Ухвала суду № 104512067, 21.02.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18718/21

Провадження № 2-а/752/91/22

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в місті Києві, що є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Свірси Максима Костянтиновича, серія ЕАО №4501732 від 17.07.2021р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в місті Києві, що є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, за якою він просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Свірси Максима Костянтиновича серії ЕАО №4501732 від 17.07.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Позивач зазначає, що факти вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеними, а тому постанова ЕАО №4501732 від 17.07.2021р. про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. При цьому позивач звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів, якими задокументовано вчинення ним порушення правил дорожнього руху - невиконання вимоги дорожнього знаку 3.24. «розворот заборонено», та, відповідно, наявності в його діях адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а, отже, неправомірність вимоги інспектора щодо пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; на порушення інспектором вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у частині незаконного вимагання в позивача надати поліції поліс обов`язкового страхування; на незаконне доставлення інспекторами водія транспортного засобу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Подільського УП ГУНП в м. Києві; на незаконне відсторонення інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві від керування транспортним засобом; на порушення інспектором вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП, які полягали в тому, що клопотання ОСОБА_1 щодо ознайомлення доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення, надання можливості скористатись юридичною допомогою, а також усні пояснення позивача, були залишені без розгляду та реагування; на винесення інспектором постанови, що оскаржується, не на місці вчинення правопорушення; на невідповідність постанови інспектора вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідач надав до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, за якою просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, вважаючи твердження позивача хибними, а вимоги безпідставними, необгрунтованими. Відповідач зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор правильного кваліфікував вчинене позивачем правопорушення та правильно застосував норми матеріального права, прийнявши постанову за більш серйозне правопорушення, тобто за ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, як зазначає відповідач, позивач відмовився виконувати законну вимогу інспектора про пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та полісу ОСЦПВ. У ході розгляду справи винесено постанову в присутності позивача, з якою його ознайомлено. Щодо страхового полісу, то, як вказує відповідач, водій зобов`язаний мати його при собі, а на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03.08.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , призначено її до розгляду на 01.09.2021р.

01.09.2021р. розгляд справи не відбувся, з огляду на перебування судді Ольшевської І.О. на лікарняному.

26.01.2022р. справа за позовом ОСОБА_1 була знята розгляду, у зв`язку з перебуванням судді Ольшевської І.О. у відпустці.

21.02.2022р. у судове засідання відповідач не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він також вказав, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4501732, дата розгляду справи 17.07.2021р. 22:21:12, місце розгляду справи м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, 35, 17.07.2021р. 21:53:26/м. Київ вул. Хорива, 22/ водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.24. «розворот заборонено», не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.1. Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на Т/З, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка), у зв`язку з чим притягнуто водія до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документи на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу III зазначеної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим, у постанові, яка оскаржується, місцем розгляду справи вказано: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 35, а місцем скоєння правопорушення: м. Київ, вул. Хорива, 22, що суперечить наведеному положенню Інструкції.

У той же час, ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Стаття 283 КУпАП зобов`язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу передбачений ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

З аналізу норм статей 251, 252, 280 КУпАП убачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 126 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: вона обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, як зазначено в окаржуваній постанові, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.24 «розворот заборонено», а також не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування.

Позивач при цьому зазначає, що він не здійснював розворот та не порушував Правила дорожнього руху - невиконання вимог дорожнього знаку 3.24. «розворот заборонено». Ним було запропоновано інспектору поліції надати будь-які фактичні дані (докази), на підставі яких інспектор патрульної поліції встановив наявність порушення, та, відповідно, встановив наявність в діях позивача адміністративного правопорушення, після чого, як вказує позивач, ним були б надані інспектору патрульної поліції відповідні документи.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме невиконання вимог дорожнього знаку 3.24. «розворот заборонено».

Крім того, згідно положень пункту 21.2. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Таким чином, право витребування полісу інспектором виникає при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Як вбачається, позов обґрунтовано відсутністю законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача та, відповідно, для перевірки в нього зазначених документів.

Такі твердження позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, матеріли справи свідчить, що поліцейським було зупинено транспортний засіб під керування ОСОБА_1 без визначених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав.

Під час зупинки транспортного засобу та розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейськими не було надано обґрунтованої з підтвердженням належними засобами доказування відповіді щодо причин зупинки транспортного засобу позивача.

Відповідачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності підстав зупинки транспортного засобу позивача та відповідно правомірності вимагати для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, полісу (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на викладені обставини, враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги ПДР, що в подальшому стало підставою для перевірки документів позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції судових витрат по сплаті судового збору у сумі 454,00 гривні.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 242, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в місті Києві, що є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Свірси Максима Костянтиновича, серія ЕАО №4501732 від 17.07.2021р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4501732, прийняту інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 4 батальйону, 4 роти лейтенантом поліції Свірсою Максимом Костянтиновичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат по сплаті судового збору в сумі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) грн.

5. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

6. Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

.

Суддя І.О. Ольшевська