Рішення № 104503781, 26.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/19046/21

провадження № П/380/19264/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538), в якій просить:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 від 19.07.2021 та від 06.09.2021 №134650014115 управління пенсійного забезпечення, відділу призначення пенсій та скасувати дані рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в загальний стаж роботи ОСОБА_1 , періоди роботи з 20.08.1989 по 01.06.1992 в кооперативі «Будівельник» Ленінського району м. Львів, Міністерства будівництва УРСР, трест Львівпромбуд муляром, та з 01.01.1999 по 08.02.2000 роботу в спілці ім. Леся Мартовича різноробочим, та з 08.02.2000 по 31.12.2001 в фермерському господарстві ім. Леся Мартовича різноробочим в зв`язку з чим призначити пенсію з 07.08.2021 (часу досягнення пенсійного віку 60 років) по віку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.07.2021 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення йому пенсії за віком. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу №134650014115 від 19.07.2021 та 06.09.2021. Відмова вмотивована тим, що страховий стаж позивач становить 24 роки 10 місяців 22 дні, водночас необхідний страховий стаж для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком становить 28 років. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 11.11.1989 по 01.06.1992 та з 01.01.1999 по 31.12.2001.

Таким чином, позивач вказує, що згідно з записами в трудовій книжці, він з 20.08.1989 прийнятий на роботу в кооператив «Будівельник» Ленінського району м. Львова, Міністерства будівництва УРСР, трест Львівпромбуд муляром, а 01.06.1992 був звільнений по переводу в дослідне господарство Львівської МВС (машино-випробувальна станція), що підтверджується печаткою, підписом та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , записи №14 та №15. Також вказує, що з 01.01.1999 позивач був прийнятий на роботу у спілку ім. Леся Мартовича різноробочим, проте 08.02.2000 спілка ім. Леся Мартовича була реорганізована на фермерське господарство ім. Леся Мартовича та позивача було прийнято вже в дане господарство різноробочим, в якому він пропрацював до 31.12.2001, що підтверджується печаткою, підписом та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , записи №19, №20, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 . Відтак, вважає рішення відповідачів неправомірними, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.02.2022 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі у справі як другого відповідача.

18.02.2022 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначає, що спірне рішення від 19.07.2021 №134650014115 приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області. Крім того зазначає, що відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Вказує, що аналізуючи трудову книжку позивача, періоди роботи: з 11.11. 1989 по 01.06.1992 (в трудовій книжці, запис №14, підстава внесення запису - Договір, але номер договору відсутній); з 01.01.1999 по 08.02.2000 (в трудовій книжці, запис №20, відсутній підпис відповідальної особи та печатка), таким чином, на думку відповідача, Головним управлінням Пенсійного фонду правомірно не зараховано до страхового стажу вказані періоди.

Щодо зарахування періоду роботи з 08.02.2000 по 31.12.2001, відповідач зазначає, що з 14.01.1992 економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України від 20.12.1991 № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство». Відповідно до ст. 28 Закону України від 20.12.1991 № 2009-ХП робота у фермерському господарстві зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування. В індивідуальних відомостях про застраховану особу за період роботи з 08.02.2000 по 31.12.2001 - відсутні дані про сплату внесків.

Відтак, вказує, що станом на момент звернення, 30.08.2021, страховий стаж позивача складав - 24 роки 10 місяців 22 дні, а згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове деожавне пенсійне страхування» необхідно 28 років, а тому, вважає, що спірні рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу прийняті із дотриманням та у відповідності до норм та вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 12.04.2022 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.

Від відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області відзиву на позовну заяву не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , безробітній, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач з 20.08.1989 був прийнятий на роботу на підставі договору від 20.08.1989 в кооператив «Будівельник» Ленінського району м. Львова, Міністерства будівництва УРСР, трест Львівпромбуд муляром, а 01.06.1992 на підставі Розпорядження №71 від 12.06.1992 звільнений по переводу в дослідне господарство Львівської МВС, що підтверджується печаткою, підписом та записами в трудовій книжці.

Також з 01.01.1999 позивач був прийнятий на роботу у спілку ім. Леся Мартовича різноробочим, що підтверджується печаткою, підписом та записами в трудовій книжці, підстава внесення запису Протокол №2 від 01.01.1999, 08.02.2000 ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з реорганізацією та одразу цього ж дня 08.02.2000 прийнятий на роботу в Фермерське господарство ім. Леся Мартовича, звідки був звільнений 31.12.2001 за згодою сторін, що також підтверджується печаткою, підписом та записами в трудовій книжці підставами для внесення цих записів у трудову книжку був Протокол №1 від 08.02.2000 та Наказ №5 від 31.12.2001.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою від 13.07.2021 про призначення пенсії за віком.

Вказана заява від 13.07.2021 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 19.07.2021 №134650014115 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 28 років. При цьому, як слідує з копії вказаного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 11.11.1989 по 01.06.1992, оскільки підстава видачі на зарахування договір; період роботи з 01.01.1999 по 08.02.2000, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка, період роботи з 08.02.2000 по 31.12.2001, оскільки відсутні дані та сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу.

30.08.2021 позивач знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою від 30.08.2021 про призначення пенсії за віком.

Вказана заява від 30.08.2021 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.09.2021 №134650014115 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 28 років. Вказаним рішення встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 10 місяців 22 дні. При цьому, за даними документами до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 11.11.1989 по 01.06.1992, оскільки немає підстав для видачі довідки та з 01.01.1999 по 31.12.2001, оскільки відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу та відсутній підпис відповідальної особи та печатка.

Не погодившись зі спірними рішеннями про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до норм ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.3 зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст. 12 вказаного Закону.

Згідно з ст. 11 Закону №1058-XV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абз.1 ч.1 ст.20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до ч.2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Нормами ст.106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Таким чином, право на зарахування періоду праці особи на певному підприємстві не залежить від виконання підприємством обов`язку по нарахуванню та сплаті страхових внесків.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тому відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємствомстрахувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Тому суд дійшов висновку, що відмова відповідачів у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача різноробочим з 01.01.1999 по 31.12.2001 в спілці ім. Леся Мартовича та Фермерському господарстві ім. Леся Мартовича, у зв`язку із відсутністю даних про сплату внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу є неправомірною.

Стосовно твердження відповідача про відсутність підпису уповноваженої особи печатки підприємства та відсутності номеру договору у трудовій книжці, суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі №171/799/17(2-а/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

При цьому, суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Окрім того, аналізуючи записи у трудовій книжці позивача, суд зауважує, що з 01.01.1999 по 31.12.2001 позивач фактично працював різноробочим на одному і тому ж підприємстві, яке 08.02.2000 реорганізовувалося зі спілки ім. Леся Мартовича на Фермерське господарство ім. Леся Мартовича, всі записи у трудовій книжці за вказаний період були зроблені однаковим почерком та підписи проставлені однією і тією ж людиною, яка спочатку була Головою спілки, а потім Головою Фермерського господарства. Відтак, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності вказаних записів.

Оскільки дані трудової книжки позивача підтверджують його роботу з 20.08.1989 по 01.06.1992 у кооперативі «Будівельник» Ленінського району м. Львова, Міністерства будівництва УРСР, трест Львівпромбуд муляром та з 01.01.1999 по 08.02.2000 в спілці ім. Леся Мартовича різноробочим, а з 08.02.2000 по 31.12.2001 в фермерському господарстві ім. Леся Мартовича різноробочим, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу, а відповідачі не довели законності відмови у його зарахуванні.

У свою чергу, рішення відповідачів про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним, оскільки відповідачі при його прийнятті не врахували наведені вище норми матеріального права та не зарахували спірні періоди роботи позивача до страхового стажу, що дає право на пенсію.

Водночас, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком є передчасною, оскільки, пенсійний орган ще не вирішував питання про призначення пенсії позивачеві, з врахуванням висновків, які зроблені судом у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що відповідачі у спірних рішеннях заперечували право позивача на отримання пенсії за віком через неврахування певних періодів роботи до його страхового стажу і суд визнав вказані рішення відповідачів протиправними.

У той же час, законність інших дій відповідачів, під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу, суд не перевіряє.

За наведених обставин, суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу, та встановлювати сукупний страховий стаж позивача, якщо спір стосується тільки певних періодів його роботи.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 31.03.2021 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII є передчасною, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

Таким чином, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача та враховуючи той факт, що позивач звертався з заявами про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 19.07.2021 №134650014115, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 06.09.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 20.08.1989 по 01.06.1992 в кооперативі «Будівельник» Ленінського району м. Львів, Міністерства будівництва УРСР, трест Львівпромбуд муляром, з 01.01.1999 по 08.02.2000 в спілці ім. Леся Мартовича різноробочим та з 08.02.2000 по 31.12.2001 в фермерському господарстві ім. Леся Мартовича різноробочим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 19.07.2021 №134650014115, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.09.2021 №134650014115 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоди його роботи з 20.08.1989 по 01.06.1992 в кооперативі «Будівельник» Ленінського району м. Львів, Міністерства будівництва УРСР, трест Львівпромбуд муляром, з 01.01.1999 по 08.02.2000 в спілці ім. Леся Мартовича різноробочим та з 08.02.2000 по 31.12.2001 в фермерському господарстві ім. Леся Мартовича різноробочим.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ: 21910427) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 302 (триста дві) грн. 66 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 302 (триста дві) грн. 66 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 302 (триста дві) грн. 66 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна