Постанова № 10449307, 19.07.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-13596/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року м.Одеса

року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретаря Чиженко А.О.

за участю представника позивача Кіташевського Д.А.(за довіреністю)

представників відповідача Копиленко К.В. (за довіреністю)

Узун М.Ю. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов Одеської залізниці до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 року №0000331510/0.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до пп.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Позивач зазначає, що відповідно до пп.«д»пп.4.4.2 п.4.4. ст.4 зазначеного Закону, він не може бути притягнутий до відповідальності, так як діяв відповідно до податкового розяснення ДПА України. Також позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскільки субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 є платником єдиного податку, у звязку з чим він повинен не сплачувати податок з доходів фізичних осіб. Крім того на думку позивача оскаржуємим повідомленням-рішенням безпідставно нараховане податкове зобовязання саме Одеській залізниці, оскільки вона не є платником податків з доходів фізичних-осіб. Отже, оскаржуванеподаткове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволені, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.85 - 90), посилаючись, зокрема, на те, що саме позивач є податковим агентом своїх працівників та відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" Одеська залізниця виступає особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати. Також представники відповідача наполягали на тому, що службові поїздки працівників позивача, постійна робота яких проходить в дорозі або має розїзний характер, не є відрядженнями та звернули увагу суду на те, що в свідоцтві про сплату єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 зазначений вид діяльності «обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт»який не включає в себе торгівлю автомобілями, мотоциклами, деталями і пальним до них, у звязку з чим дохід отриманий від продажу атозапчистин та масла підлягав оподаткуванню за загальними правилами.

Вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2009 р. на підставі направлень від 30.03.2009 р. № 121/15-1 (а.с. 73-74), від 21.04.2009 р. № 153/15-1 (а.с. 75), від 28.04.2009 р. № 166/15-1 (а.с. 76-77), виданих Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі виданих співробітникам позивача та на підставі ч.ч.1,2,4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України»№509-ХІІ від 04.12.1990р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Одеська залізниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008 р.

За наслідками зазначеної перевірки був складений акт від 29.05.2009 р. № 316/15-1/01071315/12 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» (а.с. 14-38).

На підставі вищезазначеного акту та за наслідками порушень встановлених в ньому, відповідачем 12.06.2009 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000331510/0 (а.с. 39), яким відповідачу було донараховано податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 132144 грн., в тому числі за основним платежем 44048 грн. та 88096 грн. за штрафними санкціями.

Перевіркою було встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 44048 грн., вказане донарахування складається з донарахувань по службам та відокремленим підрозділам Одеської залізниці, перевірки яких вже були здійснені на момент проведення перевірки Одеської залізниці.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка Відокремленого структурного підрозділу «Дистанція сигналізації та звязку Одеса-Сортувальна»Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008 р., за результатами якої 06.03.2009 р. було складено акт № 92/15-3/0107396/5, в якому відображений факт порушення податкового законодавства, а саме п. п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. п. 4.2.1 п.4.2. п. 4, п.п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п.п. «а»19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р., яке полягало в ненарахуванні та неутриманні податку з доходів фізичних осіб з доплат за розїзний характер робіт за період з 01.04.2007 р. по 01.09.2007 р., що призвело до заниження податку в сумі 2016 грн. 74 коп.

За результатами перевірки Одеської дистанції сигналізації та звязку Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008 р. відповідачем було складено акт від 05.03.2009 року № 86/15-3/01071717/4 (а.с. 111-114), яким встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 3469 грн. 31 коп. Порушення, що призвело до заниження суми податку було таким самим, як і встановлене в попередньому акті.

Перевіркою ВСП «Перший Одеський загін відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці»було встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 6880 грн. 06 коп., що відображено в акті перевірки від 08.04.2009 року № 201/15-4/23987925/14 (а.с. 121-128). Суть порушення аналогічна попереднім.

В акті перевірки ВСП «Другий Одеський загін відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці»від 01.04.2009 р. № 183/15-4/26109527/10 (а.с. 129-134) було встановлено таке саме порушення податкового законодавства як і в вищезазначених актах перевірки, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 2817 грн. 03 коп.

Факти заниження податку з доходів фізичних осіб в наслідок ненарахування та неутримання податку з доходів фізичних осіб з доплат за розїзний характер робіт були встановлені також при проведенні перевірок ВСП «Вагонне депо Одеса-Застава 1», сума заниження 1054 грн. 75 коп., що підтверджується актом перевірки від 18.03.2009 р. № 120/16-1/26133678/1 (а.с 151-154), Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, сума заниження 3157 грн. 50 коп., що підтверджується актом перевірки від 01.04.2009 року № 184/16-3/01071580/12 (а.с. 155-161).

Також при проведенні перевірки ВСП Одеської залізниці Моторвагонного депо «Одеса-Застава І»було встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 20043 грн. 58 коп. в наслідок ненарахування та неутримання податку з доходів фізичних осіб з доплат за розїзний характер робіт та в сумі 1765 грн. 80 коп. в наслідок не утримання податку з ФОП ОСОБА_4 при отриманні останнім доходу від здійснення господарської операції, що не входить до виду діяльності, вказаного в свідоцтві про сплату єдиного податку.

Позивач в своїй позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні оскаржував всі вищевикладені донарахування податку з доходів фізичних осіб та надавав докази в обґрунтування того, що вищевикладені порушення не мали місце та податок було донараховано безпідставно.

Суд встановив, що окрім вже зазначених порушень податкового законодавства, сума донарахування 44048 грн., визначена в податковому повідомленні рішенні від 12.06.2009 року №0000331510/0, складається також з донарахувань зроблених на підставі акту перевірки Пасажирського вагонного депо Одеса-головна від 23.03.2009 р. (а.с. 115-120), сума донарахування 1006 грн. 34 коп., акту перевірки Дорожнього фізкультурного-спортивного клубу «Локомотив» від 06.04.2009 р. (а.с. 135-138), сума донарахування 1173 грн. 38 коп., акту перевірки Відокремленого підрозділу «Станція Одеса-Сортувальна»Одеської залізниці від 06.04.2009 р. (а.с 145-150), сума донарахування 28 грн. 72 коп., акту перевірки ВСП «Одеська Дистанція коліїї № 1»Одеської залізниці від 27.04.2009 року (а.с. 139-144), сума донарахування 299 грн. 77 коп. та акту перевірки ВСП Інформаційно-обчислювального центру Одеської залізниці від 07.04.2009 року (а.с. 162-168) сума донарахування 334 грн. 95 коп.

Ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи по суті представник позивача не зазначив жодних доказів або обставин яки б свідчили про безпідставне та необґрунтоване донарахування податку на підставі актів перевірки Пасажирського вагонного депо Одеса-головна, Дорожнього фізкультурного-спортивного клубу «Локомотив», Відокремленого підрозділу «Станція Одеса-Сортувальна»ВСП «Одеська Дистанція коліїї № 1»Одеської залізниці та ВСП Інформаційно-обчислювального центру Одеської залізниці. Більш того на питання головуючого представник позивача не зміг пояснити в чому саме полягала неправомірність донарахування зобовязань по податку з доходів фізичних осіб по цим актам та чому саме в цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного доходу платника податку наведено в п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на з доходів фізичних осіб»та в ньому відсутні суми виплат за розїзний характер роботи.

Відповідно до п.1.15 ст.15 Закону України «Про податок з доходів фізичної особи осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»від 31 березня 1999 року № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень, роботи у польових умовах встановлюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

Згідно із Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5 (пп. 2.2.6), суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування у дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств включаються до фонду оплати праці і належать до доходів працівників, одержуваних у вигляді заробітної плати внаслідок здійснення ними трудової діяльності на території України (підпункти 1.1 та 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.

Згідно із змінами, внесеними до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої Міністерством юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (пункт 1, далі - Інструкція), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Виходячи з зазначеного положення Інструкції, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663 та Інструкцією, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Як вбачається з колективного договору укладеного між адміністрацією та дорожнім комітетом профкома Одеської залізниці на 2006-2010 роки сторони домовились, що службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, вважати відрядженням. Колективним договором на 2006-2010р.р. (а.с.47-49) також визначені норми відшкодування витрат працівникам, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер.

З наведених норм матеріального права випливає, що навіть при визначенні у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, це не позбавляє обов'язку позивача щодо належного їх оформлення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663.

Як було встановлено під час перевірки та підтверджено представниками сторін під час судового розгляду, позивач не включав до загального місячного оподатковуваного доходу суми виплат за розїзний характер, і дані виплати не оформлювалися відрядженнями або під звіт з квітня 2007 року до вересня 2007 року.

Таким чином суд прийшов до висновку, що відповідачем цілком законно та обґрунтовано було здійснено донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумах 2016 грн. 74 коп., 3469 грн. 31 коп., 6880 грн. 06 коп., 2817 грн. 03 коп., 1054 грн. 75 коп., 3157 грн. 50 коп., 20043 грн. 58 коп.

Що стосується донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1765 грн. 80 коп. за порушення п.п. 9.12.1 та п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд також вважає, що дії податкового органу були законними та порушення позивачем податкового законодавства мало місце.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст.9 ЗУ № 889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно пп. 9.12.2 п. 9.12 ст.9 ЗУ № 889 якщо фізична особа-субєкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є платником єдиного податку та його свідоцтві про сплату єдиного податку (а.с. 163) зазначений вид діяльності технічне обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт.

