Рішення № 10447526, 14.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.10           Справа № 11/82-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан», с.Великі

Бубни, Роменського району, Сумської області

до відповідача Державного підприємства «Сумиспирт», с. Стецьківка, Сумського

району, Сумської області

про стягнення заборгованості в сумі 72 936 грн. 45 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:           Кашенко В.В.;

Від відповідача:          не прибув

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 72936 грн. 45 коп. заборгованості за поставлене жито, що складає 69683 грн. грн. 30 коп. основного боргу, 1628 грн. 89 коп. пені, 1323 грн. 98 коп. інфляційних збитків, 246 грн. 28 коп. - 3% річних, по договору купівлі-продажу № б/н від 10.12.2009р.

Відповідач в засідання суду не прибув, відзив на позовну заяву суду не надав, надіслав суду клопотання про неможливість прибуття представника відповідача в засідання суду в зв’язку з його відрядженням.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, а тому не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Тому, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається на підставі наявних в ній доказів.

Представник позивача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обов’язків, зокрема право заявляти відводи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

10 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № б/н жита в кількості 196 тонн загальною вартістю 120540 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач на підставі довіреності від 09.12.2009р. № 521 за видатковою накладною № 2617 від 18.12.2009р. та на підставі довіреності №1 від 04.01.2010р. за видатковими накладними від 11.01.2009р. № 1 і № 2 поставив відповідачу 194,607 тонн жита на загальну суму 119683 грн. 30 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору товар вважається прийнятий покупцем (відповідачем) по кількості і якості з моменту підписання сторонами видаткових накладних. Оскільки, видаткові накладні сторонами підписані, товар вважається як такий, що прийнятий. Матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 2.2. вищевказаного договору, відповідач здійснює розрахунок з позивачем за поставлений товар протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач платіжними дорученнями від 24.12.2009р., від 28.12.2009р. та від 21.01.2010р. здійснив часткову оплату отриманого жита на загальну суму 50000 грн. 00 коп. Таким чином, станом на 26.03.2010р. заборгованість відповідача за поставлене жито складає 69683 грн. 30 коп., що підтверджується матеріалами справи..

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 69 683 грн. 30 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов‘язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України – допустив прострочення грошового зобов‘язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд позовні вимоги щодо стягнення 69 683 грн. 30 коп. суми основного боргу вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені відповідно до п. 4 вищевказаного договору в розмірі 1 628 грн. 89 коп.

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен календарний день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 628 грн. 89 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з 12.02.2010р. по 26.03.2010р. Тому, згідно п. 4 вищевказаного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань позивач просить стягнути з відповідача 246 грн. 28 коп. 3% річних, 1 323 грн. 98 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимоги кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 1 323 грн. 98 коп. інфляційних збитків, 246 грн. 28 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 729 грн. 36 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процессу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Сумиспирт» (с.Стецьківка, Сумський район, Сумська область, вул. Заводська, буд. 1 код 00375237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» (с.Великі Бубни, Роменський район, Сумська область, вул.Роменська, 10 код 30902438) 69 683 грн. 30 коп. боргу, 1 628 грн. 89 коп. пені, 1 323 грн. 98 коп. інфляційних збитків, 246 грн. 28 коп. 3% річних, 729 грн. 36 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                               (підпис)                               Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Суддя