Рішення № 104496673, 22.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/17369/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 734 868, 05 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від ТОВ "АТП-0810": Ступак Т.О.

від ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною: Сокол-Кітаєв О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення боргу в розмірі 734 868, 05 грн., з яких 624 800, 00 грн. основний борг, 72 617, 40 грн. інфляційні витрати та 37450, 65 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором відповідального зберігання № 306/2018 від 03.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17369/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.12.2021 Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подано до суду відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що відсутня будь-яка інформація щодо проведення процедури публічних закупівель послуг відповідального зберігання за період з 2015 року, а тому є підстави вважати, що договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 між позивачем та відповідачем, укладений в порушення заборони встановленої ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі». Також, відповідач звернув увагу, що договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 укладався під час дії постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУ юстиції м. Києва про опис та арешт майна у виконавчому провадженні ВП №50636234, відповідно до якої арештоване майно за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, було передане на відповідальне зберігання Приватному акціонерному товариству «Київспецтранс». Отже, за доводами відповідача, договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 має ознаки фіктивності, оскільки укладався в порушення порядку, визначеного ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

02.12.2021 Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подано до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" про визнання договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2021 відмовлено Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

07.12.2021 через канцелярію суду від ТОВ «АТП-0810» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до договору оренди нерухомого майна №01/06/18-1 з 01.06.2018 орендує у ТОВ АГРОФІРМА «ЛІГА» нежитлові приміщення будівлі і відведені території для їх будівництва та обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4. Оскільки майно відповідача знаходилось за цією ж адресою, 03.06.2018 відповідач передав на збереження позивачу майно за договором відповідального зберігання №306/2018. Позивач стверджує, що посилання відповідача на недотримання відповідачем процедур, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» є адміністративним правопорушенням.

07.12.2021 через канцелярію суду від ТОВ «АТП-0810» надійшов відзив на зустрічний позов, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом зазначив, що проведення процедури закупівлі є виключно правом та/або обов`язком позивача за зустрічним позовом, а відповідальність за порушення законодавства у сфері публічних закупівель несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа замовника.

13.12.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу.

17.12.2021 через канцелярію суду від Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подано до суду заяву про усунення недоліків зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2021 прийнято зустрічний позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" про визнання договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи №910/17369/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/17369/21 призначено на 01.02.2022.

У судовому засіданні 01.02.2022, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/17369/21 до судового розгляду по суті на 15.02.2022, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічнім позовом) у судовому засіданні 15.02.2022 надав пояснення по суті первісних позовних вимог, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав пояснення по суті своїх заперечень на первісний позов та надав пояснення по суті зустрічного позову.

У судовому засіданні 15.02.2022 суд заслухав вступні та заключні слова представників сторін, оголосив про відкладення розгляду справи по суті для оголошення вступної та резолютивної частини на 22.02.2022.

17.02.2022 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення по справі.

21.02.2022 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Відповідно до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, письмові пояснення від 17.02.2022 та клопотання про долучення доказів від 21.02.2022 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" до суду з порушенням строку встановленого процесуальним законом та на стадії розгляду справи по суті, після дослідження доказів та заключних слів представників сторін.

За таких обставин, судом відмовлено у прийнятті до розгляду письмових пояснень від 17.02.2022 та клопотання про долучення доказів від 21.02.2022, які подані до суду з порушенням строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

У судове засідання 22.02.2022 з`явилися представники позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічнім позовом) та представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом).

У судовому засіданні 22.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" (зберігач, позивач за первісним позовом) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (поклажодавець, відповідач за первісним позовом) укладений договір відповідального зберігання №306/2018 (надалі - договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (далі - майно).

У відповідності до п. 1.2. договору, майном є Велика сортувальна лінія (цілісний комплекс) до складу якої входить: ВЛ-прес по металу Avermann Maschine typ Avos 88(60210S), 1 ш., вартість 285000 грн, стан - неробочий, потребус ремонту; ВЛ-сепаратор кольорових металів ESC 1500, 1 ш., вартість 822776 грн., стан - неробочий, потребує ремонту; ВЛ-сепаратор чорних металів SM 100/140, 1 шт., вартість 4 12739 грн, стан- неробочий, потребує ремонту; ВЛ - кабіна відбору та сортування вторинної сировини, 1 шт., вартість 3036179 грн., потребує ремонту; ВЛ- конвеєр з бункером відсортованих фракцій (8 бункерів), 1 шт., вартість 1260941 грн., потребує ремонту; ВЛ-конвеєр завантаження пресу, 1 шт., вартість 425959 грн., потребує ремонту; ВЛ- конвеєр приймальний для транспортування змішаних відходів в сито барабанне, 1 шт, вартість 571134 грн., потребує ремонту; ВЛ-конвеєр транспортування баласту, 1 шт., вартість 353736 грн., потребує ремонту; ВЛ - сито барабанне для сортування змішаних побутових відходів, 1 шт., 3749061 гр., потребує ремонту. Загальна вартість майна складає 10917525 грн. (десять мільонів дев`ятьсот сімнадцять тисяч п`ятьсот двадцять п`ять гривень).

Зберігач здійснює зберігання товару за наступною адресою: м.Київ, вул.Вакуленчука, 4 (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що передача товару на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі товару, який є додатком до накладної.

Згідно із п. 4.1. договору послуги зберігача по зберіганню всього товару складають 35500 (тридцять п`ять тисяч).

Зберігач щомісяця виставляє поклажодавцю для оплати рахунок та Акт прийому-передачі передачі наданих послуг. Поклажодавець повинен підписати та направити зберігачу Акт прийому-передачі наданих послуг протягом 3 днів з моменту отримання або направити обгрунтовані заперечення в той же строк (п. 4.2. договору).

Згідно із п. 4.3. договору поклажодавець щомісяця здійснює оплату наданих збepiгачем послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання рахунка та підписання стoронами акта наданих послуг шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок зберігача.

Зберігач зобов`язався, зокрема, забезпечити схоронність товару поклажодавця; забезпечити стан складських приміщень, де зберігається товар поклажодавця, у відповідності будівельним, технічним, протипожежним, санітарним нормам, правилам техніки безпеки; у випадку припинення дії цього договору за вимогою поклажодавця повернути останньому весь товар зі зберігання (п.п. 2.1. договору).

Водночас, поклажодавець зобов`язався здійснювати передачу товару на зберігання; доставити товар до місця зберігання; передавати на зберігання товар з належним чином оформленими документами; вчасно оплачувати послуги зберігачу товару (п. 2.2. договору).

У відповідності до п. 9.1. договору, договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 03 червня 2019 pоку, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Якщо жодна із сторін не виявляє наміру розірвання договору, то він вважається автоматично пролонгованим (п. 9.3. договору).

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною передав на зберігання, а ТОВ «АТП-0810» прийняв майно, а саме велику сортувальну лінію (цілісний комплекс), що підтверджується Актом приймання-передачі від 03.06.2018 згідно договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.

На виконання умов договору у період з червня 2018 року по листопад 2019 року ТОВ «АТП-0810» надано Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною послуги відповідального зберігання на загальну суму 624 800,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів надання послуг №76 від 02.06.2019 та №210 від 21.11.2019.

21.11.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018, в якій стороні дійшли згоди розірвати з 21.11.2019 договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018.

Відповідно до постанови Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна Олександра Павловича від 15.08.2019 року, про передачу майна стягувачу у paхунок погашення боргу, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №:56675498, боржником за яким є Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, боржник передає, а стягувач приймає наступне майно: ВЛ-прес по металу Avermann Maschine typ Avos 88(60210S), 1 ш., вартість 285000 грн, ; ВЛ-сепаратор кольорових металів ESC 1500, 1 ш., вартість 822776 грн.; ВЛ-сепаратор чорних металів SM 100/140, 1 шт., вартість 4 12739 грн; ВЛ - кабіна відбору та сортування вторинної сировини, 1 шт., вартість 3036179 грн.; ВЛ- конвеєр з бункером відсортованих фракцій (8 бункерів), 1 шт., вартість 1260941 грн.; ВЛ-конвеєр завантаження пресу, 1 шт., вартість 425959 грн.; ВЛ- конвеєр приймальний для транспортування змішаних відходів в сито барабанне, 1 шт, вартість 571134 грн.; ВЛ-конвеєр транспортування баласту, 1 шт., вартість 353736 грн.; ВЛ - сито барабанне для сортування змішаних побутових відходів, 1 шт., 3749061 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідачем за первісним позовом на виконання умов договору не було здійснено оплату наданих послуг відповідального зберігання у загальному розмірі 624 800,00 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач за первісним позовом у строк встановлений договором не здійснив оплату наданих послуг відповідального зберігання, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 624 800,00 грн.

Також, позивачем за первісним позовом заявлені до стягнення 3% річних у сумі 37 450,65 грн та інфляційні втрати у сумі 72 617,40 грн.

Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" про визнання недійсним договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018.

В обґрунтування зустрічного позову Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною посилається на те, що договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 укладений в порушення заборон встановлених частиною 7 статті 2 Закону Україні «Про публічні закупівлі», зміст договору є такий, що суперечить законодавству та інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; договір укладений в порушення порядку, визначеного ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставами для визнання договору недійсним.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного

законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 відповідно до умов якого позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) взяв на себе зобов`язання передати, а позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) прийняти на відповідальне зберігання матеріальні цінності Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 ТОВ «АТП-0810» прийнято від Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на зберігання майно згідно з переліком, зазначеним у Акті приймання-передачі від 03.06.2018 згідно договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018, отже, як наслідок, у Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною виник обов`язок оплачувати вартість послуг по зберіганню визначеного майна.

Згідно з ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України).

Відповідно до постанови ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві від 15.08.2019 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №56675498 про передачу майна стягувачу погашення боргу та акту ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві від 15.08.2019 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №56675498 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, описане та арештоване майно постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.2017 року було передано ТОВ «АТП-0810» в рахунок погашення боргових зобов`язань Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною перед ТОВ «ОТП Лізинг», яке відступило свої права вимоги ТОВ «АТП-0810».

Судом встановлено, що між сторонами підписано Додаткову угоду №1 від 21.11.2019 до договору, в якій стороні дійшли згоди розірвати з 21.11.2019 договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018.

На виконання постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна Олександра Павловича від 15.08.2019 про передачу майна стягувачу в paхунок погашення боргу, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною передало, а ТОВ «АТП-0810» прийняло майно згідно переліку визначеного в Акті приймання-передачі окремого індивідуального визначеного рухомого майна, що належить до державної власності.

Таким чином, за період надання послуг зі зберігання майна з червня 2018 року по листопад 2019 року ТОВ «АТП-0810» надано Державному підприємстві з питань поводження з відходами як вторинною сировиною послуги відповідального зберігання на загальну суму 624 800,00 грн, на підтвердження чого між сторонами складено та підписано акти надання послуг №76 від 02.06.2019 та №210 від 21.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У пунктах 4.1. та 4.3. договору сторони погодили, що послуги зберігача по зберіганню всього товару складають 35500 (тридцять п`ять тисяч). Поклажодавець щомісяця здійснює оплату наданих збepiгачем послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання рахунка та підписання стoронами акта наданих послуг шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок зберігача.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), в порушення взятих на себе зобов`язань оплату наданих позивачем послуг по зберіганню майна не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною перед ТОВ «АТП-0810» становить 624 800,00 грн., а саме: за актом надання послуг №76 від 02.06.2019 борг становить 426 000,00 грн. та за актом надання послуг №210 від 21.11.2019 - 198 800,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зазначив про не дотримання ТОВ «АТП-0810» процедури публічних закупівель послуг відповідального зберігання, а тому є підстави вважати, що договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 між сторонами, укладений в порушення заборони встановленої ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі». Також, договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 укладався в порушення порядку, визначеного ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з викладеним, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось із зустрічним позовом до ТОВ «АТП-0810» про визнання договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Законом України "Про публічні закупівлі" встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У пункті 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" законодавець дав визначення замовникам на яких поширюється дія вказаного закону. Замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:

органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання;

наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Конструкція цієї норми дає підстави вважати, що замовником у розумінні цього Закону є, зокрема, юридична особа, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади та має хоча б одну із наведених ознак, а саме: є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; володіє більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеною у постанові від 21.07.2021 по справі №904/5935/20.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 100% статутного капіталу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною належить Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1393 від 17.09.2002 року затверджено Статут Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, відповідно до якого підприємство утворене з метою провадження в Україні екологічної діяльності і подання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері поводження з відходами як вторинною сировиною, запобігання накопиченню

відходів, а також провадження господарської діяльності у цій сфері, створення і поліпшення умов запровадження систем збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

У відповідності до п. 3.1. Статуту підприємство є державним підприємством, підпорядкованим Кабінетові Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 000,00 грн, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Частиною 7 ст. 2 Закону "Про публічні закупівлі" встановлено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Дослідивши зміст договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 судом встановлено, що сторони погодили розмір послуг зберігача по зберіганню всього товару відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позов), що складає 35 500,00 грн щомісяця.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 03 червня 2019 pоку, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1. договору).

Проаналізувавши акти надання послуг №76 від 02.06.2019 та №210 від 21.11.2019 у період з червня 2018 року по листопад 2019 року ТОВ «АТП-0810» нараховано Державному підприємстві з питань поводження з відходами як вторинною сировиною оплату за надані послуги зберігання у сумі 35 500,00 грн за кожен місяць, що в загальному розмірі становить 624 800,00 грн.

Таким чином, уклавши спірний договір сторони погодили, що мінімальний розмір вартості наданих послуг зберігання може скласти 426 000,00 грн (35 500,00 грн. х 12 місяців (строк дії договору до 03.06.2019).

Враховуючи ціну договору, суд прийшов до висновку, що загальна вартість предмета закупівлі значно перевищує 200 тисяч гривен, а тому договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 мав бути укладений сторонами із застосуванням процедури, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі» .

При цьому, сторони усвідомлювали, що вартість предмета закупівлі перевищує визначену ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» суму.

Згідно ч. 7 ст. 2 Закону "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Однак, Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не було здійснено процедуру закупівлі в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене та враховуючи, що під час укладення спірного договору не було дотримано передбачену Законом України «Про публічні закупівлі» процедуру, а отже договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 суперечить вимогам законодавства, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 по справі №904/5935/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 по справі №910/2197/18.

Суд відхиляє доводи ТОВ «АТП-0810» щодо виконання умов договору, оскільки спірний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.

Аналогічні правові позиції наведено у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про укладення оспорюваного договору в порушення порядку, визначеного ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для визнання договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої службі міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гевел О.О. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.10.2017 у виконавчому провадженні ВП №50636234 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/22145/14, описано та арештовано майно, що передане на зберігання ТОВ «АТП-0810» на підставі оспорюваного договору.

Відповідно до зазначеної вище постанови майно, що належало боржнику - Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, було передане на відповідальне зберігання Приватному акціонерному товариству «Київспецтранс», яке було власником комплексу будівель та спору, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4.

У подальшому комплекс будівель та спору, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4, за результатами електронних торгів було придбано ТОВ Агрофірма «ЛІГА».

Як встановлено судом, відповідно до постанови ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві від 15.08.2019 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №56675498 про передачу майна стягувачу погашення боргу та акту ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві від 15.08.2019 року у зведеному виконавчому провадженні ЗВП №56675498 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, описане та арештоване майно постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.2017 року було передано ТОВ «АТП-0810» в рахунок погашення боргових зобов`язань Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною перед ТОВ «ОТП Лізинг», яке в подальшому відступило свої права вимоги ТОВ «АТП-0810».

Частинами 1 та 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази та інформація про винесення постанови державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №50636234 про призначення іншого зберігача арештованого майна, яке було передане на зберігання ТОВ «АТП-0810» на підставі оспорюваного договору відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018, а також відсутній договір зберігання між виконавцем та зберігачем.

Таким чином, договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018 укладався між ТОВ «АТП-0810» та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною під час дії постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУ юстиції м. Києва про опис та арешт майна у виконавчому провадженні ВП №50636234, якою призначено зберігача майна ПАТ «Київспецтранс».

Враховуючи відсутність доказів призначення державним виконавцем іншого зберігача майна у виконавчому провадженні ВП №50636234, суд вважає обґрунтованими наведені позивачем за зустрічним позовом доводи, що оспорюваний договір, яким передано майно на зберігання ТОВ «АТП-0810», укладений в порушення порядку, визначеного ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на встановлені вище обставини, оскільки оспорюваний договір укладений під час дії постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУ юстиції м. Києва про опис та арешт майна у виконавчому провадженні ВП №50636234 та за відсутністю постанови державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №50636234 про призначення зберігачем арештованого майна ТОВ «АТП-0810», обов`язковість якої передбачена ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для визнання недійсним такого договору відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України,враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено призначення нового зберігача арештованого майна, а відповідачем належними та достатніми доказами не спростовано обставин відсутності такого призначення, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018.

З урахуванням вище наведеного, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018, укладений між ТОВ «АТП-0810» та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною слід визнати недійсним, у задоволенні первісного позову відмовити, оскільки підстави для стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат на підставі визнаного недійсним договору відсутні.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 734 868, 05 грн та про задоволення зустрічного позову Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" про визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на позивача за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір відповідального зберігання №306/2018 від 03.06.2018, укладений між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-0810".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-0810" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 31, ідентифікаційний код 41735509) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, місто Київ, вулиця ЛОБАЧЕВСЬКОГО, будинок 23-В, ідентифікаційний код 20077743) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.05.2022.

Суддя О.В. Гулевець