Ухвала суду № 104495211, 20.05.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1986/22

Провадження № 1-кс/202/1675/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Логвіненко Т.Г. за участю секретаря Васьковської А.Ю., прокурора Лінкевич І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Поліщука Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Індустріального районного суду м.Дніпропетровська клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Туровської В.О., погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ГлушкомС.Г., про застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,та доданідо клопотанняматеріали кримінальногопровадження,внесеного 16.04.2022до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№42022052100000171 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Прип`ять,громадянина України,з середньоюосвітою,військовослужбовця військовоїслужби запризовом підчас мобілізаціїсолдата резервноїроти військовоїчастини НОМЕР_1 ,солдата, розлученого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, групи інвалідностіне має,на облікаху лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,статусу учасникабойових дійта державнихнагород немає,депутатом неявляється, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання..

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську під процесуальним керівництвом прокурорів Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022052100000171 від 16.04.2022 за підозрою військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

Відповідно до вимог КПК України, клопотання про забезпечення заходів безпеки у вказаному кримінальному провадженні безпосередньо подаються до Краматорського міського суду Донецької області, оскільки згідно Закону України «Про Державне бюро розслідувань» місцем розташуванням Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, є м. Краматорськ, вул.Героїв України, 21.

Водночас, в зв`язку з веденням воєнного стану на території України та неможливістю Краматорським міським судом Донецької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядження Верховного Суду України № 1/0/9-22 від 06.03.2022, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підслідність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Досудовим розслідуванням установлено, що солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під часмобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді солдата резервної роти військової частини НОМЕР_1 , 15квітня 2022 року приблизно о 08 годин 10 хвилин, перебуваючи в кімнаті відпочинку в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у м. Костянтинівка Донецької області, в порушення вимог ст.ст.3, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, у зв`язку з виконанням обов`язків з військової служби його начальником за військовим званням та посадою старшиною резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержантом ОСОБА_2 , а саме, будучи невдоволеним відданим наказом про розвантаження боєприпасів на складі ракетно-артилерійського озброєння, висловив на адресу останнього погрозу нанесення йому тілесних ушкоджень, після чого взяв в праву руку прямим хватом ніж, зайняв бойову лівобічну стійку, таким чином продемонструвавши свою готовність до нанесення тілесних ушкоджень старшині резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанту ОСОБА_2 , яку останній сприйняв як реальну.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 квітня 2022 року №91 солдата ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, призначено на посаду солдата резерву резервної роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення цієї військової частини.

Разом із солдатом ОСОБА_1 у вказаній військовій частині проходить службу штаб-сержант ОСОБА_2 - сержант з матеріального забезпечення роти десантного забезпечення військової частини НОМЕР_3 , якого відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 квітня 2022 року за №92 допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою старшини резервної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України штаб-сержант ОСОБА_2 є начальником за військовим званням та посадою для солдата ОСОБА_1 .

Більше того, займаючи посаду старшини резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст. ст. 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є в воєнний час відповідає за облік та правильне зберігання стрілецької зброї, боєприпасів до неї, іншого майна роти, зберігання особистих речей військовослужбовців у кімнаті для зберігання майна роти, стан пожежної безпеки приміщень роти і закріпленої за нею території, ведення ротного (корабельного) господарства. Сержант із матеріального забезпечення (старшина) роти зобов`язаний: стежити за наявністю майна роти, щомісячно проводити звірку обліку військового майна роти з обліком служб військової частини та вести облік і звітність; забезпечувати всіма необхідними матеріальними засобами підрозділи роти під час підготовки та проведення занять (навчань), виконання завдань за призначенням; забезпечувати харчуванням та питною водою особовий склад роти під час навчань, занять на полігонах та під час несення служби в добовому наряді, виконання завдань за призначенням; організовувати зберігання особистих речей військовослужбовців роти в кімнаті для зберігання майна роти, приймати за описом та зберігати гроші і цінні речі заарештованих військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу перед їх відправленням на гауптвахту.

Таким чином, виконуючи вказані обов`язки військової служби, штаб-сержант ОСОБА_2 являвся військовослужбовцем, який обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, тобто був військовою службовою особою.

Разом з тим, солдат ОСОБА_1 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

15 квітня 2022 року приблизно о 08 годині 10 хвилин старшина резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_2 , отримавши наказ від командування військової частини НОМЕР_1 про розвантаження боєприпасів на складі ракетно-артилерійського озброєння, зайшов до кімнати відпочинку у місці тимчасовій дислокації військової частини НОМЕР_1 у м.Костянтинівка, Донецька область, побачив, що солдат резервної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 лежить на своєму ліжку. Підійшовши до солдата ОСОБА_1 старшина резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_2 усно віддав наказ солдату ОСОБА_1 їхати на розвантаження боєприпасів на склад ракетно-артилерійського озброєння, на що солдат ОСОБА_1 відповів, що відмовляється їхати та виконувати наказ на розвантаження боєприпасів, після чого, між штаб-сержантом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_1 розпочалась перепалка.

В подальшому, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під часмобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді солдата резервної роти військової частини НОМЕР_1 , 15квітня 2022 року приблизно о 08 годин 10 хвилин перебуваючи в кімнаті відпочинку на місці тимчасової дислокації військової частики НОМЕР_1 у м.Костянтинівка Донецької області, в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, у зв`язку з виконанням обов`язків з військової служби його начальником за військовим званням та посадою старшиною резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержантом ОСОБА_2 , а саме, будучи невдоволеним відданим наказом про розвантаження боєприпасів на складі ракетно-артилерійського озброєння, висловив на адресу останнього погрозу нанесення йому тілесних ушкоджень, після чого взяв в праву руку прямим хватом ніж, зайняв бойову лівобічну стійку, таким чином продемонструвавши свою готовність до нанесення тілесних ушкоджень старшині резервної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанту ОСОБА_2 , яку останній сприйняв як реальну.

Таким чином, військовослужбовець військової служби за призовом під часмобілізації, на особливий період військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 за викладених вище обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України погроза заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

18 травня 2022 року солдату ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.405 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, потерпілого, протоколами слідчих експериментів зі свідками та потерпілим, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків та потерпілого, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків та потерпілого, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або потерпілого. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, потерпілого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави.

При визначені розміру застави прошу врахувати, шо відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Враховуючи вищезазначене та той факт що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, прошу призначити заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного слідчий, за погодженням з прокурором, звернулися до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи викладені в ньому та пояснив, що підозра, пред`явлена ОСОБА_1 обґрунтована і підтверджується належними доказами. Ризики, викладені у клопотанні обґрунтовані та підтверджуються наданими суду доказами. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із встановленням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, у зв`язку із тим, що, на його думку, підозра є необґрунтованою, оскільки тримаючи у руці ніж він мав на меті самозахист від протиправний та насильницьких дій відносно нього з боку штаб-сержанта ОСОБА_2 . Також зазначив, що він не розуміється на військових званнях та не знав, що ОСОБА_2 є його безпосереднім керівником. Заперечив наявність намірів відносно перешкоджання слідству та переховування від органів досудового розслідування та суду. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник підтримав позицію свого підзахисного з вищевикладених підстав, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст.177КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст.278КПК України та ч. 2 ст.184КПК України відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

17.05.2022, відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

Наявність обґрунтованоїпідозри ОСОБА_1 у вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушенняповністю підтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженнідоказами,а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 25.04.2022, протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 25.04.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 25.04.2022 та протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 від 25.04.2022, протоколом огляду місця події від 11.05.2022, витягами з наказів ВЧ НОМЕР_1 від 02.04.2022 та від 03.04.2022.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, а саме погрозі заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку із виконанням ним обов`язків військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настілки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п.п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; характер інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану.

Разом зтим,слідчий суддявважає,що стороноюобвинувачення недоведеним існуванняризиків,передбачених п.2,3,5ч.1ст.177КПК України, асаме знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні;вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється,оскільки вказаніризики належнимчином необґрунтовані уклопотанні,не знайшлиоб`єктивного підтвердженняу судовомузасіданні таґрунтуються наприпущеннях слідчого,прокурора.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров`я, а також те, що підозрюваний працює, розлучений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» встановлено,що прожитковиймінімум наодну особув розрахункуна місяцьу розміріз 1січня 2022року для працездатних осіб складає 2481 гривня.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) копійок, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На переконання слідчого судді, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків. При цьому слідчий суддя зауважує, що доводи прокурора про наявність у ОСОБА_1 значного грошового забезпечення не підтверджується об`єктивними доказами по справі. Зокрема, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_1 за період несення служби було нараховано додаткову грошову винагороду, на яку посилається прокурор. Крім того, слідчий суддя враховує відомості долучену до матеріалів клопотання копію витягу знаказу ВЧ НОМЕР_1 №91від 02.04.2022,відповідно доякого ОСОБА_1 встановлено посадовийоклад 2730гривень.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомна 60днів по 18 липня 2022 року включно з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем дислокації АДРЕСА_3 .

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 18 липня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Т. Г. Логвіненко