Рішення № 104494962, 23.05.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1007/22

Провадження № 2/210/1073/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2022 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Перог Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 08 грудня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві (а.с. 1-5).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 17 березня 2022 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 18 березня 2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 32,33).

На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 25 серпня 2021 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення стороні Позивача.

Позивач, у строк, визначений статтями 199, 278 ЦПК України, з урахуванням ухвали про прийняття позову та відкриття провадження у справі, правом подання відповіді на відзив не скористався.

Сторони в судове засідання не викликались. Справа розглядається в письмовому провадженні. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Клопотань про виклик у судове засідання сторін не надходило. Підстав для призначення судового засідання з ініціативи суду не вбачається. Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що він 17 березня 2022 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (надалі- Відповідач), про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків в розмірі 130 000,00 (сто тридцять тисяч) гривень, без утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працював на підприємстві відповідачау шкідливих умовах понад 4 років, на посадах:

- підземного майстра гірничого шахти «Північна» РУ ім. Кірова (22.11.1993 по 10.01.1994);

- підземного заступника начальника дільниці шахти «Північна» РУ ім. Кірова (10.01.1994 - 18.10.1994р.);

- підземного майстра гірничого шахти «Північна» РУ ім. Кірова (18.10.1994 по 14.09.1997).

На підставі інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 19.01.2021 №43/4.6-11, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області і затвердженої 19.01.2021р., доповненням до неї від 28.08.2021 №4056/4.6-11/21, медичними висновками лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 18.11.2021р. №2067, Позивачу було встановлено професійне захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії). Легенева недостатність другого ступеня.

З обґрунтування позовних вимог вбачається, у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, для того щоб підтримувати стан здоров`я йому слід вживати постійно ліки, тривалий та якісний курс лікування.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова», де працювавПозивач,не передавалосвої праваі обов`язкиВідповідачу,отже Відповідачне єправонаступником ДП«Рудоуправління ім.Кірова». Крім того, Позивач не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань. Тому просить суд відмовити позивачу в повному обсязі. Крім того, зазначив, що причиною виникнення професійного захворювання є не лише робота у період з 22.11.1993 по 14.09.1997 (3 роки 10 місяців) на шахті Північна РУ ім. Кірова ДВО «Південруда», як про це вказує Позивач, а і робота з 23.09.1997 по 17.11.2011 (14 років і 2 місяці) на шахтах «Гігант» та «Родіна» АТ «Криворізький залізорудний .комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307), при цьому, відповідно до п.12 Акту загальний стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів становить 23 роки 01 місяць.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивачз 22.11.1993 по 14.09.1997 працював у підземних умовах праці шахти «Північна» РУ ім. Кірова на посадах: підземного майстра гірничого, підземного заступника начальника дільниці та підземного майстра гірничого. Позивач перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою про наявність трудового стажу(а.с.26-29).

Внаслідок шкідливих факторів виробництва виникли хронічні захворювання, і за довідками МСЕК від 08.02.2022р. серії 12 ААВ № 130114 та від 08.02.2022 серії 12ААА №060142, Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50% (з яких: 30% - ХОЗЛ, 20% - тугоухість), з переоглядом 01.01.2023. (а.с.13-14).

13.01.2022 року на підприємстві ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4.

-В якому вказано, що умови праці Позивача на посаді начальника дільниці №15 шахти «Родіна», відносяться: за вмістом аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі);

-за показникам мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);

-за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);

Загальна оцінка: умови праці відноситься до 3 класу 2 ступеня (шкідливі) (а.с.8-10).

Так, виходячи з п.17 Акту, працюючи начальником дільниці №15 ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком`у період з 28.08.2006 по 22.05.2008, з 17.11.2011 по 07.12.2020 рік ОСОБА_1 виконував в підземних умовах комплекс робіт з оперативного управління усіма видами робіт на дільниці у відповідності з затвердженими технічними проектами та планом, забезпечував виконання планових виробничих завдан (а.с.9).

Згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 18.11.2021 №2067 підставою для встановлення професійного характеру захворювання, також послужив профмаршрут:

-з 22.11.1993 по 10.01.1994, з 18.10.1994 по 14.09.1997 підземний майстер гірничий, шахти «Північна» РУ ім. Кірова ДВО «Південруда»;

-з 10.01.1994 по 18.10.1994 підземний заступник начальника дільниці шахти «Північна» РУ ім. Кірова ДВО «Південруда»;

-з 23.09.1997 по 30.11.2005 підземний майстер гірничий шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда», шахти «Родіна» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком»;

-з 30.11.2005 по 27.08.2006 підземний заступник начальника дільниці шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком»;

-з 22.05.2008 по 17.11.2011 заступник головного інженера з виробництва шахти «Родіна» ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.24-25).

Причинами виникнення професійного захворювання Позивача слугували наступні чинники:

Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 1,05 рази і складала 2,1 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/м3. Шум: Еквівалентний рівень шуму перевищує на 12-13 дБа, при фактичному - 92-93 дБа при гранично допустимому рівні 80 дБа (а.с.24).

Нормативно-правове обґрунтування

ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до статті 22Закону України«Про охоронупраці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 13 січня 2022 року встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи (а.с. 13-18).

Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві аргументи, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти РУ ім. Кірова РУ, а саме шахт «Сєверна», (Північна) та "Східна", на яких працював позивач, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст. 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Статтею 466 ЦК УРСР визначено, що в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв`язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров`я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року №43/79/5 (далі Положення; втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття,поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Суд наголошує,що акти цивільногозаконодавства регулюютьвідносини,які виниклиз днянабрання нимичинності.Акт цивільногозаконодавства немає зворотноїдії учасі,крім випадків,коли вінпом`якшуєабо скасовуєцивільну відповідальністьособи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається змоменту набранняцим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», що відповідачем не заперечується, являється також правонаступником шахти «Північна» (Сєвєрная) та "Східна" Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда».

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу.

Акт, складений за фактом отримання Позивачем професійного захворювання підприємством Відповідача не оскаржувався.

Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.

Як вище судом зазначалось, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, саме на власника підприємства покладається обов`язок щодо створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.

З письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідачем не було достатньо створено безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.

ПАТ «АМКР» є належним відповідачем також і з тих підстав, що первісно втрату працездатності з підстав професійного захворювання позивачу встановлено у 2022 році.

Суд зазначає, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, та в кожній справі суд з`ясовує характер правовідносин сторін і встановлює: якимиправовими нормамивони регулюються,чи допускаєвідповідне законодавствовідшкодування моральноїшкоди притакому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Саме такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16; від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, на яку посилається сам відповідач.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальною експертноюкомісією08 лютого 2022 року, з урахування дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, в даному випадку належним відповідачем є роботодавець ПАТ «АМКР» як правонаступник.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, необхідність у постійних медичних оглядах, лікуванні, що призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності та до моменту звернення до суду, зокрема, 50 % втрати працездатності первинно, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання протягом тривалого часу.

В той же час, суд бере до уваги, що стаж роботи Позивача в умовах впливу шкідливих факторів 23 років 1 місяць, з них з 22.11.1993 по 14.09.1997 (3 роки 10 місяців) на шахті Північна РУ ім. Кірова ДВО «Південруда», з 23.09.1997 по 17.11.2011 (14 років і 2 місяці) на шахтах «Гігант» та «Родіна» АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (а.с. 5 зворот, а.с. 19-21). Тобто, стаж роботи Позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві Відповідача становить 16,6% (а.с.26-28).

На думку суду, маючи 50% втрати працездатності, стаж роботи в умовах шкідливих факторів понад 23 років, належна сума компенсації моральної шкоди складає 130000,00 (сто тридцять тисячі гривень). В той же, час стаж роботи на підприємстві Відповідача становить лише 3 роки 10 місяців, тобто 16,6% від загального стажу роботи, тому з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 21580 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят гривень), виходячи з розрахунку 130000,00*16,6%.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн..

Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині судового рішення також вказується про порядок і строк його виконання. Частино 1 статті 267 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання.

Враховуючи, що відповідач заявивив клопотання про встанволення порядку виконання рішення у випадку задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст.4,12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «АрселорМітталКривий Ріг»про відшкодуванняморальної шкоди,завданої працівникувнаслідок ушкодженняздоров`я навиробництві задовольнити частково.

Стягнути зПублічного акціонерноготовариства «АрселорМітталКривий Ріг»(кодЄДРПОУ 24432974,50095,Дніпропетровська область,м,Кривий Ріг,вул.Криворіжсталі,буд.1)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 21580 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят гривень) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На підставіпункту 1частини 1статті 265ЦПК України,частини 1статті 267ЦПК Українивстановити порядоквиконання судовогорішення:перерахувати стягнутусудовим рішеннямсуму грошовихкоштів урозмірі 21580грн.(двадцятьодна тисячап`ятсот вісімдесятгривень)на рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , відкритий у банківській установі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач:«АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974,50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1).

Повнийтекст рішенняскладено 23травня 2022року.

Суддя: О. В. Чайкіна