Рішення № 104496765, 27.05.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2022 р. Справа № 911/5/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", 61004, Харківська область, місто Харків, вулиця Катерининська, будинок 46

до Фізичної особи-підприємця Мілонової Олени Володимирівни, АДРЕСА_1

про стягнення 148 383,07 грн заборгованості за договором № 272 від 08.09.2014

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" надійшла позовна заява з вимогами до Фізичної особи-підприємця Мілонової Олени Володимирівни про стягнення заборгованості за договором № 272 від 08.09.2014 у розмірі 148 383,07 грн, з яких 81 159,01 грн основна заборгованість за отриманий та несплачений товар, 16 231,80 грн штраф, 38 452,71 грн 18% річних та 12 539,55 грн інфляційні збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

Разом з позовною заявою було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову № 28-12/21 від 28.12.2021 шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю (аптека), реєстраційний номер 1432398032103, за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Семашко, 8, що належить на праві власності Мілоновій Олені Володимирівні, у задоволенні якої ухвалою суду від 11.01.2022 відмовлено.

Звертаючись з даним позовом позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет доказування та характер спірних правовідносин не вимагають проведення судового засідання, керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, задоволено клопотання позивача та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; цією ж ухвалою повідомлено відповідача про строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами передбаченими статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини п`ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 911/5/22, ухвала господарського суду від 11.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Червонофлотська, будинок 32, квартира 2, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим ухвала суду від 11.01.2022 була повернута відділенням поштового зв`язку із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.

Згідно приписів пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверта з відміткою "за закінченням терміну зберігання" свідчить, що судове рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

08 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мілоновою Оленою Володимирівною (покупець) було укладено договір № 272, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно з пунктами 1.2.-1.2.2 Договору предметом поставки є лікарські засоби, супутні товари, які маюсь право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (надалі Товар).

Відповідно до пункту 1.3 Договору поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін.

Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід`ємною частиною договору (пункт 1.4 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Пунктами 3.3 та 3.4 Договору визначено, що ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору; загальна сума договору складає суму вартості товарів згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору і відвантажених протягом дії даного договору.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару Покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем, про що Покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана Покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.7 Договору, товар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов`язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній Постачальника.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, сторони встановили, що за прострочення платежу обумовленого в п. 3.5. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляцій, згідно статті 625 ЦК України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в пункті 12.4 і діє до 31.12.2020, а щодо зобов`язань за договором - до їх виконання (пункт 10.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2015).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 272 від 08.09.2014 ТОВ "ФІТО-ЛЕК" було поставлено відповідачу товар - лікарські засоби - на загальну суму 281 642,36 грн. При цьому, відповідачем було частково повернуто товар на загальну суму 15 012,56 грн та частково сплачено вартість отриманого товару в сумі 185 470,79 грн.

Позивач зазначає, що неоплачений залишився товар на суму 81 159,01 грн, поставлений за такими накладними:

-видаткова накладна № 500059114/1 від 29.03.2019 на суму 11 050,47 грн;

-видаткова накладна № 500059114/2 від 29.03.2019 на суму 316,07 грн;

-видаткова накладна № 500060517/1 від 03.04.2019 на суму 1 934,67 грн;

-видаткова накладна № 500060858/1 від 03.04.2019 на суму 355,78 грн;

-видаткова накладна № 500060858/2 від 03.04.2019 на суму 4 556,32 грн;

-видаткова накладна № 500062034/1 від 05.04.2019 на суму 6 596,65 грн;

-видаткова накладна № 500062034/2 від 05.04.2019 на суму 76,00 грн;

-видаткова накладна № 500064411/1 від 10.04.2019 на суму 6 077,51 грн;

-видаткова накладна № 500064411/2 від 10.04.2019 на суму 1 129,81 грн;

-видаткова накладна № 500067577/1 від 17.04.2019 на суму 12 998,78 грн;

-видаткова накладна № 500067577/2 від 17.04.2019 на суму 384,89 грн;

-видаткова накладна № 500068696/1 від 18.04.2019 на суму 2 308,60 грн;

-видаткова накладна № 500068696/2 від 18.04.2019 на суму 87,53 грн;

-видаткова накладна № 500069397/1 від 19.04.2019 на суму 88,10 грн;

-видаткова накладна № 500069397/2 від 19.04.2019 на суму 5 316,38 грн;

-видаткова накладна № 500071389/1 від 24.04.2019 на суму 4 482,01 грн;

-видаткова накладна № 500071389/2 від 24.04.2019 на суму 589,50 грн;

-видаткова накладна № 500072641/1 від 26.04.2019 на суму 174,98 грн;

-видаткова накладна № 500072641/2 від 26.04.2019 на суму 2 566,76 грн;

-видаткова накладна № 500080869/1 від 15.05.2019 на суму 3 417,65 грн;

-видаткова накладна № 500080869/2 від 15.05.2019 на суму 787,01 грн;

-видаткова накладна № 500080881/1 від 15.05.2019 на суму 5 620,33 грн;

-видаткова накладна № 500082243/1 від 17.05.2019 на суму 2 762,03 грн;

-видаткова накладна № 500082243/2 від 17.05.2019 на суму 61,14 грн;

-видаткова накладна № 500085455/1 від 23.05.2019 на суму 7 269,98 грн;

-видаткова накладна № 500085455/2 від 23.05.2019 на суму 150,06 грн;

Несплата відповідачем заборгованості за договором у розмірі 81 159,01 грн і стала підставою для звернення до суду позивача із даним позовом, в якому, окрім стягнення основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача також 16 231,80 грн штрафу, 38 452,71 грн 18% річних та 12 539,55 грн інфляційних збитків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору № 272 від 08.09.2014 ТОВ "ФІТО-ЛЕК" було поставлено відповідачу, зокрема протягом 29.03.2019 23.05.2019 товару - лікарські засоби на загальну суму 91 753,03 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками останніх видатковими накладними (за вищепереліченими видатковими накладними).

Разом з тим, відповідачем було здійснено часткову оплату та часткове повернення ТОВ "ФІТО-ЛЕК" товару - лікарських засобів, що підтверджується долученими позивачем видатковими накладними на повернення, а саме: № ВП-0000092 від 03.06.2019 на суму 247,47 грн - в межах видаткової накладної № 500059114/1 від 29.03.2019 (14 396,64 грн); № ВП-0000095 від 03.06.2019 на суму 149,91 грн - в межах видаткової накладної № 500062034/1 від 05.04.2019 (6 746,55 грн); № ВП-0000096 від 03.06.2019 на суму 782,97 грн - в межах видаткової накладної № 500064411/1 від 10.04.2019 (6 860,48 грн); № ВП-0000098 від 01.07.2019 на суму 605,61 грн - в межах видаткової накладної № 500067577/1 від 17.04.2019 (13 604,39 грн); № ВП-00000100 від 03.06.2019 на суму 436,23 грн - в межах видаткової накладної № 500069397/2/1 від 19.04.2019 (5 752,60 грн); № ВП-00000101 від 01.07.2019 на суму 519,46 грн - в межах видаткової накладної № 500071389/1 від 24.04.2019 (5 001,47 грн); № ВП-00000103 від 03.06.2019 на суму 715,88 грн - в межах видаткової накладної № 500080869/1 від 15.05.2019 (4 133,52 грн); № ВП-00000104 від 03.06.2019 на суму 971,66 грн - в межах видаткової накладної № 500080881/1 від 15.05.2019 (6 591,98 грн); № ВП-00000105 від 03.06.2019 на суму 1 180,83 грн - в межах видаткової накладної № 500082243/1 від 17.05.2019 (3 942,86 грн); № ВП-00000106 від 03.06.2019 на суму 1 885,34 грн - в межах видаткової накладної № 500085455/1 від 23.05.2019 (9 155,32 грн) та банківськими виписками про оплату за період з 02.04.2019 по 07.12.2019.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 81 159,01 грн основної заборгованості.

Як визначено умовами договору (пункт 3.5), розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару покупцем.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, поставка товару підтверджується видатковими накладними.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт постачання товарів (товарно-матеріальних цінностей) від постачальника до покупця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, яка, в свою чергу є дією або подією, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні містить всі необхідні реквізити для первинного документа визначені законодавством, є підписаними представниками позивача та відповідача і містить відбитки штампів сторін, а тому вказані видаткові накладні є належними доказами, що підтверджують факт поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати за отриманий товар в матеріалах справи відсутні, зауважень щодо кількості чи якості поставленого товару до суду також не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 81 159,01 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу, інфляційних втрат та 18 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється в письмовій формі (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до пункту 7.2 Договору визначено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Мілонової Олени Володимирівни штрафу в розмірі 16 231,80 грн, вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно із пунктом 7.2 Договору, сторони встановили, що за прострочення платежу обумовленого в пункті 3.5 даного договору, покупець сплачує постачальнику, зокрема, 18% річних від простроченої суми.

Як вже зазначалось, сторони є вільними в укладенні договору, зокрема, у визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України.

При перевірці розрахунку 18% річних в сумі 38 452,71 грн, здійсненого позивачем за загальний період з 20.04.2019 по 28.12.2021, судом встановлено його помилковість, з огляду на неправильне визначення початкової дати виникнення у відповідача заборгованості за отриманий товар згідно видаткових накладних від 10.04.2019 та 18.04.2019 (видаткові накладні № 500064411/1; № 500064411/2; № 500068696/1; № 500068696/2).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Згідно із частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно, судом встановлено, що ФОП Мілонова О.В. повинна була здійснити оплату за отриманий товар, згідно видаткових накладних від 10.04.2019 до - 02.05.2019 включно, а згідно видаткових накладних від 18.04.2019 до 10.05.2019 включно (із врахуванням, при цьому, того, що 01.05.2019 та 09.05.2019 - святкові/неробочі дні).

Судом, за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено власний розрахунок за період з 20.04.2019 по 28.12.2021 окремо за кожною видатковою накладною, з урахуванням здійснених відповідачем повернень товару, оплат, та кінцевої дати нарахування, визначеної позивачем, відповідно до якого сума 18% річних складає 38 448,19 грн.

Здійснивши перевірку інфляційних збитків, суд встановив, що заявлена до стягнення сума інфляційного збільшення вимогам законодавства не суперечать, а тому підлягає задоволенню.

Відповідачем контррозрахунку не надано, про незгоду з розміром нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій не зазначено.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 81 159,01 грн основна заборгованість за отриманий товар, 16 231,80 грн штраф, 38 448,19 грн 18% річних та 12 539,55 грн інфляційні збитки. В іншій частині (4,52 грн відсотків річних) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мілонової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (61004, Харківська область, місто Харків, вулиця Катерининська, будинок 46, код ЄДРПОУ 21194014) 148 378 (сто сорок вісім тисяч триста сімдесят вісім) грн 55 коп. заборгованості (з яких 81 159,01 грн основна заборгованість, 16 231,80 грн штраф, 38 448,19 грн 18% річних та 12 539,55 грн інфляційні збитки) та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 27.05.2022