Рішення № 104513106, 21.02.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5742/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника позивачів, адвоката Гуцу І.О.,

представника відповідача, адвоката Главацького Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ,

яка діє в своїх інтересах та в інтересах:

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області,

Державний реєстратор Манюта Сергій Васильович Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг»

про скасування рішень державного реєстратора, припинення та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

13.11.2020року, позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47627687 від 04.07.2019 (15:45:11) про реєстрацію права власності на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 36,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865021751237; номер об`єкта в РПВН: 18351210), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ: 39306471), номер запису про право власності 32253647 від 02.07.2019 (13:46:51).

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47627082 від 04.07.2019 (15:28:49) про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1009 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864987651237; кадастровий номер: 5123755300:02:006:0078), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ: 39306471), номер запису про право власності 32252909 від 02.07.2019 (13:39:16).

Припинити право власності на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 36,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865021751237; номер об`єкта в РПВН:18351210), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ: 39306471).

Припинити право власності на земельну ділянку, площею 0,1009 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864987651237; кадастровий номер: 5123755300:02:006:0078), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ. 39306471).

Визнати за позивачкою право власності на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 36,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865021751237; номер об`єкта в РПВН:18351210), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку, площею 0,1009 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864987651237; кадастровий номер: 5123755300:02:006:0078), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03 липня 2007 року між позивачкою та Філією «Одеське регіональне управління» банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - Банк) було укладено Кредитний договір № к-2320 (надалі - Кредитний договір) на суму 55 000 доларів США строком до 03.07.2027 року. Кредитні кошти були цільовими та призначались для придбання земельної ділянки площею 0,1009 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

10 липня 2007 року на кредитні кошти ОСОБА_1 придбала у власність:

- земельну ділянку площею 0,1009 га за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. за №5673 та витяг з Державного реєстру правочинів № 4262069 від 10.07.2007 року (копії надаються);

- та розташований на зазначеній земельній ділянці садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 36,8 кв.м., про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. за №5673 та витяг з Державного реєстру правочинів № 4261866 від 10.07.2007 року (копії надаються).

В той же день, на забезпечення Кредитного договору, між позивачкою та Банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5686 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, позивачка передала в іпотеку Банку вищезазначене нерухоме майно.

Нещодавно, випадково (з матеріалів судової справи № 509/6064/19), позивачці стало відомо, що Банк відступив своє право вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (надалі ТОВ «ФК «Алькор Інвест»/Відповідач), яке в позасудовому порядку звернуло стягнення на вищезазначене нерухоме майно та стало його власником.

Відступлення права вимоги Банком за Кредитним та Іпотечним договорами Відповідачу підтверджується витягами з договору про відступлення прав вимоги від 23.04.2019 року та договору про відступлення прав вимог за договорами іпотеки від 23.04.2019 р.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 231456528 від 06.11.2020 р. державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергієм Васильовичем було здійснено запис про власність № 32253647 від 02.07.2019 р. (13:46:51) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47627687 від 04.07.2019 (15:45:11) щодо садового будинку, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 36,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (РПВН: 1865021751237), власником якої зазначено ТОВ «ФК «Алькор Інвест». Підставою виникнення права власності зазначено: лист-вимога ТОВ «ФК «Алькор Інвест» № 62 від 26.04.2019 року, докази вручення, листа вимоги № 0500036865531, виданий Укрпошта 02.05.2019 року, договір іпотеки № 5686 від 10.07.2007 року.

Крім того, зазначеним державним реєстратором здійснено також запис про власність № 32252909 від 02.07.2019 р. (13:39:16) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47627082 від 04.07.2019 (15:28:49) щодо земельної ділянки (кадастровий № 5123755300:02:006:0078) за адресою: АДРЕСА_1 (РПВН: 1864987651237), власником якої зазначено ТОВ «ФК «Алькор Інвест». Підставою виникнення права власності зазначено: договір іпотеки № 5686 від 10.07.2007 року, докази отримання листа вимоги № 0500036865531, виданий Укрпошта 02.05.2019 року, лист-вимога ТОВ «ФК «Алькор Інвест» № 62 від 26.04.2019 року, відомості з ДЗК, серія та номер: 11525545, виданий 02.07.2019 року, видавник: Державний земельний кадастр.

З огляду на зазначене вбачається, що підставою внесення державним реєстратором Манютою Сергієм Васильовичем відповідних записів про право власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Алькор Інвест», зокрема, є лист-вимога останнього та нібито докази його отримання позивачкою.

При цьому, позивачка звертає увагу суду на те, що вона ніколи не отримувала від ТОВ «ФК «Алькор Інвест» жодного документу, у тому числі і листа-вимоги.

Крім того, станом на день внесення державним реєстратором запису про рішення стосовно державної реєстрації прав та їх обтяжень на вищезазначене нерухоме майно за Відповідачем, діяв ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року, відповідно до положень якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови.

З огляду на вище наведене, дії Відповідача щодо звернення на іпотечне майно вважаю незаконними, а рішення державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг» про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

19.10.2020 року, із матеріалів судової справи №509/6064/19, яка знаходиться в проваджені судді Овідіопольського районного суду Одеської області, позивачка випадково дізналася про лист-вимогу № 62 від 26.04.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Алькор Інвест», нібито, повідомило ОСОБА_1 про відступлення останньому Банком права вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами, а також про намір ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі застереження в Іпотечному договорі. З повідомлення про вручення поштового відправлення № 0500036865531 від 02.05.2019 р. та опису вкладення у цінний лист вбачається, що зазначена вимога була направлена ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на адресу: АДРЕСА_2 та отримана нібито позивачкою 16.05.2019 р., про що у повідомлені свідчить, нібито, її підпис.

Слід зауважити, що, по-перше, як вже зазначалося вище, жодного документу від ТОВ «ФК «Алькор Івест» позивачка не отримувала. По-друге, звертає увагу суду на те, що з 21.12.2009 року вона та її неповнолітні діти проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать записи у домовій книжці. По-третє підпис, який зазначено у повідомленні про вручення поштового відправлення, - не ОСОБА_1 та взагалі навіть не схожий на її підпис, який вбачається у паспорті, а також у Кредитному та Іпотечному договорах.

Позивачка звертає увагу суду на те, що на момент відправлення ТОВ «ФК «Алькор Інвест» вищезазначеної вимоги на минулу адресу її реєстрації та на момент її отримання, а саме 16.05.2019 р. (як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення), вона перебувала зі своїми неповнолітніми дітьми за місцем своєї теперішньої реєстрації (за цією адресою вона та її неповнолітні діти проживають більш ніж 10 років), тобто фізично позивачка ніяк не могла отримати зазначену вимогу.

З огляду на вищезазначене вважає, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» навмисно направило вимогу на адресу її минулої реєстрації, незважаючи на те, що беззаперечно знало про зміну місця її реєстрації (оскільки вона повідомляла про це Банк та надавала останньому відповідні документи) та не повідомило державного реєстратора про цей факт, внаслідок чого останній перереєстрував за ТОВ «ФК «Алькор Інвест» права власності на нерухоме майно, керуючись неправдивими документами.

З огляду на зазначене, позивачка вважає, що Відповідач діяв недобросовісно, а саме, не направивши на її теперішню адресу реєстрації та проживання відповідної вимоги, приховав від неї наявність дійсного наміру реалізувати право на звернення стягнення на предмет іпотеки саме у спосіб використання інституту іпотечного застереження шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно (оскільки не мав права здійснювати будь-які до, направлені на звернення стягнення на іпотечне майно під час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті), що стало порушенням її прав на своєчасне оскарження зазначених противоправних дій у суді.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

У зв`язку з цим, якщо іпотечне майно підпадає під ознаки, визначені пп. 1 п.1 зазначеного закону, то на нього не може бути звернуто стягнення, у тому числі в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» шляхом реєстрації права власності за Іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. Такого висновку було зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 р., справа №802/1340/18-а.

Згідно з п. 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року (у редакції, що діяла на момент укладення Кредитного договору) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

З урахуванням зазначеного вбачається, що:

- по-перше, кредит, отриманий позивачкою є споживчим та наданий їй Банком України в іноземній валюті;

- по-друге, загальна площа нерухомого майна, яке передано позивачкою в іпотеку Банку в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, а саме садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, складає 36,8 кв.м., тобто не перевищує 250 кв.м. (як встановлено положеннями ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - для житлового будинку);

- по-третє, зазначене нерухоме майно використовується позивачкою як місце постійного проживання, про що свідчать наступні документи: домова книжка для прописки громадян, довідки про реєстрацію місця проживання позивачів, довідка про склад сім`ї та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 228584917 від 19.10.2020 р., з якої вбачається, що крім переданого мною в іпотеку Банку нерухомого майна в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, іншого житла в неї не має.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повністю не визнає, вважає іх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

16 лютого 2021 року представник відповідача звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ЕС ОСОБА_4 , вважає твердження позивача безпідставними та необгрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на дію мораторію на відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Проте, твердження позивачів щодо неможливості вчинення оскарженого рішення про державну реєстрацію є хибними.

Так, відповідно до приписів підпункті 1.1. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в редакції, що була чинна на момент прийняття оскарженого рішення, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя правовими наслідками, є (частила третя статті 36 Закону): і) передача іпотекодержателю права А власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею »8 Закону».

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором га законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України, (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У пункті 11.3 Договору іпотеки від 10 липня 2007 року, укладеного між Філією «Одеське регіональне управління» ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , сторони обумовили, що «згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в пп. 11.3.1. та 11.3.2. цього пункту договору:

11.3.1. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»

Або

11.3.2. Продаж Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеки».»

Тлумачення положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього іпотекодержателем не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іготекодавцем шляхом підписання відповідного договору.

Отже, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя (відповідного застереження в іпотечному договорі).

Таких саме висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду аналогічних справ, які були викладені, зокрема, у постановах від 16 грудня 2019 року по справі № 607/4911/16-ц та від 18 грудня 2019 року по справі № 718/2468/18.

Таким чином, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він не зупиняє та не змінює дії решти нормативно-правових актів, у тому числі тих, які регулюють порядок проведення державної реєстрації, і не можуть бути правовою підставою для відмови у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії та відмови у державній реєстрації, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

За таких обставин скасування спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на предмет іпотеки суперечить захисту інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», як добросовісного іпотекодержателя.

Стосовно тверджень позивача щодо неналежного надіслання вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № к-2320 від 03 липня 2007 року та повідомлення про намір реалізувати іпотечне застереження у випадку її невиконання належить зазначити наступне.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 встановлено даткові вимоги для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору чеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. Так, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» було надіслано лист-вимогу № 62 від 26.04.2019 року за відомою адресою реєстрації позивача та докази надсилання вказаного листа-вимоги разом із доказами його отримання було надано реєстратору.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним не було отримано вказаного листа-вимоги, а також того, що підпис на повідомлені про вручення поштового відправлення не належить позивачу.

Вважаючи доводу відзиву безпідставними, 13 травня 2021 року позивачка надіслала на адресу суду відповідь на відзив, в якому просила суд задовольнити позову заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей в судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву, відповідно до якої просив суд слухати справу без його участі.

Третя особа державний реєстратор Манюта Сергій Васильович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 03 липня 2007 року між ОСОБА_1 (надалі позивачка) та Філією «Одеське регіональне управління» банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - Банк) було укладено Кредитний договір № к-2320 (надалі - Кредитний договір) на суму 55 000 доларів США строком до 03.07.2027 року (копія надається). Кредитні кошти були цільовими та призначались для придбання земельної ділянки площею 0,1009 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

10 липня 2007 року на кредитні кошти позивачка придбала у власність:

- земельну ділянку площею 0,1009 га за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. за №5673 та витяг з Державного реєстру правочинів № 4262069 від 10.07.2007 року;

- та розташований на зазначеній земельній ділянці садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 36,8 кв.м., про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. за №5673 та витяг з Державного реєстру правочинів № 4261866 від 10.07.2007 року.

В той же день, на забезпечення Кредитного договору, між позивачкою та Банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за № 5686 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, позивачка передала в іпотеку Банку вищезазначене нерухоме майно.

У відповідності до ст.ст.76-81ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 37 «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із ЗУ від 25.12.2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми ст. 37 «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до ст. 36 «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

07.06.2014 р. набрав чинності ЗУ № 1304-VII, п.п. 1 п. 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Указаний закон встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Пунктом 4Закону № 1304-VIIпередбачено, що протягом дії цьогоЗаконуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон № 1304-VIIввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього.Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Стосовно посилань відповідача на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачкою не було отримано листа-вимоги № 62 від 26.04.2019 року, а також того, що підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, не має правового значення, оскільки підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є те, що звернення стягнення в позасудовому порядку відбулось в період дії мораторію,тобто з порушенням вимогЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»,і таке порушення є самостійною підставою для скасування рішення державного реєстратора.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2022 року по справі№ 295/8285/19.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Державний реєстратор Манюта Сергій Васильович Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг» про скасування рішень державного реєстратора, припинення та визнання права власності задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47627687 від 04.07.2019 (15:45:11) про реєстрацію права власності на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 36,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865021751237; номер об`єкта в РПВН: 18351210), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ: 39306471), номер запису про право власності 32253647 від 02.07.2019 (13:46:51).

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Манюта Сергія Васильовича, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47627082 від 04.07.2019 (15:28:49) про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1009 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864987651237; кадастровий номер: 5123755300:02:006:0078), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ: 39306471), номер запису про право власності 32252909 від 02.07.2019 (13:39:16).

Припинити право власності на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 36,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865021751237; номер об`єкта в РПВН:18351210), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ: 39306471).

Припинити право власності на земельну ділянку, площею 0,1009 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864987651237; кадастровий номер: 5123755300:02:006:0078), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (Код ЄДРПОУ. 39306471).

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на садовий будинок, з господарчими будівлями та спорудами, загальна площа 36,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865021751237; номер об`єкта в РПВН:18351210), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на земельну ділянку, площею 0,1009 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864987651237; кадастровий номер: 5123755300:02:006:0078), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 03.03.2022 року.

Суддя А.І.Бочаров