Рішення № 104512087, 17.05.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23631/21

провадження № 2/753/98/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.

за участі секретаря судового засідання Москаленко А.П.

представника позивача Зіміна М.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду, адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2021 року цивільну справу № 753/23631/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 24 листопада 2021 року

10 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 15 грудня 2021 р. відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 28 лютого 2022 року на 10:00 год.

Підготовче засідання призначене на 28 лютого 2022 року не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження голови Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року № 2-вс у зв`язку з введенням на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з метою збереження життя та здоров`я працівників суду та відвідувачів оголошено здійснення розгляду лише кримінальних проваджень, у яких особи тримаються під вартою та у разі наявності клопотань, що потребують невідкладного розгляду, а також припинено пропуск до приміщення суду усіх відвідувачів, окрім учасників судового процесу за заявами та клопотаннями, що потребують невідкладного розгляду. Розгляд справи було призначено на 17 травня 2022 року.

16 травня 2022 року від представника відповідача надійшла заява про визнання позову та заява про розгляд справи у відсутність відповідачки та її представника.

17 травня 2022 року у судове засідання з`явився представник позивачки, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, враховуючи заяву представника відповідача не заперечував проти ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи подану представником відповідача письмову заяву у підготовчому засіданні про визнання позову та не заперечення щодо задоволення позовних вимог, враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем у справі та, керуючись положеннями частини третьої статті 200, частин п`ятої, шостої статті 206 ЦПК України, ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом встановлено, у липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «Зараз» (далі - КС «Зараз»), ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» (далі - КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу») Прошкіна О. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита С. О. про скасування реєстрації права власності та визнання договору недійсним.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона 23 липня 2018 року уклала з КС «Зараз» кредитний договір № КВ-00119/07-18/2105, відповідно до якого отримала кредит в сумі 120 000,00 грн на строк до 23 липня 2020 року.

Для забезпечення виконання вказаного договору того ж дня було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала КС «Зараз» в іпотеку належну їй квартируза адресою: АДРЕСА_1 , заставна вартість квартири 240 000,00 грн.

03 липня 2019 року вона дізналася, що 14 червня 2019 року власником вказаної квартири стала ОСОБА_3 , яка придбала квартиру у КС «Зараз».

Вважала, що такі дії КС «Зараз» щодо реєстрації за собою права власності на спірну квартиру є незаконними, оскільки при перереєстрації права власності на квартиру за КС «Зараз» державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О. В. було порушено вимоги статей 35-37 Закону України «Про іпотеку».

Зазначала, що вона не отримувала письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, повідомлень про продаж належної їй квартири, їй не було повідомлено про оцінку предмета іпотеки.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд: скасувати реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за КС «Зараз»; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14 червня 2019 року між КС «Зараз» та ОСОБА_3 ; скасувати реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1492509980000 за КС «Зараз» на підставі договору іпотеки від 23 липня 2018 року № 3501, вчинену у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Прошкіним О. В., індексний номер рішення 47275058 від 10 червня 2019 року. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1492509980000 за ОСОБА_3 квартири від 14 червня 2019 року, вчинену у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С. О., індексний номер рішення 47369285 від 14 червня 2019 року.

У задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Кредитною спілкою «Зараз» та ОСОБА_3 відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що при проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем державний реєстратор Прошкін О. В. прийняв рішення, яке не відповідає положенням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку». Державна реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем проведена за відсутності відомостей про вартість предмета іпотеки, визначеної на момент такого набуття, що є підставою для скасування такої реєстрації.

Оскільки скасовано державну реєстрацію за КС «Зараз» права власності на спірну квартиру, підлягає скасуванню також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47369285 від 14 червня 2019 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит С. О., який прийняв рішення про реєстрацію права власності на квартиру, із розміром частки 1/1, за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 2019 року. Поряд з цим судом апеляційної інстанції в задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між КС «Зараз» та ОСОБА_3 відмовлено, оскільки позивач обрала неналежний спосіб захисту.

Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв адвокат Гайдаш О.В., залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного суду суд касаційної інстанції, зокрема вказав, що апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між КС «Зараз» та ОСОБА_3 , та обґрунтовано посилався на те, що вимога частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава для задоволення позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, з огляду на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача таке майно.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною першою статті 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вказаний правовий висновок містить в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

У даній справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що при проведенні державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за КС «Зараз» 10 червня 2019 року було зазначено в якості підстави виникнення права власності: договір іпотеки, номер 3501, виданий 23.07.2018, видавник: приватний нотаріус КМНО Гамаль І.М., та Повідомлення, номер 1526, видане 27.03.2019, видавник: приватний нотаріус КМНО Гамаль І.М., свідоцтво, номер 2758, видане 07.06.2019, видавник: приватний нотаріус КМНО Гамаль І.М.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення, виданого 27 березня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М., в якому зазначається, що до приватного нотаріуса звернулась КС «Зараз» з проханням передати заяву ОСОБА_2 .. В заяві вказується, що заборгованість за кредитним договором №КВ-00119/07-18/2105 від 23.07.2018 становить 972 153 грн. 52 коп., та повідомлено боржника, що в разі, якщо в 30-денний термін не буде усунуто порушення умов кредитного договору, КС «Зараз» матиме право зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки.

7 червня 2019 року приватним нотаріусом Гамаль І.М. було видане свідоцтво, про те, що ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку було передано заяву від КС «Зараз», датовану 27 березня 2019 року.

В тексті повідомлення, яке направляла приватний нотаріус КМНО Гамаль І.М. на адресу ОСОБА_2 27 березня 2019 року за зверненням КС «Зараз», також відсутня вказівка про визначення вартості квартири, яка була предметом іпотеки.

Вже після реєстрації за собою права власності на квартиру 11 червня 2019 року КС «Зараз» направила ОСОБА_2 повідомлення, про те, що станом на 10 червня 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором становив 1 269 849 грн., право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за спілкою, а вартість квартири була визначена відповідно до експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності в розмірі 849 990 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем державний реєстратор Прошікн О.В. прийняв рішення, яке не відповідає положенням частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку». Державна реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем проведена за відсутності відомостей про вартість предмета іпотеки, визначеної на момент такого набуття, що є підставою для скасування такої реєстрації.

Оскільки скасовано державну реєстрацію за КС «Зараз» права власності на спірну квартиру, підлягає скасуванню також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47369285 від 14.06.2019, видавник: приватний нотаріус КМНО Легкобит С.О., який прийняв рішення про реєстрацію права власності на квартиру, із розміром частки 1/1, за ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 14.06.2019.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (стаття 81 ЦПК України).

В силу вимог статей 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 вибула з володіння позивачки поза її волею, з урахуванням заяви представника відповідача про визнання позову, з огляду на усталену практику Верховного Суду, яка в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12-13, 76, 80, 133, 158, 200, 206, 263-265, 268, 354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1492509980000.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1710, 80 грн.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 1710,80 грн, сплаченого за подання позовної заяви згідно квитанцій № 54672 від 18 листопада 2021 року, що становить 1710,80 гривень, сплаченого за реквізитами: одержувач ГУ ДКСУ в м. Києві, рахунок UA728999980313101206000026003, ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, призначення платежу *;101; НОМЕР_1 ,Судовий збір, за позовом адвокат Зімін Максим Вікторович, Дарницький районний суд міста Києва.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 30 травня 2022 року.

Суддя К.В. Шаповалова