Рішення № 104503834, 26.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15857/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування висновку -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 13.08.2021р. за результатами розгляду висновку ГУ МВС України у Львівській області про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України у Львівській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року;

- Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити висновок та призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , виходячи з розміру 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у зв`язку з встановленням ІІІ-Ї групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, а також п.9 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що проходив службу в органах внутрішніх справ. Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивача обстежено та встановлено, що його захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на підставі чого йому видано Свідоцтво про хворобу № 152 від 29 березня 2010 року. У подальшому позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ та підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії 12ААБ № 333308 від 16 січня 2020 року та довідкою серії 12 ААА№ 011323 від 16 січня 2020 року до Акта МСЕК. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2021 року у справі № 380/12126/20 Міністерство внутрішніх справ України (МВС) розглянуло Висновок Головного управління МВС України у Львівській області від 28 липня 2021 року про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та додані до нього документи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі Порядок № 850). 13 серпня 2021 року МВС затвердило Висновок за результатами розгляду Висновку Головного управління МВС України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги (далі ОГД) позивачу, яким відмовило йому в призначенні ОГД. Підставою для відмови слугувало те, що медико-соціальна експертиза позивача проведена з порушенням пунктів 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі також Положення), оскільки при її проведенні представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Таку відмову відповідача-1 позивач уважає протиправною, оскільки пунктом 14 Порядку № 850 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті ОГД. Відповідні висновки МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та втрату ступеня працездатності, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОГД позивачу Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пунктів 10 Положення. Оскільки надіслані матеріали про призначення ОГД позивачу не відповідали положенням Порядку № 850, прийнято рішення про відмову в призначенні ОГД та затверджено відповідний Висновок. Відповідач-1 зауважує, що позивач проходив службу та був звільнений наказом Головного управління МВС України у Львівській області. Таким чином, у разі прийняття судом рішення про наявність правових підстав для призначення позивачу ОГД, її виплату в силу вимог пункту 11 Порядку № 850 має здійснювати Головне управління МВС України у Львівській області. Отже, вимога про зобов`язання МВС виплати ОГД позивачу є безпідставною та задоволенню не підлягає. Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позиція відповідача-2 викладена у поясненні на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що на момент подання позивачем матеріалів щодо призначення ОГД, які надіслані Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області до МВС України, такі містили недоліки стосовно медичних питань, що робить їх такими, які не відповідають вимогам Порядку № 850. Як наслідок в МВС України були підстави для прийняття рішення про відмову у призначенні ОГД позивачу.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково зазначає про те, що свої твердження про порушення пункту пункту 10 Положення, на який покликається відповідач-1, містить лише загальні положення щодо порядку утворення комісій. Вважає доводи відповідача-1, які викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 08 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Судом вирішено замінити відповідача Міністерство внутрішніх справ України на належного відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в п. 3 прохальної частини позовних вимог позивача.

Судом встановлені наступні обставини:

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

08.08.2019 року військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» винесла постанову №82 про встановлення в позивача захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333308 від 16 серпня 2020 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ .

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 011323 від 16 серпня 2020 року позивачу встановлено 50% втрати працездатності. Крім цього, комісія встановила, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

17 червня 2020 року позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності, яка пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області складено Висновок та направлено документи до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності.

Листом від 28 серпня 2020 року №166 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило позивача про таке. Відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, подані позивачем матеріали з відповідним висновком було направлено до МВС, для прийняття рішення про призначення грошової допомоги. В подальшому, вищезазначені матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області. Відповідно до інформації, визначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, за результатами опрацювання матеріалів, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Просило прибути до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області за адресою: м. Львів, площа Генерала Григоренка 3, для отримання наручно поданих позивачем документів, з метою виключення випадків втрати таких.

Уважаючи протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги та щодо повернення матеріалів, пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із позовом (справа № 380/12126/20).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 380/12126/20 ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13.08.2021 року відповідачем затверджено Висновок за результатами розгляду висновку ГУ МВС України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги .

Зі змісту листа Департаменту фінансово-облікової політки Міністерства внутрішніх справ України № 38466/15-2021 від 18.08.2021 року, адресованого Ліквідаційній комісії ГУМВС України у Львівській області, слідує, що Департаментом фінансово-облікової політки Міністерства внутрішніх справ розглянуто матеріали щодо призначення позивачу ОГД відповідно до Порядку № 850, надісланих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 380/12126/20. За результатами розгляду матеріалів щодо призначення ОГД позивачу Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що при його огляді медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пунктів 10 Положення відповідно до яких МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Також поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався. Зважаючи, що невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення ОГД ОСОБА_1 згідно з Порядком, на виконання рішення вищезазначеного суду, у Міністерства внутрішніх справ повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 , 13.08.2021 затверджено відповідний висновок.

Зміст спірних правовідносин полягає у протиправному висновку, який порушує право позивача на призначення одноразової грошової допомоги.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ).

Так, частиною шостою статті 23 Закону № 565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З 07 листопада 2015 року Закон № 565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі Закон № 580-VІІІ).

Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, норми статті 23 Закону № 565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року прийняв постанову № 850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).

За змістом пункту 1 Порядку № 850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

За приписами пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти наступних висновків з метою правильного їх застосування до спірних правовідносин:

- за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-ХІІ відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом № 580-VІІІ;

- розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги);

- обов`язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.

Суд критично оцінює підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку та умов.

А згідно з пунктом 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Проте у пункті 14 Порядку № 850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а отже дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, не відповідають способу правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, відтак є протиправними.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пунктів 10 Положення, оскільки будь-які питання проходження позивачем медико-соціальної експертизи не є предметом розгляду у цій справі.

Крім цього, суд наголошує на тому, що з порушенням вимог пункту 9 Порядку № 850 відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову.

Тому, зважаючи на викладене, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, доходить висновку про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому позовну вимогу про визнання протиправним та скасування Висновку Міністерства внутрішніх справ України від 13 серпня 2021 року за результатами розгляду Висновку ГУ МВС України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково у такий спосіб: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Також підлягає задоволенню позовна вимога позивача в частині зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 разом з Висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України затвердити висновок та призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , виходячи з розміру 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у зв`язку з встановленням ІІІ-Ї групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, а також п.9 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 суд зазначає таке.

Пунктом 9 Порядку № 850 визначено імперативний обов`язок МВС в місячний строк після надходження, зазначених у пункті 8 цього Порядку документів, прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні особі грошової допомоги.

У межах спірних правовідносин, суд встановив, що підстави для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, зазначені у пункті 14 Порядку № 850, відсутні. Жодної з таких підстав відповідач-1, відмовляючи позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги не вказав.

Тому, на переконання суду, ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірному випадку буде зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Вимога позивача в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до вимог пункту 9 Порядку № 850 на МВС покладається обов`язок щодо прийняття відповідного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та надіслання його разом із поданими документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про її виплату.

Натомість виплату такої допомоги згідно з пунктом 11 Порядку № 850 проводить відповідний орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Таким чином, за наведеного правового регулювання, в МВС відсутній обов`язок щодо виплати працівнику міліції одноразової грошової допомоги, а тому й правові підстави для його зобов`язання такі дії вчинити у суду відсутні.

Крім того, виплаті одноразової грошової допомоги передує прийняття МВС рішення про її призначення та видання керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції наказу про її виплату, чого у спірному випадку не відбулося. Тому позовна вимога у цій частині є передчасною, а відтак задоволенню не підлягає.

Окремо суд відзначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року та від 22 січня 2020 року у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

У справі, що розглядається, рішення Міністерства внутрішніх справ України не є дискреційним, оскільки відповідач після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів та за відсутності підстав, зазначених у пункті 14 цього ж Порядку, може прийняти лише одне з двох допустимих рішень, а саме про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з правилами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2724,00 грн., відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача належить стягнути 1816,00 грн. сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ( 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) про визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 разом з Висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 908,00 грн судових витрат.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ЄДРПОУ 08592247) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 908,00 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 26.05.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.