Постанова № 10449387, 14.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-992/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі Кусайло Я.Г.,

за участю:

представника позивача - Шеховцова І.Є.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2007 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод"звернувся до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень - рішень №0000092301/0 від 08.02.2007 року, №0000092301/1 від 12.03.2007 року, №0000092301/2 від 30.05.2007 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2008 року позов задоволено. Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2010 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

22 лютого 2010 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 12 березня 2010 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

13 березня 2010 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що йому неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість спірними повідомленнями рішеннями №0000092301/0 від 08.02.2007 року, №0000092301/1 від 12.03.2007 року, №0000092301/2 від 30.05.2007 року в сумі 669 922,0 грн. в тому числі: за основним платежем 446 615 грн. та за штрафними санкціями 223 307,5 грн. Позивач зазначає, що він сформував свій податковий кредит в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних №9-30/22-1 від 30.09.2005 року, №10-31/28-1 від 31.10.2005 року, №11-30/31-1 від 30.11.2005 року, складених його контрагентом ТОВ "Газтрейд ЛТД" в наслідок договірних відносин на постачання природного газу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в засіданні зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із встановленими порушеннями статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", пп.7.4.1 та пп. 7.4.2 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниженням сум податку на додану вартість, який підлягав сплаті до Державного Бюджету в сумі 446 615,0 грн. та завищенням суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 109 340 грн. Крім того, відповідач зазначає, що договірні відносини між позивачем та ТОВ "Газтрейд ЛТД" на постачання природного газу мають ознаки нікчемності, оскільки постановою Господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року по справі №32/320-А визнані недійсними установчі документи ТОВ "Газтрейд ЛТД" та свідоцтво платника ПДВ №37103570 від 15.07.2005 року. Також вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року по кримінальній справі 1-28/08 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України встановлено, що у додаткових угодах за № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 за період з 25.01.2006 року по 09.12.2005 року укладені між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" та ТОВ "Газтрейд ЛТД" до договору на постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року підписи від імені директора ОСОБА_5 виконані не ним, а іншою особою, а отже є підробленими.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Карлівський цукровий завод” (ЄДРПОУ 32413128) зареєстроване як юридична особа 21.02.2003 року Карлівською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію №162, перебуває на податковому обліку в Карлівській міжрайонній державні податковій інспекції з 07 березня 2003 року та є платником податку на додану вартість, про що має свідоцтво № 23656924, видане 19 березня 2003 року.

Працівниками Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції в період з 22 січня 2207 року по 01 лютого 2007 року було проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Карлівський цукровий завод”.

За результатами перевірки 01.02.2007 року відповідачем складено акт №9/23-32413128, в якому зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 446 615 грн., а саме за жовтень 2005 року.

- завищено суму від'ємного значення ПДВ, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2005 року на суму 109 340 грн.

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000092301/0 від 08.02.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 669 922,5 грн. в тому числі: за основним платежем 446 615 грн. та за штрафними санкціями 223 307,5 грн.

З даним рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції, рішенням якої від 06.03.2007 р. № 1886-16/25-005 оскаржуване рішення було залишено без змін, скарга без задоволення. Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення - рішення №0000092301/1 від 12.03.2007 року. Позивачем до Державної податкової адміністрації в Полтавській області було направлено скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, за наслідками розгляду якої скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення- рішення без змін. Карлівською МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0000092301/2 від 30.05.2007 року.

З вищевказаними рішеннями позивач не погодився та звернувся до суду про визнання нечинними та їх скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним діям та рішенням відповідача суд виходить із наступного.

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначалося, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Карлівський цукровий завод” та ТОВ "Газтрейд ЛТД" укладено Договір поставки природного газу №07-09-05 від 22.07.2005 року, який був придбаний у ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України", згідно договору постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року.

Відповідно до п.3.1 договору №07-09-05 постачальник (ТОВ „Газтрейд ЛТД") передає покупцю (ТОВ „Карлівський цукровий завод") газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях, що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання - передачі газу в газотранспортну систему ДК „ Укртрансгаз ".

Разом з тим, на виконання умов договору ТОВ „Карлівський цукровий завод" прийняв від ТОВ „Газтрейд ЛТД" газ згідно актів прийому - передачі:

- від 30.09.2005 р. обсяг отриманого газу 2928,435 тис. м. куб, вартістю з ПДВ 1179878,41 грн, в т.ч. ПДВ 196646,40 грн;

- від 31.10.2005 р. обсяг отриманого газу 3545,22 тис. м. куб, вартістю з ПДВ 1499809,29 грн, в т.ч. ПДВ 249968,22 грн;

