Постанова № 104478577, 11.05.2022, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1477/21

Номер провадження 3/350/1/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

у с т а н о в и в:

17 серпня 2021 о 02 год. 11 хв. в сел.Брошнів-Осада, по вул.22 Січня-Січових Стрільців, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. На законну вимогу працівників поліції на місці пройти огляд за допомогою технічного засобу «Драгер 6810», а також пройти огляд в лікувальному закладі з метою визначення стану алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 ухилився від цього шляхом відмови. Водія відсторонено від керування.

У судове засіданні ОСОБА_1 не прибув. Будучи допитаним в минулих судових засіданнях ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 17.08.2021 о 02.11 хв., тобто в зазначений в протоколі час та місці він дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак транспортним засобом керував не він, а його батько, а він, під час переслідування поліцейськими автомобіля марки "Сіат Леон", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому, сидів на задньому сидіння пасажира, а тому законно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Чому ні він, ні його батько не говорили про це працівникам поліції під час складання протоколу, не може пояснити. Оскільки працівники поліції не зафіксували, що автомобілем керував саме він, то вважає свою вину не доведеною і просить провадження у справі закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 дав суду показання про те, що 17.08.2021 приблизно о 02 год. саме він заїхав на своє подвір`я марки "Сіат Леон", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить його синові ОСОБА_1 , який під час переслідування автомобіля поліцейськими перебував на задньому сидінні. Фактично він не бачив, що поліцейські їдуть за автомобілем, яким він керував, тому зупинився вже біля будинку і відразу зайшов до нього. Через деякий час, коли почув розмову на підвищених тонах, він вийшов на подвір`я і побачив поліцейських, з якими син мав суперечку. ОСОБА_1 пояснював поліцейським, що він не керував автомобілем. Вважає, що працівники поліції помилилися в тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Чому під час спілкування з поліцейським та складання ними протоколу він не говорив про те, що саме він керував автомобілем а не його син, також пояснити не може.

Допитаний в судовому засіданні інспектор СРПП ОСОБА_3 пояснив, що 17.08.2021 року, приблизно 01 год. 00 хв. на лінію 102 службового планшету надійшло повідомлення від матері ОСОБА_1 про те, що між ОСОБА_1 , який доводиться їй сином, та його співжителькою виникла сварка. Коли вони приїхали на місце конфлікту, там був присутній ОСОБА_1 та його співжителька, будь яких інших осіб в тому числі заявниці на місці події не було. Було встановлено, що винуватцем конфлікту є ОСОБА_1 , який вчишив дебош перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Після опрацювання виклику, ОСОБА_1 вийшов на вулицю, сів за кермо автомобіля марки Сіат Леон, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв на узбіччі проїзджої частини дороги і направився в сторону селища Брошнів-Осада Калуського району. Побачивши, що ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані сп`яніння сів за кермо автомобіля, він разом зі своїм напарником на патрульному автомобілі вирішили припинити правопорушення, тому стали наздоганяти автомобіль та наблизившись до нього увімкнули світло-проблискові маячки синього та червоного кольору. В цей час ОСОБА_1 різко змінив напрямок руху ліворуч та заїхав на подвір`я приватного будинку, після чого вибіг з автомобіля та заховався в квіткові чагарники, звідки не виходив. Коли вони підійшли до нього, ОСОБА_1 почав звинувачувати їх в тому, що вони хочуть забрати в нього посвідчення водія, при цьому почав голосно викрикувати. Після того, як ОСОБА_1 зупинив керований ним автомобіль, у салоні автомобіля крім нього нікого не було, його батько вийшов з будинку пізніше. В цей час з будинку вийшли батько, мати та сестра водія. На вимогу пройти тест на факт вживання алкоголю ОСОБА_1 відмовився.

Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідків, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").

При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об`єктивної сторони даного правопорушення, які полягають у :

- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння;

- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;

- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп`яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Отже, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом водієм в стані сп`яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №500923 від 17.08.2021, в якому, окрім іншого, зазначені обставини та суть вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд на стан сп`яніння не проводився у зв`язку із відмовою водія (а.с. 2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2021, відповідно до якого огляд у медичному закладі відносно ОСОБА_1 не проводився (а.с. 4);

- рапортом інспектора СРПП Рожнятівського ВП від 17.08.2021, який за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Рожнятівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Однак враховуючи, що дані рапорту узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, суд вважає такий рапорт належним та допустимим доказом винуватості останнього (а.с. 6).

- відеозаписами, що містяться на багатофункціональному диску, з яких встановлено, що процедура огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння проведена з дотриманням вимог законодавства (а.с. 7).

Зокрема з відеозапису вбачається, як працівники поліції на службовому автомобілі наздоганяли транспортний засіб «Seat Leon», д.н.з. НОМЕР_2 , який заїхав на територію домоволодіння та зупинився.

У судовому засіданні ОСОБА_1 дав вищенаведені судом пояснення, в яких, зокрема зазначив, що 17.08.2021 транспортним засобом керував його батько, в той час як він, будучи в стані сп`яніння, перебував на задньому сидінні для пасажира.

Такі ж пояснення за своєю суттю дав у судовому засіданні його батько - ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні інспектор СРПП ОСОБА_3 дав вищенаведені показання, якими підтвердив, що, саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Даючи оцінку наданим вищезазначеним поясненням, суд звертає увагу, що з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_2 , 17.08.2021 під час його та сина спілкування з працівниками поліції не висловлював тверджень, що транспортним засобом керував саме він, а не його син. При цьому, на відеозаписах зафіксовано, як ОСОБА_2 під час спілкування із працівниками поліції знаходився в нижній білизні. Такі обставини, на думку суду, включають існування сумнівів, що саме ОСОБА_1 в час та при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, керував належним йому транспортним засобом, а пояснення ОСОБА_2 про те, що це він керував автомобілем, а не його син ОСОБА_1 , є без найменшого сумніву неправдивими, такими, що мають єдину мету - сприяти останньому уникнути адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував автомобілем в зазначений в протоколі час та місці .

Окрім цього, з відеозаписів встановлено, що на неодноразові вимоги працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер 6810» ОСОБА_1 відмовився.

Виконати вимогу поліцейського про проходження огляду в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 також відмовився.

Про те, що у ОСОБА_1 вбачалися ознаки алкогольного сп`яніння, про які поліцейський зазначив у протоколі, суд не має сумнівів, оскільки і сам ОСОБА_1 не заперечив, що він вживав алкоголь, заперечив тільки факт керування автомобілем.

Зазначена обставина дає суду підстави стверджувати, що в діях ОСОБА_1 присутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП - керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстав відмовитися від проходження огляду у ОСОБА_1 не було, він вчинив правопорушення умисно, тому суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП має місце.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховую характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні.

Обставин, що згідно ст.34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не встановив.

Обставин, що згідно ст.35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи про адміністративне правопорушення, приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно ст.40-1КУпАП,судовий збіру провадженніпо справіпро адміністративнеправопорушення уразі винесеннясудом (суддею)постанови пронакладення адміністративногостягнення сплачуєтьсяособою,на якунакладено такестягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в у розмірі 0,2 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф сплатити на рахунок № UA148999980313070149000009001, отримувач коштів: КУК в Ів.-Франк.об/21081300, код отримувача: ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп.

Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: Державна судова адміністрація України «Судовий збір»/22030101, код отримувача: ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: