Рішення № 104476339, 26.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2022Справа № 910/1175/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 79 144,66 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алего" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) 79 144,66 грн збитків, завданих прийняттям відповідачем наказу "Про демонтаж рекламних засобів" від 21 березня 2018 року № 267.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 лютого 2022 року було відкрито провадження у справі № 910/1175/22 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

22 лютого 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що на момент здійснення демонтажу рекламних засобів у позивача були відсутні чинні дозволи на її розміщення, не надано доказів факту заподіяння збитків та не доведено наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відтак суд дійшов висновку про наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог та можливість її розгляду за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року в справі № 640/16260/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та набрало законної сили 18 січня 2021 року, встановлено, що Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Виконавчий орган) з вимогами про визнання протиправними та скасування наказу Управління «Про демонтаж рекламних засобів» від 21 березня 2018 року № 267 у частині пунктів додатку до наказу: 463, 297, 347, 348, 393, 388, 403, 408, 409 та пункту 3 розпорядження Виконавчого органу «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» № 782.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року № 640/16260/19 адміністративний позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління від 21 березня 2018 року № 267 у частині пунктів додатку до наказу: 463, 297, 347, 348, 393, 388, 403, 408, 409, що стосуються позивача. У решті позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 3 розпорядження Виконавчого органу "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" № 782 відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/1175/22, на підставі наказу Управління від 21 березня 2018 року № 267 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - Підприємство) було демонтовано дев`ять рекламних засобів позивача, згідно пунктів: 463 (конструкція, документ № 52221-15), 297 (конструкція, документ № 52222-15), 347 (конструкція, документ № 53547-15), 348 (конструкція, документ № 53550-15), 393 (конструкція, документ № 53549-15), 388 (конструкція, документ № 53546-15), 403 (конструкція, документ № 54118-16), 408 (конструкція, документ № 54117-16), 409 (конструкція, документ № 54116-16) - додатку "Перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, згідно отриманої інформації в щоденних звітах від Підприємства" до наказу від 21 березня 2018 року № 267.

Демонтаж вказаних рекламних засобів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів про демонтаж рекламних засобів та фото-звітів: від 11 вересня 2019 року (конструкція, документ № 52221-15), від 20 травня 2019 року (конструкція, документ № 5222-15), від 21 серпня 2019 року (конструкція, документ № 53547-15), від 31 липня 2019 року (конструкція, документ № 53550-15), від 11 липня 2019 року (конструкція, документ № 53549-15), від 23 травня 2019 року (конструкція, документ № 53546-15), від 22 березня 2019 року (конструкція, документ № 54118-16), від 23 травня 2019 року (конструкція, документ № 54116-16) та від 22 грудня 2018 року (конструкція, документ № 54116-16); а також копіями актів приймання-передачі виконаних робіт, що наявні у матеріалах справи: від 4 червня 2019 року (конструкція, документ № 53546-15), від 3 січня 2019 року (конструкція, документ № 54116-16), від 4 червня 2019 року (конструкція, документ № 5222-15), від 4 червня 2019 року (конструкція, документ № 54117-16), від 25 липня 2019 року (конструкція, документ № 53549-15), від 8 серпня 2019 року (конструкція, документ № 53550-15), від 4 вересня 2019 року (конструкція, документ № 53547-15), від 8 жовтня 2019 року (конструкція, документ № 5221-15) та від 27 березня 2019 року (конструкція, документ № 54118-16).

Вказані акти підписані уповноваженим представником Підприємства.

За демонтаж вказаних рекламних засобів Підприємство позивачу виставило рахунки на оплату, копії яких містяться в матеріалах справи: від 23 травня 2019 року № 114333/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53546-15), від 22 грудня 2018 року № 111778/5 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54116-16), від 20 травня 2019 року № 114246/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 5222-15), від 23 травня 2019 року № 114332/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 54117-16), від 11 липня 2019 року № 115130/5 на суму 6 572,57 грн (конструкція, документ № 53549-15), від 31 липня 2019 року № 115437/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53550-15), від 21 серпня 2019 року № 115796/5 на суму 5 500,00 грн (конструкція, документ № 53547-15), від 11 вересня 2019 року № 116245/5 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 52221-15), від 22 березня 2019 року № 113295/5 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54118-16), що разом становить 66 948,88 грн.

