Вирок № 104499059, 27.05.2022, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1921/21

1-кп/532/19/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Назарьової Л. В,

з участю прокурора Карпенка В.В,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого, адвоката Яременка О. Є,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання Маляренко І. М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження № 12021175470000104 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, працюючого механізатором ПП «Арготіс», не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 13 червня 2021 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, точного часу судом не встановлено, перебуваючи в АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту із ОСОБА_1 , умисно, наніс останньому не менше чотирнадцяти ударів, руками стиснутими в кулак, в область обличчя та нісками ніг в область тулуба, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, правобічної пара орбітальної гематоми, закритого перелому 8-го ребра справа з незначним зміщенням, забою лівої половини грудної клітки, повного вивиху зубів 32, 42, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки умисно наніс ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю і пояснив суду, що наніс тілесні ушкодження через непорозуміння між ним та потерпілим, які виникли на грунті ревнощів. Про вчинене шкодує, але при цьому вважає дії потерпілого неправомірними.

Крім визнання своєї вини, винність ОСОБА_2 підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який пояснив суду, що перебував в с. Кишеньки біля водойми, виконуючи свої посадові обов`язки, пов`язані з державною охороною водойм. Коли проходив по території розташованої бази, побачив там ОСОБА_2 , та під час виниклої між ними сварки, останній наніс ОСОБА_1 численні удари, заподіявши тілесні ушкодження;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , який показав суду, що 13.06.2021 року перебував поруч із місцем події на сусідній земельній ділянці. Почув як два чоловіки сварились, чув розмову про сітки. Потім через паркан побачив як обвинувачений наніс удар потерпілому. Початку бійки не бачив і про причину її виникнення не знає;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , яка показала суду, що 13 червня 2022 року ОСОБА_2 провів її до місця роботи за адресою: АДРЕСА_2 . Через деякий час почула та побачила бійку між потерпілим і обвинуваченим, які наносили тілесні ушкодження один одному. Після удару ОСОБА_2 , який є фізично більшим за потерпілого, ОСОБА_1 упав на землю. Вона намагалась розборонити вказаних осіб;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 серпня 2021 року, з фототаблицями до нього, згідно якого ОСОБА_2 показав, як він штовхав, а потім наносив удари руками та ногами по тулубу ОСОБА_1 (а.с.85-88);

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицями до нього, від 19 серпня 2021 року, згідно якого свідок ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту показала, як ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 (а.с.91-94);

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицями до нього, від 13 серпня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту показав, як ОСОБА_2 наносив йому удари (а.с.97-100);

- висновком експерта № 259, відповідно до якого, у потерпілого ОСОБА_1 виявлені такі тілесні ушкодження: ЗЧМТ, струс головного мозку, правобічна пара орбітальна гематома, закритий перелом 8-го ребра справа з незначним зміщенням, забій лівої половини грудної клітки, повний вивих зубів 32,42. Виявлені тілесні ушкодження виникли 13.06.2021 року від дії тупих предметів, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Зважаючи на локалізацію тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 нанесено не менше 14 ударів від ударів кістями рук, зігнутими в кулак або ногами. Тілесні ушкодження, які б могли виникнути внаслідок самоушкодження не виявлено (а.с.104-105);

- висновком експерта № 310, зі змісту якого вбачається, що заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 згідно висновку експерта № 259 від 12.08.2021 року можливе за обставин, вказаних ОСОБА_2 під час слідчого експерименту 19.08.2021 року (а.с.90);

- висновком експерта № 309, зі змісту якого вбачається, що заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 згідно висновку експерта № 259 від 12.08.2021 року можливе за обставин, вказаних ОСОБА_4 під час слідчого експерименту 19.08.2021 року (а.с.96);

- висновком експерта № 306, зі змісту якого вбачається, що заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 згідно висновку експерта № 259 від 12.08.2021 року можливе за обставин, вказаних ОСОБА_1 під час слідчого експерименту 13.08.2021 року (а.с.102);

У відповідності до вимог статтей 85 та 86 КПК України, суд вважає вищеперелічені докази, які досліджені в судовому засіданні належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Надані суду маршрутний лист від 13 червня 2021 року, Положення про регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» з додатками до нього, наказ про затвердження зазначеного Положення, копію посадової інструкції інспектора з охорони природно-заповідного фонду 1 категорії, графік роботи інспекторів, довідку № 1 від 13.08.2021 року ( а.с.108-140) суд вважає неналежними доказами по справі, враховуючи, що факт роботи потерпілого ОСОБА_1 не підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. Крім цього, обвинуваченому пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст.122 КК України, а не по факту вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з виконанням ОСОБА_1 професійних обов`язків.

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України визначена вірно, оскільки він умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_5 злочину, обставини за яких він був вчинений і особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання є повне визнання ОСОБА_2 своєї вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду повно і всебічно повідомляв про обставини справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд також враховує, що ОСОБА_6 проживає із матір`ю похилого віку. За місцем проживання компрометуючі обставини відсутні, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, готовий нести за вчинене відповідальність.

Крім цього суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину.

Також при вирішенні питання щодо міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_2 , суд бере до уваги надану Полтавським районним відділом № 2 філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області досудову доповідь, згідно якої представником Центру пробації встановлено, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. В разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_2 , вважають за доцільне покласти додатково обов`язки, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 76 КК України (не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 75 КК України суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, злочин, який він вчинив є нетяжким. Також суд враховує думку потерпілого, який вважає за неможливе застосування вказаної норми, однак при цьому вважає, що така думка не є вирішальною при вирішенню питання.

Так, суд враховує поведінку ОСОБА_2 під час судового розгляду, на яку звертає увагу потерпілий, але при цьому також приймає до уваги встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_2 злочин вчинив умисно, але на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, тобто заздалегідь не готувався до злочину. Під час судового розгляду прохав вибачення у потерпілого за подію, яка відбулась. Під час судового розгляду обвинувачений висловлював своє негативне ставлення до потерпілого, однак таку оцінку потерпілому обвинувачений надав не по суті вчинення кримінального правопорушення, а по поведінці ОСОБА_1 після вчинення злочину. Таким чином, суд вважає, що така поведінка обвинуваченого до потерпілого не свідчить про те, що він не шкодує про вчинений злочин і не готовий понести відповідальність за вчинене, а також про неможливість виправлення особи не в умовах установи виконання покарань. Так, протягом майже одного року ( подія сталась 13.06.2021 року) жодних протиправних дій із боку обвинуваченого до потерпілого не вчинялось. Центр пробації вважає за можливе звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання є можливим, а тому його необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік.

Статтею 76 КК України визначено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, визначені вказаною нормою.

Оскільки судом прийнято рішення про звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 , то відповідно на нього необхідно покласти обов`язки, визначені ч. 1 ст. 76 КК України, які є обов`язковими до застосування. Крім цього, враховуючи досудову доповідь центру пробації, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_8 додатковий обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Враховуючи, що суд прийняв рішення про можливість застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, то підстави для обрання йому запобіжного заходу, який на цей час не обраний - відсутні.

Речові докази в справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 368, 371, 374, 395 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Суддя