Рішення № 104496592, 25.05.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/115/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості

до відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про стягнення заборгованості в сумі 77525 грн 00 к.,

за участю:

представника позивача Гандзюк О. О.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 25.05.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 77525 грн 00 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 18.02.2022 суд залишив без руху позовну заяву Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 15.03.2022 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 13.04.2022; встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Протокольними ухвалами від 13.04.2022 та 11.05.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 11.05.2022 та 25.05.2022, відповідно.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка представника позивача в судове засідання свідчить про належне повідомлення.

Що стосується відповідача, то ухвали суду від 15.03.2022, 13.04.2022 та 11.05.2022 повернулися до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.

При розгляді даної справи суд також керувався положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивував необхідністю повернення допомоги по безробіттю, у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 300/505/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 та наказу ДФС України про виконання рішення суду. При цьому вказав на те, що в силу приписів Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивач в даному випадку вправі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу, крім того, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом ДФС України від 12.02.2019 за № 32-ос ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за п. п. "г" (через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі), п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На підставі заяв від 19.03.2019 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Під час перебування на обліку в Тлумацькій районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 як безробітний отримав допомогу по безробіттю в сумі 77525 грн 00 к., за період з 26.03.2019 по 19.03.2020. Даний факт підтверджує долучений до матеріалів справи розрахунок.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі № 300/505/19 позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 32-ос від 12.02.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби Івано-Франківської області № 73-о від 12.02.2019 "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України"; поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 (М-247284) на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківської області; стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 69255 грн 90 к. з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківської області, рішення суду звернено до негайного виконання; в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 9234 грн 00 к. з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, рішення суду звернено до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 909/505/19 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на наказ Державної фіскальної служби України № 931-о від 07.07.2020, на виконання вказаного вище рішення суду скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12.02.2019 № 32-0с "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківської області, з 13.02.2019.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 3330-13/28-21 від 02.12.2021 про повернення коштів, які були виплачені ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю за період з 26.03.2019 по 19.03.2020 в сумі 77525 грн 00 к.

Відповідач відповіді на лист не надав, кошти не повернув.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Пунктами 2, 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що суб`єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об`єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону. Страховий випадок - це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Частиною 1 ст. 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином положеннями ст. 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд установив, що ОСОБА_1 втратив роботу з незалежних від нього обставин та в установленому законодавством порядку був зареєстрований як безробітний. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі в сумі 77525 грн 00 к., за період з 26.03.2019 по 19.03.2020.

Призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, яка по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону, а тому на нього покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Івано-Франківський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018 у справі № 914/586/17, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Доказів умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків та зловживання ними відповідачем суду не надано.

З огляду на те, що вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, виплачена Івано-Франківським обласним центром зайнятості ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені (чи мають бути здійснені) ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 на підставі рішення суду в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед громадянином ОСОБА_1 є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Висновок суду.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2481 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 77525 грн 00 к. - задоволити.

Cтягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018, ідентифікаційний код 39394463) на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості (вул. Деповська, 89 А, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код: 03491062) - 77525 (сімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 00 коп. заборгованості та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.05.2022.

Суддя Т. В. Стефанів