Рішення № 10447602, 16.07.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2010 р. Справа № 10/34. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-торгівельне підприємство “Укрпрогрес”, м. Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення боргу в сумі 3259,65 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача Явіц В.Й., дов. від 30.06.2010 р.

Відповідачка не зявилася

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар у сумі 3259,65 грн., у тому числі 2300 грн. боргу,728,17 грн. пені та 231,48 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачкою договору № 175 від 19.05.2009 р. позивач поставив останній господарські товари побутового призначення на загальну суму 4629,53 грн., вартість яких відповідачка оплатила частково на суму 2329,53 грн., решту боргу не погасила, в звязку з чим та у відповідності до умов договору повинна також сплатити штраф і пеню за несвоєчасну оплату товару.

Відзиву на позов відповідачка не надала, у судові засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила, однак це не перешкоджає вирішенню спору, оскільки її належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2010 р. позов підтримав, посилаючись на викладене у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

19.05.2009 р. між позивачем і відповідачкою було укладено договір № 175, відповідно до якого позивач (за текстом договору Продавець) зобовязався передати у власність відповідачки (за текстом договору Покупець) товар, асортимент та вартість якого визначаються за домовленістю сторін та згідно рахунків і накладних на відвантаження товару, а відповідачка зобовязалася прийняти товар і оплатити його вартість протягом семи календарних днів з моменту його отримання (а.с. 12).

На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачці товар миючі засоби по видаткових накладних № 22651 від 23.10.2009 р. на суму 2275,35 грн. та № 25007 від 20.11.2009 р. на суму 2354,82 грн., а всього передав товару на загальну суму 4629,53 грн. (а.с. 10,11).

Як видно з акту звірки взаємних розрахунків від 12.05.2010 р. та картки клієнта ОСОБА_1 за період з 23.10.09 по 22.06.10, відповідачка в рахунок оплати отриманого по вказаних вище накладних товару сплатила позивачеві кошти в сумі 2329,53 грн. (а.с. 13,14).

Решта боргу в сумі 2300 грн. відповідачкою не сплачена. Доказів на спростування вимог чи про погашення боргу від відповідачки не надійшло.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У звязку з тим, що, як установлено судом, відповідачка не сплатила позивачеві вартість отриманого товару на суму 2300 грн. у визначений договором № 175 від 19.05.2009 р. строк, вимоги про стягнення боргу в зазначеній сумі є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 8 укладеного сторонами договору № 175 від 19.05.2009 р. передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату за товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості товару за кожен день прострочки, а згідно п. 9 за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю також штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

За змістом наведених пунктів договором № 175 від 19.05.2009 р. передбачено подвійну відповідальність покупця за одне й те саме порушення несвоєчасну (неповну) оплату товару.

Однак у відповідності до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частиною 4 ст. 231 ГК України також передбачено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Тобто, за невиконання одного виду зобовязання має бути визначена штрафна санкція також лише одного з вказаних видів.

З урахуванням викладеного та відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, суд виходить з того, що до відповідачки підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді пені відповідно до п. 8 договору № 175 від 19.05.2009 р., а застосування ще й штрафу, передбаченого п. 9 згаданого договору, є неправомірним.

Також необхідно враховувати, що згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, однак відповідно до ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відтак, відповідно до наведених приписів законодавчих актів позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню згідно з розрахунком, проведеним судом, у сумі 327,95 грн., виходячи з суми простроченого платежу з урахуванням проведених відповідачкою часткових оплат та розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду нарахування пені, який обмежений шестимісячним строком з дня, коли зобовязання мало бути виконане, оскільки інше договором № 175 від 19.05.2009 р. не передбачено (а.с. 26).

У частині вимог щодо стягнення 5% штрафу позов задоволенню не підлягає.

У звязку з частковим задоволенням позову судові витрати покласти пропорційно на сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомостей про розрахунковий рахунок немає, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-торговельне підприємство “Укрпрогрес” (м. Чернівці, пров. Складський, 4, р/р 26009919367871 у Хмельницькій обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, код ЄДРПОУ 22837974) 2300 грн. боргу, 327,95 грн. пені, 82,23 грн. державного мита та 190,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 16.07.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 16.07.2010 р.

Суддя Т.І.Ковальчук