Рішення № 104512326, 22.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58415/21-ц

Категорія 64

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з послуг централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго», проте своє зобов`язання з оплати послуг центрального опалення виконує неналежним чином.

Посилаючись на те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань перед КП «Київтеплоенерго» утворилася заборгованість з оплати послуг, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати послуг центрального опалення і постачання гарячої води.

Від відповідача у справі відзив не надходив.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

12 жовтня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

22 жовтня 2021 року на запити суду надійшла відповідь на запит суду від 18 жовтня 2021 року щодо актуальної адреси місця проживання відповідача, зареєстрованого у передбаченому законом порядку.

29 листопада 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання.

22 лютого 2022 року представником позивача подано заяву про прийняття заочного рішення суду, позов підтримується у повному обсязі і сторона просить задовольнити його.

Відповідач, яка належним чином повідомлялася про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження за відомою адресою місця проживання, не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому у силу частини восьмої ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно частиною другою ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень позивача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

III. Фактичні обставини справи.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Квартира АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2021 року, просвіченим і зареєстрованим за № 363 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т. В., під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води /а. с. 3/.

Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Згідно з розрахунком боргу відповідача, наданим позивачем, заборгованість за спожиті послуги обраховується з 01 травня 2018 року по червень 2021 року на загальну суму у розмірі 48 607, 67 грн /а. с. 5/.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У відповідності до частини першої ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 1 частини першої ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пункт 5 частини третьої ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Тобто новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Відповідно до частини другої цієї статті кожен із них несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Тлумачення наведеної норми права дає можливість дійти висновку про те, що у цьому випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачених законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Відповідно правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20).

Судом встановлено, що, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 267978053, сформованої 28 липня 2021 року (15:49:13), відповідач ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Українки 27 лютого 2021 року. Отже беззаперечне право користуватися своїм майном вона отримала з вказаної дати укладення договору купівлі-продажу. Доказів того, що відповідач користувалася послугами, що надавав позивач у вказаній квартирі раніше, стороною не надано.

Таким чином вимоги позову КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за період часу з травня 2018 року по лютий 2021 року є неправомірними, а стягненню підлягає лише сума боргу з березня 2021 року по червень 2021 року: за центральне опалення у березні 2021 року - 1 861, 21 грн, квітні - червні 2021 року - 0, 00 грн, за постачання гарячої води у березні 2021 року - 515, 17 грн, квітні - червні 2021 року - 0, 00 грн.

V. Розподіл судових витрат.

У відповідності до пункту 3 частини першої ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 112, 38 грн (4,88 % від 2 303, 00 грн (2 270, 00 + 33, 00)), відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача, тобто пропорційно до задоволеної частини.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з послуг централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40538421, адреса місцезнаходження: пл. І. Франка, буд. 5, м. Київ, 03150) заборгованість за надані послуги з центрального опалення у розмірі 1 861, 21 грн, постачання гарячої води - 515, 17 грн та судовий збір - 112, 38 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.

Суддя І. В. Литвинова