В судовому засіданні встановлено, що ВСП Одеської залізниці Моторвагонним депо «Одеса-Застава І»були придбані у ФОП ОСОБА_4, автозапчастини, в тому числі гідравлічний циліндр, диск запчастини та автомобільне масло на загальну суму 11772 грн. Зазначена обставина не заперечувалася сторонами.

Розділ 52 Класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держстандарту України від 29.12.2005 р. № 375, до якого відноситься вид діяльності роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт, не включає в себе торгівлю автомобілями, мотоциклами, деталями і пальним до них, що чітко зазначено в примітках до розділу. Таким чином торгівлю маслом та автозапчастинами ФОП ОСОБА_4 здійснював не в мажах цього виду діяльності.

Другий вид діяльності ФОП ОСОБА_4 це технічне обслуговування автомобілів, проте і цей вид діяльності не включає в себе торгівлю маслом та автозапчастинами, оскільки КВЕД містить в собі два окремих коди для визначення кожного з видів діяльності, а саме 50.5.0 «роздрібна торгівля пальним», що включає роздрібну торгівлю мастилами та оливами та 50.30.2 «роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям».

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_4 отримав доход від сдійнення господарської діяльності, вид якої не включений до його свідоцтва про сплату єдиного податку, тобто за цей вид діяльності він не сплачує єдиний податок, то дохід отриманий від такої діяльності має оподатковуватися за загальними правилами.

Відповідно до вимог пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8 Закону №889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За таких обставин, суд вважає, що донараховуючи позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 1765 грн. 80 коп., відповідач діяв цілком законно та в межах своїх повноважень.

З урахуванням того, що хоча позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення в повному обсязі, проте фактично представником позивача надані докази та обґрунтування вимог лише щодо частини податкового зобовязання, визначеного в ньому, суд приходить до висновку, що податкові зобовязання в частині сум 1006 грн. 34 коп., 1173 грн. 38 коп., 28 грн. 72 коп., 299 грн. 77 коп. та 334 грн. 95 коп., що також увійшли до оскаржує мого повідомлення рішення, визначені цілком законно. Порушення по яким були донараховані зобовязання були виявлені під час перевірки структурних підрозділів позивача, зазначені в актах відповідних перевірок та в акті перевірки позивача, жодних доказів чи обставин яки б спростовували факт наявності порушень представник позивача не надав, більш того в позовній заяві та в поясненнях представника позивача вони навіть не зазначалися. За таких обставин суд вважає, що підстав вважати, що вказані суми зобовязань були визначені безпідставно та незаконно в нього не має.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вся сума податкового зобовязання визначена в податковому повідомлені-рішенні відповідача від 12.06.2009 року №0000331510/0 є цілком обгрунтованную та законною. Крім того оскільки сума основного зобовязання визначена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, то і сума штрафних санкцій, яка дорівнює подвійному розміру суми зобовязання, є законною та обґрунтованою.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попередньго нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке порушення та сплата є обовязковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штрафу подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу), тому суд погоджується з нарахуванням штрафної санкції відповідачем.

Стосовно посилання позивача на наявність податкового розяснення зі спірного питання суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «г»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Листом від 4 березня 2005 року № 1925/6/17-3116 Державною податковою адміністрацією України надане розяснення, відповідно до якого за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889.

Суд зазначає, що дане податкове розяснення не містить у собі положення стосовно звільнення від обов'язку щодо належного оформлення відряджень відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 при наявності у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, що є підставою для не включення до загального місячного оподатковуваного доходу сум виплат за розїзний характер.

Представник позивача пояснив у судовому засіданні про відсутність зауважень щодо осіб, які отримали кошти за розїзний характер робіт.

Також в листі ДПА України № 4639/6/17-0716 від 14.05.20007р. розяснила, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за узгодженням із замовником, включаються в склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України №889 за ставкою , встановленою пунктом 7.1 статті 7 вищезазначеного Закону, тобто 15% в 2007р.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що саме його відокремлені підрозділи є податковими агентами за зобовязанням по податку з доходів фізичних осіб, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 95 ЦК України відокремлені підрозділи наділяються майном юридичної особи. Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобовязаннями всім своїм майном. Крім того суд бере до уваги ту обставину, що відокремлені підрозділи юридичної особи не є юридичними особами та відповідно до норм КАС України не мають процесуальної дієздатності, у звязку з чим в разі визначення їм податкових зобовязань не можуть виступати позивачами у справах щодо оскарження таких зобовязань, так само як не можуть бути відповідачами у справах щодо їх примусового стягнення.

Частина 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була доведена правомірність винесення податкового повідомлення-рішення, що було оскаржене позивачем, а доводи наведені позивачем не були підтверджені відповідними доказами. Тому суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення рішення.

Враховуючи викладені обставини, наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 71,158,160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Одеської залізниці до Одеської залізниці до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2009 року №0000331510/0 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2010 року.

Суддя Е.А.Іванов

19 липня 2010 року