 04.02.2021

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

Правова позиція, щодо можливості повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні на підставі положень глави 83 Цивільного кодексу України, також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9272/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, проте дана справа не є релевантною для спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки у справі № 910/9272/17, судами не було встановлено факту припинення договірних відносин, з підстав визначених Главою 61 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного Замовником по договору підряду, суд дійшов висновку, що відмова Замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з Підрядника на користь Замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 377 999,45 грн. передоплати за Договором, як безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню, оскільки, як зазначено вище Договір у зв`язку з його невиконанням був розірваний позивачем в односторонньому порядку шляхом надсилання відповідачу повідомлення.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (ст. 77 ГПК України)

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгромеханізація" до Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 377 999, 45 грн.- задовольнити

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгромеханізація" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Партизанська, буд. 121, код ЄДРПОУ 36004036) 377 999,45 грн. - безпідставно набутих коштів та 5 669,99 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 30.05.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко