Постанова № 10449500, 14.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2667/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача Фищук В.В.,

представників відповідача Тимошенко А.М, Олефір П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» (надалі - відповідач)про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11000,00 грн та пені у розмірі 178,20 грн, посилаючись на те, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (надалі Закон №875-ХІІ), у 2009 році відповідачем не забезпечено працевлаштування одного інваліда.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнали, просили суд у задоволенні позові відмовити, посилаючись на те, що на протязі 2009 року на підприємстві відповідача працювала 1 особа, який присвоєно групу інвалідності. На даний час цей працівник перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Відповідач вважає, що відповідно до положень підпункту 2.5.9. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, категорія працівників, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, а тому вимоги позивача щодо забезпечення працевлаштування одного інваліда вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач посилається на збитковість підприємства, зазначає, що даний адміністративно-господарський штраф можливо стягнути лише за наявності прибутку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

На виконання зазначеної норми в поданому Звіті відповідач самостійно обрахував норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та зазначив у кількості 1 такого робочого місця. Разом з тим, згідно цього ж Звіту, на підприємстві у 2009 році особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не працювали.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів відповідачем у звіті самостійно визначено суму штрафних санкції у розмірі 1062,62 грн.

Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини другої статті зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Прострочення терміну оплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем складає 54 дні (з 16.04.2010 по 08.06.2010), у звязку з чим відповідачу нараховано пеню у розмірі 178.20 грн.

Крім того, відповідно до листів Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості №2788 від 31.05.2010 та управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області №2846 від 04.06.2010, протягом 2009 року відповідач не повідомляв Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»№420 від 19.12.2005, затверджено форму звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами й організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання за наявності вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків за наявності вакансій.

Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»№420 від 19.12.2005, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-ХІІ, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Суд не приймає доводів відповідача стосовно того, що на протязі 2009 року на підприємстві відповідача працювала 1 особа, який присвоєно групу інвалідності та яка у 2009 році перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Посилання відповідача на те, що працівник, який перебуває у відпусті по догляду за дитиною включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, суд вважає необгрунтованими на підставі наступного.

Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286 (надалі - Інструкція), містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Відповідно до підпункту 3.2.2. пункту 3.2. Інструкції, при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Посилання відповідача на відсутність прибутку є також необгрунтованим, оскільки частиною пятою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачає можливість стягнення штрафних санкцій за рахунок майна підприємства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини пятої статті 20 Закону №875-ХІІ дані суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код 13967070, р/р 26004303370022 в Філії «Відділення Промінвестбанку» в м. Кременчук, МФО: 351016) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, одержувач УДК в Оржицькому районі, код ЄДРПОУ 34698783, р/р 31219230700357 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок та пеню у сумі 178 (сто сімдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.

СуддяК.І. Клочко