- від 30.11.2005 р. обсяг отриманого газу 1476,9 тис. м. куб. вартістю з ПДВ 656041,70 грн, в т.ч. ПДВ 109340,28 грн. Оплата отриманого природного газу була проведена у безготівковій формі платіжними дорученням № 788 від 20.09.2005 року, № 844 від 04.10.2005 року, № 871 від 11.10.2005 року, № 924 від 20.10.2005 року № 959 від 02.11.2005 року, № 978 від 11.11.2005 року, № 982 від 15.11.2005 року, № 1018 від 23.11.2005 року, що підтверджується копіями вищезазначених платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Крім того, на поставлений ТОВ «Газтрейд ЛТД»газ були виписані податкові накладні:

- від 30.09.2005 року №9-30/22-1, вартість з ПДВ 1179878.41 грн, в т.ч. ПДВ 196646,40 грн;

- від 31.10.2005 року №10-31/28-1, вартість з ПДВ 1499809,29 грн, в т.ч. ПДВ 249968,22 грн;

- від 30.11.2005 року №11-30/31-1, вартість з ПДВ 656041,70 грн, в т.ч. ПДВ 109340,28 грн.

Суми ПДВ по податкових накладних № 9-30/22-1 від 30.09.2005 року та № 10-31/28-31 від 31.10.2005 року включено до складу податкового кредиту за жовтень 2005 року, по податковій накладній № 11-30/31-1 від 30.11.2005 року до складу податкового кредиту за грудень 2005 року.

Також, судом встановлено, що у абзаці 3 вступної частини Договору №07-09-05 від 22.07.2005 року на постачання природного газу укладеного між ТОВ «Карлівський цукровий завод»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»зазначено, що при його укладанні сторони керувалися Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005року №2505 (далі - Закон №2505) та постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»від 27.12.2001року №1729 (далі - Постанова №1729).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" із змінами внесеними Законом № 2505, операції продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Таким чином, при реалізації імпортованого природного газу на територію України у постачальника не виникають податкові зобов'язання, а у споживача відсутнє право на податковий кредит.

Разом з тим, відповідно до листа ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»№31/21-12671 від 30.11.2006 року, постачання природного газу ТОВ «Газтрейд ЛТД»відповідно до договору постачання газу від 21.04.2005 р. №06/05-1238 здійснювалося за нульовою ставкою. Додатком до даного листа надано інформацію в розрізі суб'єктів господарської діяльності, які придбали природний газ у ДК «Газ України»за ставкою ПДВ - 0%, до даного переліку включено й ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті З Закону України «Про податок додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Проте статтею 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»встановлено, що операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У відповідності до частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В ході судового розгляду з'ясовано, що постановою Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 року по справі № 32/320-А , було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД»з дати їх реєстрації, разом з тим, в ході розгляду даної справи на підставі пояснень ОСОБА_5 та висновку почеркознавчої експертизи №128 від 15.02.2007 року, встановлено, що підписи від імені службових осіб ТОВ «Газтрейд ЛТД»в наданих для дослідження документах (податкові накладні, договір на постачання природного газу від 22.07.2005р. № 07-09-05, акти прийому-передачі природного газу) - виконані не ОСОБА_5, а іншою не встановленою особою.

Також, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року по справі №1-28/08, частково скасованим в частині призначення покарання вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 08.05.2008р. по справі №11-а-642/2008 визнано винним і засуджено ОСОБА_4, який є співзасновником ТОВ «Газтрейд - ЛТД», за вчинення злочину передбаченого ч.2 статті 28 та ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме пособництво фіктивному підприємництву, тобто придбанні юридичної особо (ТОВ "Газтрейд ЛТД") з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

При розгляд кримінальної справи встановлено, що природний газ, який реалізовувався ТОВ «Газтрейд ЛТД»являється газом імпортованим на митну територію України на підставі міжнародних угод з території Республіки Туркменістан та Російської Федерації. Дані угоди укладені на виконання міжнародних договорів України з даними державами на постачання природного газу для підприємств промисловості.

Разом з тим в ході розгляду даної кримінальної справи в якості доказів було досліджено угоду № 06/05-1238 від 21.04.2005р. укладену між ДК «Газ України»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»на постачання природного газу, при цьому дана угода зазначена у п. 1.1. Договору № 07-09-05 від 22.05.2005р. на постачання природного газу від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до ТОВ «Карлівський цукровий завод».

Аналізуючи Договір № 07-09-05 від 22.05.2005р. на постачання природного газу від ТОВ «Газтрейд ЛТД»до ТОВ «Карлівський цукровий завод», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року по справі №1-28/08 встановлено фіктивне підприємництво ТОВ «Газтрейд ЛТД», відповідно Договір № 07-09-05 від 22.05.2005 року є нікчемним в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач протиправно сформував податковий кредит у розмірі 446615 грн. за жовтень 2005 року, за наслідками господарських операцій з ТОВ «Газтрейд ЛТД», а відповідно податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення - рішення №0000092301/0 від 08.02.2007 року та №0000092301/1 від 12.03.2007 року, №0000092301/2 від 30.05.2007 року , якими визначив позивачу зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівський цукровий завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.

СуддяН.Ю. Алєксєєва