Ухвала суду № 104512341, 17.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4619/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В., при секретарі Орел А.О., за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Черненка П.С., процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора Бачуріна Д.Ю., слідчого Каминіної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Ірини Олександрівни на повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 13.08.2021 у межах кримінального провадження № 42020160000000609 від 01.07.2020,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Коваленко І.О., звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020.

Скарга обґрунтована тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020 за підозрою ОСОБА_1 у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

30.09.2021 заступником Генерального прокурора доручено здійснення досудового розслідування кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020 іншому органу та визначено підслідність за Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань.

Захисник зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню через істотні порушення КПК України, зокрема у сторони обвинувачення відсутні достатні докази для підозри ОСОБА_1 , передчасність та надуманість тверджень слідчого про те, що ОСОБА_1 вчинив описаними у письмовому повідомленні про підозру діями будь-який злочин, а тим паче злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, а обставини, викладені у повідомленні ОСОБА_1 про підозру, на думку сторони захисту, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не підтверджені належними та допустимими доказами, за своєю природою ґрунтуються на припущеннях та у своїй сукупності не утворюють складу будь-якого злочину, а зміст документів, що покладені в основу повідомленої підозри, ніякого зв`язку між подіями по яким здійснюється досудове розслідування та ОСОБА_1 нічого спільного не мають.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Черненко П.С. скаргу підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав зазначений у ній.

Прокурор Бачурін Д.Ю. у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, вказавши, що повідомлення про підозру є таким, що відповідає закріпленому у статті 276 КПК України стандарту наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Слідчий Каминіна А.О. також заперечила проти задоволення скарги сторони захисту, при цьому зазначила, що підозра є обґрунтованою, а тому у задоволенні скарги слід відмовити. Крім того у своїй промові посилалась на письмові заперечення, які долучено до матеріалів скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального закону у ст. 24 КПК України, згідно з якими кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, серед іншого: повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Пунктом 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Закону України N 2147-VIII від 03.10.2017, зміни, що були внесені до ст. 303 ч. 1 КПК України в частині її доповнення пунктом 10, застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16.03.2018.

Так відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, яке інкримінується ОСОБА_1 , внесено 01.07.2020, тобто після 16.03.2018.

З огляду на викладене слідчий суддя приходить до висновку про прийнятність скарги до розгляду.

Так, 13.08.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у невстановлений слідством день та час, однак не пізніше 09.04.2021, за невстановлених слідством обставин ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, з метою незаконного збагачення, визначили об`єктом злочинного посягання кошти, які перебувають в розпорядженні АТ «ДПЗКУ», з метою їх розтрати в інтересах невстановленої слідством особи.

З метою реалізації злочинного умислу, 19.04.2021 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1 в приміщенні АТ «ДПЗКУ», виконуючи обов`язки голови Правління Товариства під час засідання Правління ініціював питання укладення договору про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», підконтрольному ОСОБА_2 .

Досягнувши попередньо визначеної мети, ОСОБА_1 під час виконання обов`язків голови Правління АТ «ДПЗКУ» неодноразово ініціював питання перерахування коштів з розрахункових рахунків ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», які в подальшому під контролем ОСОБА_2 перераховувались на підконтрольні Товариства та привласнювали, внаслідок чого спричини у період з 19.04.2021 по 05.08.2021 майнову шкоду (збиток) Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289,79 грн.

Дослідивши додані до скарги матеріали, слідчий суддя встановив, що за результатами засідання Правління АТ «ДПЗКУ» прийнято рішення, оформлене протоколом № 68/2021 від 19.04.2021, яким погоджено укладення договору про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «Транссервіс 2008» (код 35818770) щодо надання послуги з перевалки і зберігання зернових, олійних і бобових культур через термінал ТОВ «Транссервіс 2008», експортованих з території України через Морський торговельний порт «Чорноморськ» до 1 500 000 МТ зернових, загальна сума договору не може перевищувати 428 067 990,00 грн в т.ч. ПДВ, що в грошовому еквіваленті складає 15 300 000,00 доларів США, строком дії до 31 грудня 2021 року та уповноважено в.о. голови Правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_1 на підставі Статуту підписати вищезазначений договір з ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008».

19.04.2021 року між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України», в особі в.о. голови Правління ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008», в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір №19/04-21 про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом, відповідно до якого виконавець - ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008» прийняло на себе зобов`язання з надання АТ «ДПЗКУ» послуг з перевалки і зберігання зернових, олійних і бобових культур через термінал ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», експортованих з території України через Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Відповідно до вказаного вище договору: виконавець - ТОВ «Транссервіс 2008» прийняло на себе зобов`язання з надання АТ «ДПЗКУ» послуг з перевалки і зберігання зернових, олійних і бобових культур через термінал ТОВ «Транссервіс 2008», експортованих з території України через Морський торговельний порт «Чорноморськ».

