Рішення № 104495120, 27.05.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/459/22

2/212/1766/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

14 січня 2022 року до суду надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 13.10.2005 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Кредитний ліміт був збільшений до 31000,00 гривень.

Відповідач, підписавши заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк за договором свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не надав своєчасно грошові кошти на погашення кредиту, в зв`язку з чим станом на 15.12.2021 виникла заборгованість в розмірі 25177,50 грн., з яких: 25177,50 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 25177,50 грн. та відшкодувати понесені судові витрати в розмірі 2481,00 грн.

28 січня 2022 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, 04.03.2022 до суду подала заяву в якій зазначила, що не згодна із позовом, а тому просила відкласти розгляд справи, призначений на 28.03.2022 до зупинення воєнних дій в Україні. В подальшому 29.04.2022 та 27.05.2022 у судові засідання не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подала, про причини неявки суд не повідомила. Крім того не скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, порядок розгляду даної справи ( спрощене з повідомленням сторін), дотримання вимог ст. 44 ЦПК України, обов`язок сторін надання доказів у передбачений законом спосіб та строк, з метою дотримання строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача, оскільки сторони зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та обов`язки, та відповідач мала можливість подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї незгоди із позовною заявою з 04.03.2022 року. Крім того, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, будь-яких обмежень у здійсненні правосуддя не встановлено.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.10.2005 року між акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит, ліміт кредиту в подальшому був збільшений до 31000 грн. (а.с. 22)

Із наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки вбачається, що банком було надано ОСОБА_1 наступні кредитні картки: за № НОМЕР_1 з терміном дії по серпень 2012 року, за № НОМЕР_2 з терміном дії по травень 2016 року, за № НОМЕР_3 з терміном дії по жовтень 2019 року, за № НОМЕР_4 з терміном дії по липень 2022 року та за № НОМЕР_5 з терміном дії по серпень 2024 року. (а.с 21)

До кредитного договору позивачем надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с. 23-32)

За наданим банком розрахунком (а.с. 5-19), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.12.2021 року становить 25177,50 грн., з яких: 25177,50 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із наданої позивачем виписки по рахунку (а.с. 42-60) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти не виконала взятого на себе обов`язку зі своєчасного їх повернення та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому остання повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання кредитного зобов`язання.

Слід зауважити, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню, та з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 25177,50 грн., з яких: 25177,50 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 207, 526, 549, 625, 626, 628, 629, 634, 938, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2005 року в розмірі 25177,50 грн. (двадцять п`ять тисяч сто сімдесят сім гривень 50 копійок) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 27 травня 2022 року.

Суддя: О. Н. Борис