Рішення № 104503433, 26.05.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року Справа № 280/12742/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083950006791 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди одержання допомоги по безробіттю з 10.01.2009 по 14.07.2009 та навчання з 01.09.1979 по 25.06.1986, призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 24.06.2021.

На обґрунтування позовних вимог стосовно періоду одержання допомоги по безробіттю з 10.01.2009 по 14.07.2009 у позовній заяві зазначає, що згідно з записом № 29 трудової книжки - 10.01.2008 позивачу було відновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 23 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», при цьому, в даті наказу № 090110 правильно зазначена дата «від 10.01.2009», а згідно з записом № 30 - 14.07.2009 припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу від 15.07.2009. Наголошує, що зазначені записи в трудовій книжці за спірний період містять відповідні печатки Алчевського міського центру зайнятості. Щодо зазначених відповідачем недоліків у трудовій книжці, а саме некоректності написання року, то вважаю, що позивач не повинна відповідати за правильність записів у трудовій книжці. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, звертає увагу суду, що при звернені до відповідача 24 червня 2021 року отримувала індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, в яких зазначено, зокрема, що страхувальником позивача в 2009 році була Державна організація (установа, заклад) Алчевський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 13391982) та тривалість трудового стажу за 2009 рік складає 06 місяців 14 днів. Щодо періоду догляду за дитиною до 3-х років згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 18.12.1980 вказує, що син - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже під час навчання в Комунарському гірничо-металургійному інституті. Стосовно не зарахування відповідачем до стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 25.06.1986 стверджує, що період навчання в інституті підтверджується трудовою книжкою, дипломом та архівною довідкою про навчання. Тому, виходячи з викладених обставин вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не може діяти у інший спосіб ніж призначити позивачу пенсію за віком в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Ухвалою судді від 28.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 01 лютого 2022 року надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №7853), у якому щодо періоду догляду за дитиною до 3-х років до страхового стажу наголошує, що періоду догляду за дитиною до 3-х років не зараховано до страхового стажу тому, що ім`я матері у свідоцтві про народження не співпадає з даними в паспорті. Щодо зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю до страхового стажу вказує, що у Управління немає законних підстав для зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю з 10.01.2009 по 14.07.2009 до страхового стажу позивача, оскільки записи в трудовій книжці зроблено з порушенням вимог зазначених в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58. Позивачем до Управління інші документи, які підтверджують отримання виплати по безробіттю за цей період надані не були. Щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу зауважує, що період навчання з 01.09.1980 по 25.06.1986 перевищує встановлений термін, тому для зарахування періоду навчання позивача необхідно надати довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Щодо наданої позивачем довідки від 28.05.2021 № 182-01/61 зазначаємо, що вона видана на тимчасово окупованій території, а тому відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Управління позбавлено можливості врахувати зазначені вище акти (рішення, документ) для призначення пенсії. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.12.1979 позивач зарахована слухачем денного підготовчого відділення Комунарського гірничо-металургійного інституту, з 28.07.1980 року зарахована студенткою першого курсу денного відділення, 30.06.1986 відрахована у зв`язку із закінченням інституту (записи у трудовій книжці НОМЕР_2 від 30.10.1978 №4, №5, №6 відповідно).

За змістом диплому про навчання НОМЕР_3 позивач в 1979 році вступила до Комунарського гірничо-металургійного інституту і в 1986 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «Електричні машини». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 25.06.1986 позивачу присвоєно кваліфікацію інженера-електромеханіка.

До того ж, в матеріалах справи міститься архівна довідку № 182-01/61 від 28.05.2021, яка видана «Донбаським державним технічним інститутом» ЛНР про періоди навчання в даному закладі з відповідними наказами про відрахування та зарахування з підписами відповідальних осіб.

Стосовно періоду догляду за дитиною до 3-х років судом досліджене свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 18.12.1980 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким зазначено ім`я позивача ОСОБА_4 (російською), при цьому, згідно з паспортом НОМЕР_4 від 13.12.199 вказано ОСОБА_4 (українською) та ОСОБА_4 (російською).

Крім того, згідно з записом № 29 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.10.1978, зробленим Алчевським міським центром зайнятості, з 10.01.2008 позивачу було відновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 23 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». При цьому, в графі №4 (на підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер) вказано наказ № 090110 від 10.01.2009. Згідно з записом № 30 вказаної трудової книжки 14.07.2009 позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу №090715 від 15.07.2009.

30 липни 2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак отримала повідомлення від 07.08.2020 №0800-0207-8/39017 про прийняття рішення від 03.08.2020 №083950006791, яким відмовлено у призначенні пенсії згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із обґрунтуванням, що страховий стаж особи становить 24 роки 4 місяці. До страхового стажу не зараховані наступні періоди: період догляду за дитиною до 3-х років згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 18.12.1980, оскільки зазначене ім`я матері в свідоцтві не відповідає даним паспорту; період навчання з 01.09.1979 по 25.06.1986 згідно з Диплому про навчання НВ №821117, оскільки період навчання перевищує встановлений термін.

24 червня 2021 року позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком та документами для призначення пенсії за віком.

Проте, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №083950006791 від 01.07.2021 відмовлено в призначенні пенсії за віком. Спірне рішення обґрунтовано тим, що згідно з наданими документами страховий стаж складає 23 роки 09 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано: період одержання допомоги по безробіттю з 10.01.2009 по 14.07.2009, оскільки велика розбіжність між датою початку виплати допомоги та датою наказу; період догляду за дитиною до 3-х років згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 18.12.1980, оскільки зазначене ім`я матері в свідоцтві не відповідає даним паспорту; період навчання з 01.09.1979 по 25.06.1986 згідно з дипломом про навчання НОМЕР_3 , оскільки період навчання перевищує встановлений термін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Порядок та умови зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії, до 01.01.2004 регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, чинне законодавство передбачає, що основним документом для підтвердження стажу є трудова книжка і саме на підставі записів трудової книжки, на думку позивача, має буди зараховано до його загального страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі.

Пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З даного приводу суд зазначає, що пунктом 8 Порядку № 637 необхідно застосовувати у логічному зв`язку з попередніми пунктами відповідного Порядку, згідно з якими основним документом для підтвердження стажу є саме трудова книжка. Аналогічне положення містить і Закон №1788-XII.

Навіть з назви Порядку № 637 вбачається, що він регулює підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача містить відомості про період її навчання в Комунарському гірничо-металургійному інституті, так 30.12.1979 остання зарахована слухачем денного підготовчого відділення Комунарського гірничо-металургійного інституту, з 28.07.1989 зарахована студенткою першого курсу денного відділення і 30.06.1986 відрахована у зв`язку із закінченням інституту (всі записи зроблені відповідно до наказів). Відповідно до диплому період навчання з 1979 року по 1986 рік.

Згідно з вимогами пункту 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суду відповідачем не надано доказів того, що він повідомляв позивача про необхідність надати додаткові документи.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Однак, Відповідач не скористався наданим йому правом.

Суд також звертає увагу, що позивач після отримання повідомлення від 07.08.2020 №0800-0207-8/39017 про відмову в призначенні пенсії, звернулась до інституту, в якому навчалася і отримала архівну довідку № 182-01/61 від 28.05.2021 про періоди навчання, в даному закладі з відповідними наказами про відрахування та зарахування з підписами відповідальних осіб.

Однак, відповідач не прийняв до уваги зазначену архівну довідку, в зв`язку з тим, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші, документи, підготовлені або видані органами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України..

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Частинами 1-3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 31.01.2019 у справі №233/1181/17 (79558094), висловлено правову позицію згідно якої у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Те, що архівні документи залишились на окупованій території в даному випадку, та неможливість пенсійного органу здійснити їх перевірку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на призначення пенсії.

Як зазначив у своїй постанові Верховний Суд, згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Судом встановлено, що спірні архівни довідка про навчання, видані «Донбаським державним технічним інститутом» ЛНР, тобто установою, що знаходиться та здійснює свою діяльність на окупованій території.

Втім, на думку суду, визнання таких довідок відповідачем необхідне для захисту гарантованого пенсійним законодавством права позивача на перерахунок пенсії, яка на даний час позбавлена у будь-який інший спосіб можливості отримати такі довідки від належної установи.

На думку суду, довідки від 28.05.2021 № 182-01/61 та б/н, видані державним навчальним закладом вищої освіти ЛНР «Донбаський державний технічний інститут» мають бути враховані відповідачем при розгляді питання щодо призначення пенсії.

Таким чином, судом встановлено, що період навчання позивача в інституті підтверджується трудовою книжкою, дипломом та архівною довідкою про навчання.

Щодо зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю до страхового стажу суд виходить з наступного.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, відповідальної за заповнення трудової книжки, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки трудової книжки

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.

До того ж, судом враховано, що згідно з записом № 29 трудової книжки - 10.01.2008 позивачу було відновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно ст. 23 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». При цьому, в даті наказу № 090110 правильно зазначена дата «від 10.01.2009».

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про трудову діяльність носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення №083950006791 від 01.07.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1979 по 25.06.1986 у Комунарському гірничо-металургійному інституті та період одержання допомоги по безробіттю з 10.01.2009 по 14.07.2009, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1058-ІV, яка визначає загальні умови щодо строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, що позивачу виповнилось 58 років 06 місяців у вересні 2018року та необхідний страховий стаж для призначення пенсії визначений законом становить 25 років. Після досягнення необхідного віку позивач 24.06.2021 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, що не заперечується відповідачем.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне також зобов`язати відповідача здійснивши призначення та виплату пенсії за віком з дня звернення за пенсією, тобто з 24 червня 2021 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для задоволення позовних вимог.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями9,77,242-246,255,295,297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.07.2021 №083950006791 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 25.06.1986 у Комунарському гірничо-металургійному інституті та період одержання допомоги по безробіттю з 10.01.2009 по 14.07.2009, здійснивши призначення та виплату пенсії за віком з дня звернення за пенсією, тобто з 24 червня 2021 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак