Постанова № 104477670, 19.05.2022, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/281/22

Провадження № 3/163/318/22

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,

захисника особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 - Парфелюка Г.І.,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом №0292/20500/22 про притягнення до відповідальності за ст.472 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , прямуючи10лютого 2022року зРеспубліки Польщав Українучерез митнийпост "Ягодин"Волинської митниціводієм автомобіля"РеноМастер",номерний знак НОМЕР_2 ,не задекларувалаза встановленоюформою товар,що перевищуєнеоподатковану норму,а саме:автомобільні чохли,лампи автомобільнітканину,диск дляфрези,латексну піну,змивач,загальною вартістю,54855,76гривень,що знаходивсяу багажномувідділенні автомобілясеред задекларованоготовару безознак приховуванняі буввиявлений підчас митногоконтролю,чим вчинилаправопорушення,передбачене ст.472 МК України.

Особа, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, свої права та інтереси доручила представляти адвокату Парфелюку Г.І.

Захисник особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_2 пояснив, що насправді весь товар вказаний в товарно-супровідних документах належить не тільки ОСОБА_1 , а й іншим пасажирам. Товари, які належать особисто його підзахисній були задекларовані останньою в повному обсязі, а інші товари задекларовані пасажирами, тобто всі вказані у фактурі товари були задекларовані, а фактура виписана на ім`я ОСОБА_1 лише з тих міркувань, що так легше було придбати та оформити такс-фрі в Польщі. Просив провадження в справі закрити.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ст.472 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, актом про проведення митного огляду транспортного засобу, копією контрольного талону для проходження по "червоному коридору", митною декларацією та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , товарно-супровідними документами на переміщуваний товар, за якими вбачається, що весь переміщуваний товар був придбаний ОСОБА_3 , службовою запискою інспектора митниці.

Отже, зазначеними доказами достатньо повно доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.472 МК України правопорушення.

Під час вирішення питання про обсяг відповідальності ОСОБА_4 встановлено таке.

З вивченої фактури, такс-фрі та митних декларацій ОСОБА_1 і пасажирів встановлено, що всі позиції товарів, зазначені в товарно-супровідних документах, повністю задекларовані останніми, хоча документи і оформленні лише на ОСОБА_1 .

Те, що товари, які вказані у товарно-супровідних документах, виданих на ім`я ОСОБА_1 , придбані і для пасажирів ОСОБА_1 підтверджується їхніми письмовими поясненнями.

Санкція ст.472 МК України передбачає накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звертає увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З огляду на зазначені обставини, зокрема те що ОСОБА_1 вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил, умислу вчиняти правопорушення не мала, а допустила його через свою необізнаність щодо оформлення документів на товари та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, вбачаються підстави для висновку, що накладення стягнення у вигляді штрафу і конфіскації товарів, що передбачено санкцією ст.472 МК України як безальтернативне стягнення, в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".

Отже, вчинені ОСОБА_1 дії слід визнати малозначними, а накладення на неї стягнення не відповідатиме суспільній шкідливості вчиненого.

Згідно зі ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, уповноважений розглядати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Таким чином, встановлено підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Понесені по справі витрати на зберігання товарів відшкодуванню не підлягають згідно із ст.520 МК України, судовий збір не справляється на підставі ст.401 КУпАП.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнативинуватою увчиненні правопорушення,передбаченого ст.472МК України, на підставі ст.22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення цього правопорушення звільнити та обмежитись усним зауваженням.

Провадження в справі закрити.

Вилучений за протоколом №0292/20500/22 в порядку ст.511 МК України товар - автомобільні чохли, лампи автомобільні тканину, диск для фрези, латексну піну, змивач, загальною вартістю, 54 855,76 гривень, повернути власнику/володільцю для проведення митного оформлення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета