Рішення № 104503769, 27.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15822/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції з такими вимогами:

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.06 2021 по 11.08.2021;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн.;

Ухвалою від 21.09.2021 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 18.10.2021 продовжено процесуальний строк встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 02.11.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки не виплатив позивачу при звільненні всіх належних їй сум. Таким чином, позивач вважає, що існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 01.06.2021 по 11.08.2021, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 22000,00 грн.

Відповідач з позовом не погодився з підстав викладених у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України має бути розумним та залежати від частки недоплаченої суми у розмірі доходу в цілому. Щодо моральної шкоди, то відповідач вважає, що визначений позивачем розмір не є розумним та справедливим.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції до 01.06.2021.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 01.06.2021 №467о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 07.06.2021.

У зв`язку з ненарахування та невиплатою відповідачем доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, позивач звернулася з позовом до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №380/1836/21 позов задоволено повністю, зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11.11.2015 по 31.12.2017; Зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 11.08.2021 нарахував та виплатив позивачу доплату за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення у розмірі 9347,44 грн, що підтверджується інформаційною довідкою з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Виходячи з наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 01.06.2021 по 11.08.2021, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 22000,00 грн, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988.

Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної постанови грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 23 розділу І вказаного Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 18.06.2020 у справі №200/9096/19-а.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу.

Як встановив суд, позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції до 01.06.2021

Позивача звільнено зі служби з 07.06.2021 наказом від 01.06.2021 №467о/с.

Відповідач на виконання рішення суду від 08.04.2021 у справі №380/1836/21 нарахував та виплатив 11.08.2021 позивачу доплату за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення у розмірі 9347,44 грн.

Таким чином, відповідач не дотримався вимог трудового законодавства щодо обов`язку виплатити працівнику при звільненні всі належні йому суми.

Враховуючи те, що позивача звільнено з 07.06.2021, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 08.06.2021.

Крім цього, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок за 01.06.2021, оскільки згідно з наказом від 01.06.2021 №467о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 07.06.2021.

Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості календарних днів (виходячи з положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260) протягом періоду такої затримки.

Відтак період з 08.06.2021 по 11.08.2021 є періодом за який відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, та який становить 64 календарних дні.

Згідно з довідкою про доходи позивача від 16.05.2021 № 1048 заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням (квітень, травень 2021 року) становила 34720,82 грн (17360,41 грн+17360,41 грн).

Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 569,19 грн (34720,82 грн /61 календарний день).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08.06.2021 по 11.08.2021 становить 36428,16 грн (569,19*64).

Так, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 9347,44 грн (нараховане грошове забезпечення) / 36428,16 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,25.

Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,25 становить: 569,19 грн (середньоденна заробітна плата позивача) * 0,25 * 64 (кількість днів затримки розрахунку) = 9107,04 грн.

Суд зауважує, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Така позиція суду щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин узгоджується із позиціями, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №806/345/16, від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, а також у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 9107,04 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2021 по 11.08.2021 в сумі 9107,04 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 22000,00грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв`язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.

Суд при розгляді враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 09.04.2021 у справі № 260/1484/18.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тобто, обов`язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Однак позивач не навів доводів з належним їх обґрунтуванням і підтвердженням, що внаслідок протиправних дій відповідача йому заподіяно моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 22000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом.

Щодо вимоги стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на отримання правничої допомоги, то суд зазначає, що у позовній заяві представник позивача вказує, що докази надання правничої допомоги та оплати позивачем послуг будуть подані протягом п`яти днів після винесення судом рішення в цій справі.

Відтак, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено після подання таких доказів.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2021 по 11.08.2021 в сумі 9107 (дев`ять тисяч сто сім) грн 04 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.