На виконання вказаного договору ОСОБА_1 ініціював питання перерахування коштів за надані послуги з 19.04.21 по 05.08.2021, чим спричинив шкоду Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289, 79 грн, які привласнив разом з іншими.

В той же час, як вбачається з Протоколу №59/2021 засідання Правління Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 09.04.2021, на засіданні було поставлено на розгляд службову записку №653/3 від 08.04.2021 директора департаменту логістики ОСОБА_4 щодо визначення найбільш економічно вигідної комерційної пропозиції та контрагента, для подальшої співпраці щодо надання послуг АТ «ДПЗКУ» з перевалки зернових вантажів на сторонніх терміналах серед ТОВ «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОЇЛ Україна», ТОВ «ОДЕМАРА-ІНТЕР» чи ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», відповідно до якої портові елеватори АТ «ДПЗКУ» (Одеський зерновий термінал та Миколаївський портовий елеватор) мають технічні невідповідності щодо завантаженням суден типу «панамакс» і, як наслідок, контрагенти не мають можливості зафрахтувати судна відповідного класу, що призводить до зриву виконання зовнішньоекономічних контрактів АТ «ДПЗКУ».

Крім того, відповідно до Протоколу №59/2021 засідання Правління, під час обговорення питання присутні члени Правління ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 одноголосно дійшли до висновку, що найбільш економічно вигідною за критеріями: ціна-якість, гарантійні зобов`язання, а також відповідність заявленим у запиті на комерційну пропозицію вимогам є комерційна пропозиція від ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008».

Як вбачається з службової записки №737 від 19.04.2021, Департамент логістики просить винести на розгляд Правління питання щодо укладання договору про надання послуг перевалки зернових вантажів навалом між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008». 19.04.2021 на засіданні Правління відбувся розгляд вказаної службової записки №737 від 19.04.2021 директора Департаменту логістики ОСОБА_4 щодо погодження укладання договору про надання послуг перевалки зернових вантажів навалом між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008» строком дії до 31.12.2021, та присутні члени Правління ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проголосували за погодження укладання договору між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008» строком дії до 31 грудня 2021 року.

З огляду на викладене питання щодо залучення для перевалки сторонніх перевалів виносилось на розгляд Правління на підставі службової записки №653/3 від 08.04.2021 Департаменту логістики ОСОБА_4 , а погодження укладання договору №19/04-21 від 19.04.2021 з ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008» вирішувалось на засіданні Правління. Голосування щодо вирішення зазначених питань відбувалось колегіально присутніми членами Правління АТ «ДПЗКУ», які проголосували «за» одноголосно.

Зазначене спростовує твердження в повідомленні про підозру, що ОСОБА_1 ініціював укладення договору про перевалку зерна, оскільки таку ініціацію було здійснено директором Департаменту логістики ОСОБА_4 . Протоколом №68/2021 засідання Правління від 19.04.2021 лише уповноважено ОСОБА_1 на підписання договору. Тобто повідомлення про підозру містить лише припущення про ініціювання ОСОБА_1 укладення договору №19/04-21 від 19.04.2021 з ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», хоча фактично ОСОБА_1 був уповноваженим Правлінням на його підписання.

Про наявність в фінансовому плані фінансування послуг з перевалки через сторонні зернові термінали повідомили в службовій записці №714/680 від 16.04.2021 заступник голови Правління ОСОБА_7 та директор фінансово-економічного департаменту ОСОБА_9 . Вказане спростовує припущення, що ОСОБА_1 повідомив про наявність в фінансовому плані передбачених витрат на фінансування перевалки через сторонні зернові термінали, адже така інформація відображена в службовій записці №714/680 від 16.04.2021.

Так само, відповідно до п. 4.3 договору №19/04-21 від 19.04.2021 з ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», Замовник проводить оплату за надані Послуги Виконавцем на умовах 100% післяплати кожної окремої судової партії, протягом 5 (п`яти) банківських днів після двостороннього підписання Акту приймання-передачі наданих Послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Таким чином, оплата послуг здійснювалась після фактично наданих послуг та відповідно до умов договору, здійснення АТ «ДПЗКУ» оплат на рахунок ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», а відтак, враховуючи що ОСОБА_1 не був ініціатором укладенням договору №19/04-21 від 19.04.2021 з ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», а був уповноваженим на його підписанням рішенням відповідно до протоколу №68/2021 засідання Правління від 19.04.2021, вказане спростовує твердження сторони обвинувачення у повідомленні про підозру про те, що «досягнувши попередньо визначеної мети, ОСОБА_1 під час виконання обов`язків голови Правління АТ «ДПЗКУ» неодноразово ініціював питання перерахування коштів з розрахункових рахунків ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», які в подальшому під контролем ОСОБА_2 перераховувались на підконтрольні Товариства та привласнювали, внаслідок чого спричини у період з 19.04.2021 по 05.08.2021 майнову шкоду (збиток) Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289, 79 грн».

З огляду на викладене слідчий суддя вважає слушними доводи сторони захисту про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 не може ґрунтуватися на підставі прийняття Правлінням АТ «ДПЗКУ» колегіального рішення, оскільки ініціювання чи винесення на розгляд Правління певного питання не є розтратою чи привласненням коштів, адже майно, розтрата чи заволодіння яким ставиться в вину ОСОБА_1 , не перебувало у віданні останнього, при цьому кошти перераховувались за надані послуги на підставі відповідного договору, що укладався на підставі рішення Правління, що свідчить про недоведення умислу на привласнення та розтрату коштів АТ «ДПЗКУ».

У повідомлені про підозру сторона обвинувачення використовує такі фрази, як: «підтверджується причетність», «до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення», «обґрунтовано підозрюється», тощо, аби у об`єктивного незалежного спостерігача створити враження про причетність ОСОБА_1 до обставин, по яким здійснюється досудове розслідування.

В той же час сторона обвинувачення наведені вище твердження не підкріплює жодним належним, допустимим та достовірним доказом, зокрема, які могли б у вільного об`єктивного спостерігача викликати розумну підозру у тому, що ОСОБА_1 дійсно причетний до тих обстави, по яким здійснюється розслідування.

Долучені до повідомлення про підозру матеріали, зокрема, службові розписки, проекти рішення правління АТ «ДПЗКУ», листи правління АТ «ДПЗКУ», проекти договорів, протоколи тощо, змістовно не несуть інформацію про безпосередню причетність ОСОБА_1 до подій, які є предметом перевірки на стадії досудового розслідування.

В матеріалах відсутні будь-які належні та допустимі докази, в розумінні ст. 84-86 КПК України, зокрема показання, речові докази, документи, висновки експертів, якими б прямо підтверджувалось причетність ОСОБА_2 до обставин, по яким здійснюється досудове розслідування.

Зокрема, в матеріалах відсутні доказали і того, що саме ОСОБА_1 було спричинено шкоду Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289, 79 грн, в якій формі це відбулося, за яких умов, обставин тощо.

Матеріали не містять будь-якого прямого зв`язку ОСОБА_1 із, як стверджує сторона обвинувачення, спричиненням шкоди Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289, 79 грн, зокрема, у якій формі це відбулося, за яких обстави, умов тощо.

Враховуючи наведене, у сторони обвинувачення на момент складання та повідомлення про підозру відсутні достатні докази, які б свідчили, що на момент прийняття на засіданні правління АТ «ДПЗКУ» рішення, яким погоджено укладення з ТОВ «Транссервіс 2008» відповідного договору, а також під час укладення такого договору, ОСОБА_1 в будь-якій із форм, здійснював розтрату майна АТ «ДПЗКУ», що як наслідок формувало б в його діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

В той же час в оскаржуваній підозрі зазначає про те, що за наслідками виконання умов договору №19/04-21 про надання послуг з перевалки зернових вантажів навалом у період з 19.04.2021 по 05.08.2021, ОСОБА_1 під час виконання обов`язків голови Правління АТ «ДПЗКУ» неодноразово ініціював питання перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», та це спричинило майнову шкоду (збиток) Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289,79 грн.

Однак на підтвердження і цього факту орган досудового розслідування не надавав висновки експертів, за результатами проведення якого було б встановлено факт спричинення майнової шкоди (збиток) Державі в особі АТ «ДПЗКУ» в розмірі 71 850 289,79 грн, та, як наслідок, саме діями ОСОБА_1 було спричинено майнову шкоду Державі, що знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку між собою.

Положеннями ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 Кодексу: повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Статтею 276 КПК України чітко та вичерпно визначено випадки повідомлення про підозру, яке обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

В постанові від 25 листопада 2020 року в справі №627/927/19 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276 - 278 КПК дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань.

Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.

Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Кримінальний процесуальний кодекс України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Повідомлення про підозру, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

Слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Фактичною підставою для повідомлення про підозру є безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.

Для повідомлення особі про підозру, виходячи з принципу презумпції невинуватості, необхідна наявність такої системи доказів, яка виключала б будь-які сумніви щодо того, що: 1) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність.

Водночас, слідчий суддя дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, в тому числі повідомлення про підозру, з урахуванням вищенаведеного приходить до висновку, що за змістом складеного письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 не вбачається наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а наведені в повідомленні обставини не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами, а тому скарга захисника підлягає задоволенню в частині скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, складене старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України, майором поліції Олександром Перегінець, погодженого із заступником начальника другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора Іриною Горбань, від 13 серпня 2021 у кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги скарги щодо зобов`язання компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 42020160000000609 від 01.07.2020 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки у слідчого судді відсутні повноваження щодо вирішення вказаних питань.

Зазначені обставини кореспондуються також і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26.03.2019 по справі №807/1456/17, згідно якої наведений у частині першій статті 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора. Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.

З огляду на викладене скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 42, 276-278, 303-307, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати повідомлення про підозру від 13.08.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у межах кримінального провадження № 42020160000000609 від 01.07.2020.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя І. В. Литвинова