Рішення № 104496668, 26.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2022Справа № 910/20172/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області

до Акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення 64 386, 68 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 64 386, 68 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.12.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

28.12.2021 та 04.01.2022 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20172/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

01.02.2022 від відповідача по справі через канцелярію суду надійшов відзив на позов, якому відповідач зазначив, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки відсутній причинний зв`язок між шкодою, яку зазнав позивач та діями відповідача. Також, позивач звернув увагу, що невідповідності в довідках відповідача про заробітну плату для обчислення пенсії, наданих відповідачем, не викликали сумнівів у відповідальних осіб позивача при прийнятті документів та призначення пенсії із завищеним коефіцієнтом заробітку. Також, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

21.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач вважає про недоцільність посилань позивача на відсутність у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язку органу, що призначає пенсію, перевіряти правильність оформлення та зміст документів. Також, відповідач вважає, що матеріальна шкода у вигляді надмірно виплаченої пенсії виникла внаслідок неправомірних дій самого позивача при призначенні пенсії.

22.02.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області (надалі - пенсійний фонд, позивач) перебуває як отримувач пенсії - ОСОБА_1 .

13 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії із більшого стажу і заробітку та надала довідку № 26-48 від 17.01.2006 за період з 01.01.1994 по 31.12.2000, виданої Херсонською філією ПАТ "Укртелеком", з яких для обчислення пенсії враховано період з 01.01.1994 по 31.12.1998.

На виконання наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 17.10.2018 № 241, в рамках проведення інвентаризації пенсійних справ було проведено зустрічні звірки достовірності видачі довідок про заробітну плату.

Під час проведення зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідці "Про заробіток для обчислення пенсії" №26-48 від 17.01.2006 виявлено розбіжності, про що складено акт перевірки від 23.06.2020 № 4777.

Як вбачається з акту № 4777 від 23.06.2020 надано нову довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №13-1-832 від 23.06.2020 за період з 01.01.1994 по 31.12.1998 та здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом за вих.№ 2100-0328-8/33208 від 14.08.2020 звернулось до ОСОБА_1 щодо виникнення переплати пенсійних коштів за період з 01.02.2006 по 31.07.2020 у розмірі 64 386,68 грн.

Листом за вих.№ 2100-0328-8/33207 від 14.08.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до ПАТ "Укртелеком" про повернення переплати пенсійних коштів у розмірі 64 386,68 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач своїми діями, зокрема, видачею недостовірних документів, завдало Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області матеріальну шкоду в розмірі 64 386,68 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ПАТ "Укртелеком" коштів у розмірі 64 386,68 грн. на підставі ст. 1166 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, з наступних підстав.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.16 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав і обов`язків згідно ст. 11 ЦК України є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання (ст.174 ГК України).

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність в діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відтак, доводячи склад цивільного правопорушення в діях відповідача, позивач мав довести, що його (відповідача) поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, яка характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонської області як отримувач пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що Херсонською філією ПАТ «Укртелеком» 17.01.2006 видано довідку № 26-48 про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

На підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній станом на виникнення спірних правовідносин) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, орган, який призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів має право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів зобов`язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 917/1860/17.

Враховуючи вище викладене, позивачем не доведено, а судом не встановлено причинного зв`язку між фактом видачі відповідачем довідки № 26-48 від 17.01.2006 про заробіток для обчислення пенсії та надмірно виплачених сум пенсії ОСОБА_1 у розмірі 64 386,68 грн, з огляду на те, що саме позивач є відповідальним органом за призначення пенсії, а отже ним повинні вчинятися дії для законного обчислення та виплати пенсії, а також перевірка наданих документів.

З огляду на викладене, позивачем не доведено наявності всіх елементів цивільного правопорушення, а саме причинно-наслідкового зв`язку між видачею довідки із невірними відомостями та завданням шкоди у вигляді переплати пенсії, оскільки остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення і нарахування пенсії приймається саме органами Пенсійного фонду та саме на працівників цих органів покладено обов`язок перевірити такі документи та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі. Отже, зазначені обставини виключають застосування до відповідача деліктної відповідальності.

Щодо доводів позивача про відсутність у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язку останнього перевіряти правильність оформлення та зміст документів, які надані для призначення пенсії, суд зазначає, що саме на орган, який призначив пенсію, покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у них, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи відповідного органу не позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, водночас останніми не були вчинені відповідні дії щодо перевірки документів.

Таким чином, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 64 386, 68 грн. визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Позивач у свою чергу, посилається на те, що строк позовної давності повинен відраховуватись з 24.06.2020 - наступного дня після виявлення розбіжностей з даними виданої відповідачем довідки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що у задоволенні зазначених вище позовних вимог про визнання судом відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 64 386, 68 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.05.2022.

Суддя О.В. Гулевець