За вказані роботи з демонтажу рекламних засобів позивачем було сплачено на користь Підприємства 66 948,88 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи: від 4 червня 2019 року № 403 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53546-15), від 3 січня 2019 року № 2 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54116-16), від 4 червня 2019 № 396 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 5222-15), від 4 червня 2019 року № 401 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 54117-16), від 25 липня 2019 року № 569 на суму 6 572,57 грн (конструкція, документ № 53549-15), від 7 серпня 2019 року № 613 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 53550-15), від 3 вересня 2019 року № 704 на суму 5 550,00 грн (конструкція, документ № 53547-15), від 20 вересня 2019 року № 747 на суму 7 933,03 грн (конструкція, документ № 52221-15) та від 27 березня 2019 року № 187 на суму 7 605,58 грн (конструкція, документ № 54118-16).

Також Підприємство надало послуги зі зберігання вказаних демонтованих рекламних засобів, що підтверджується актами наданих послуг, копії яких також знаходяться в матеріалах справи: від 4 червня 2019 року № 252.6 (конструкція, документ № 53546-15, № 54117-16, № 5222-15) у сумі 4 263,30 грн, від 4 січня 2019 року № 6.6 (конструкція, документ № 54116-16) на суму 1 189,44 грн, від 5 вересня 2019 року № 393.6 (конструкція, документ № 53547-15) на суму 1 515,84 грн, від 30 липня 2019 року № 316.6 (конструкція, документ № 53549-15) на суму 1 894,80 грн, від 9 серпня 2019 року № 335.6 (конструкція, документ № 53550-15) на суму 947,40 грн, від 25 вересня 2019 року № 425.6 (конструкція, документ № 52221-15) на суму 1 421,10 грн, від 29 березня 2019 року № 160.6 (конструкція, документ № 54118-16) на суму 679,68 грн, від 7 червня 2019 року № 254.6 (конструкція, документ № 53546-15, № 54117-16, № 5222-15) у сумі 248,22 грн, що в загальній сумі становить 12 195,78 грн.

За надані послуги зі зберігання вищезазначених дев`яти рекламних конструкцій Підприємство позивачу виставило відповідні рахунки на оплату в загальному розмірі 12 195,78 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані послуги були повністю оплачені Товариством, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи: від 4 червня 2019 року № 408 у розмірі 17 147,94 грн, від 3 січня 2019 року № 3 у розмірі 1 189,44 грн, від 3 вересня 2019 року № 703 у розмірі 4 073,82 грн, від 25 липня 2019 року № 566 у розмірі 8 810,82 грн, від 7 серпня 2019 року № 619 у розмірі 12 695,16 грн, від 20 вересня 2019 року № 748 у розмірі 18 190,08 грн, від 27 березня 2019 року № 188 у розмірі 679,68 грн, від 5 червня 2019 року № 418 у розмірі 1 231,62 грн.

У зв`язку з тим, що рекламні засоби Товариства були демонтовані на підставі спірного наказу, який в подальшому визнано неправомірним та скасований, а вказані послуги сплачені позивачем, тому останній звернувся до суду для відшкодування цих втрат.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що система місцевого самоврядування включає в себе, зокрема, виконавчі органи міської ради.

Відповідно до Положення про Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 січня 2017 року № 85 (у редакції від 16 червня 2020 року № 857) (далі - Положення) воно є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітне та підконтрольне Київській міській раді. Управління утворено відповідно до рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 липня 2016 року № 857/857 «Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» шляхом виділу відділу реклами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та є правонаступником у частині відповідного майна, прав та обов`язків Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Управління зареєстроване як орган місцевого самоврядування.

Оскільки Управління є органом місцевого самоврядування, за приписами статті 1173 ЦК України вина останнього презюмується. Тягар доведення трьох обов`язкових у даних правовідносинах елементів складу деліктного правопорушення (шкоди, причинового зв`язку, протиправної поведінки) покладається на позивача. Відсутність хоча б одного з трьох вказаних елементів виключає настання відповідальності за заподіяну шкоду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року в справі № 640/16260/19 наказ Управління від 21 березня 2018 року № 267 "Про демонтаж рекламних засобів" було визнано протиправним та скасовано у частині пунктів: 463, 297, 347, 348, 393, 388, 403, 408, 409 - про демонтаж спірних рекламних конструкцій позивача.

Отже, неправомірність наведених дій відповідача підтверджена в судовому порядку, що спростовує доводи про відсутність протиправних дій Управління, викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо наявності збитків (майнової шкоди), суд зазначає наступне.

Судовими рішеннями в адміністративній справі № 640/16260/19 було встановлено, що дозволи, видані позивачу на розміщення спірних рекламних конструкцій, зберігали свою чинність до 30 серпня 2021 року.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що позивач мав право на розміщення вказаних рекламних засобів після вказаної дати, матеріали справи не містять.

Отже, внаслідок прийняття Управлінням неправомірного наказу рекламні конструкції Товариства були передчасно демонтовані.

Правовідносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території міста Києва, що визначають порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, демонтажу, а також контролю за дотриманням цих вимог регулюються Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5 лютого 2019 року № 207 (далі - Порядок).

Як передбачено пунктом 3.1. та підпунктом 3.3.2. пункту 3.3. Порядку демонтаж рекламних засобів (далі - РЗ) та обладнання зовнішньої реклами у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою (за можливості) від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. Демонтаж рекламних засобів здійснюється відповідно до цього Порядку в разі, якщо строк дії дозволу закінчився і не був продовжений, або дозвіл було анульовано у встановленому порядку.

У випадках, зазначених у пункті 3.3 цього Порядку, крім випадку, коли розповсюджувача зовнішньої реклами неможливо встановити, розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі робочого органу, здійснює демонтаж рекламних засобів та проводить відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення). Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, зазначений у вимозі, демонтаж рекламних засобів здійснюється Підприємством, іншими підрядними організаціями на підставі укладених з ним договорів або балансоутримувачем місця (пункти 3.6. - 3.8. Порядку).

Відповідно до пунктів 3.11., 3.12. Порядку компенсація витрат, понесених Підприємством або балансоутримувачем місця, покладається на розповсюджувача зовнішньої реклами, рекламні засоби якого демонтовано, на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт по демонтажу із зазначенням характеру робіт та їх вартості, що надається за заявою розповсюджувача зовнішньої реклами, та виставленого рахунку, який формується на підставі звіту про проведення демонтажних робіт. Компенсація витрат здійснюється в строк, вказаний у рахунку. Компенсація витрат Підприємства або балансоутримувача місця за зберігання демонтованого РЗ здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами (за період з дати демонтажу РЗ по дату повернення РЗ включно) на підставі виставленого підприємством рахунку.

Таким чином, як випливає зі змісту вказаних пунктів Порядку, у випадку закінчення строку дозволу на розміщення рекламних засобів, що мало місце у даному випадку 31 серпня 2021 року, позивач мав би самостійно демонтувати свої рекламні засоби. У випадку невчинення таких дій, демонтаж проводить Підприємство або балансоутримувач місця розміщення реклами за рахунок розповсюджувача.

Отже, у разі закінчення строку на розміщення рекламних засобів витрати по демонтажу несе розміщувач реклами, яким у даній справі є Товариство.

Стаття 22 ЦК України прямо встановлює, що збитки поділяються на: реальні (прямі) та упущену вигоду. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач у даній справі не ставить питання про те, що його майно (рекламні засоби) були пошкодженні та не вимагає компенсації такої шкоди, а обґрунтовує позов тим, що внаслідок прийняття наказу, який визнано неправомірним та скасовано, він безпідставно поніс витрати з демонтажу рекламних засобів та їх зберігання.

Суд не погоджується з такими доводами Товариства та зазначає, що право позивача на розміщення спірних рекламних засобів було строковим - до 30 серпня 2021 року. Витрати по демонтажу цих конструкцій, як передбачено Порядком, у будь - якому випадку несе власник після закінчення строку дозволу.

Враховуючи те, що на момент розгляду даної справи строк на розміщення спірних рекламних засобів сплив і жодних інших доказів, які підтверджують право Товариства на розміщення вказаних рекламних засобів після 30 серпня 2021 року останнім не надано, тому суд дійшов висновку про те, що кошти, які позивач сплатив за демонтаж і зберігання рекламних засобів, не можуть вважатися витратами для відновлення його порушеного права (реальними збитками).

У даних правовідносинах позивач може вимагати відшкодування лише упущеної вигоди з моменту передчасного демонтажу до закінчення строку розміщення рекламних засобів, що не є предметом розгляду даної справи.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку задоволення таких позовних вимог, у порушення приписів Порядку мало б місце неправомірне покладення на Управління витрат з демонтажу рекламних засобів Товариства, строк розміщення яких закінчився.

Таким чином, Товариство не довело всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявність спірних реальних збитків.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 травня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко