Ухвала суду № 104501820, 25.05.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4870/17

пр.№ 6/464/53/22

УХВАЛА

25 травня 2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання та видачі дубліката судового наказу,

у с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання судового наказу № 464/4870/17 від 28 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги та видати дублікат судового наказу.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлялись про дату, час та місце її розгляду, проте їх неявка не є перешкодою розгляду даної заяви.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Сихівським районним судом м. Львова, 28 липня 2017 року видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівського міськогокомунального підприємства«ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» загальної заборгованості у сумі 8492,90 грн, з яких: 7 827,64 грн заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 01.07.2015 по 30.04.2017; 541,05 грн інфляційні нарахування;124,21 грн 3 % річних; 800 грн судових витрат по сплаті судового збору. Указаний судовий наказ набрав законної сили 18 вересня 2017 року та виданий стягувачу 18 жовтня 2017 року.

Стягувачем пред`явлено виконавчий лист до виконання 10 листопада 2017 року.

Як вбачається з відповіді Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Льовові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) № 18363 від 05 березня 2021 року державним виконавцем, 19 грудня 2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка надсилалася разом із судовим наказом № 464/4870/17 від 28 липня 2017 року, що видав Сихівський районний суд м.Львова на адресу ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», проте при поштовій пересилці його було втрачено.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст.120 ЦПК України (у чинній редакції).

Згідно ст.127 ЦПК України (у чинній редакції) суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

У заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, вказано, що ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» не отримувало постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 грудня 2017 року.

Так, в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення, яким ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» могла бути надіслана копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 грудня 2017 року.

Однак, ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося із заявою про прийняття виконавчого документа до виконання 10 листопада 2017 року, і після цього лише 20 січня 2021 року звернулося до Сихівського районного відділу ДВС у місті Львові із запитом про надання йому інформації про хід виконання судового наказу від 28 липня 2017 року та прийняті державним виконавцем дії.

Постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 19 грудня 2017 року не оскаржувалась стягувачем і є чинною.

Отже, ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» більше 3, 5 років з часу набрання судовим рішенням законної сили не цікавилося результатом виконання виконавчого листа та розгляду заяви про прийняття виконавчого документа до виконання державним виконавцем.

На момент звернення заявника до Сихівського відділу ДВС у місті Львові із запитом про надання інформації про хід виконання судового наказу від 28 липня 2017 року, встановлений ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», закінчився.

Стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», яке є юридичною особою зобов`язане забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах ДВС.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Метою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Заявником не наведено причин, які є поважними та давали підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

З урахуванням наведеного, суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б об`єктивну неможливість стягувача вчинити всі можливі дії, спрямовані на пред`явлення виконавчого документа до виконання у строки, визначені чинним законодавством України.

Пунктом 17.4Перехідних положень ЦПК Українивизначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз наведеної норми приводить до висновку, що обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленогозакономстроку для пред`явлення його до виконання.

Згідно із ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 висловила правову позицію, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

З урахуванням, що заявником не доведено підставності вимог про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату судового наказу, відтак суд дійшов переконання про відмову у задоволенні заяви за необґрунтованістю. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258-261, 268, 353, 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволеннізаяви Львівськогоміського комунальногопідприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»про поновленняпропущеного строкудля пред`явленнядо виконаннята видачідубліката судовогонаказу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25 травня 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.ч.5, 9ст.268 ЦПК України.

Суддя Г.О.Шашуріна