Рішення № 104473139, 23.05.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1047/21

Провадження № 2/741/112/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 23 травня 2022 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

представника позивача адвоката Бушти В.О.

та представника відповідача Недолуги Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агропрогрес» про розірвання договору оренди землі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 листопада 2011 року йому належить земельна ділянка площею 4,822 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0436, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області. 1 квітня 2013 року між ним (позивачем) та ПП «Агропрогрес» було укладено договір оренди землі, який 8 листопада 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (номер запису про інше речове право: 7619692). Відповідно до договору оренди землі він (позивач) є орендодавцем, а ПП «Агропрогрес» - орендарем вищезазначеної земельної ділянки розміром 4,822 га. Пунктом 3.1 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а пунктом 3.6 цього ж договору визначено, що орендна плата вноситься в строк, не пізніше 31 грудня кожного року оренди. У порушення вимог договору оренди землі ПП «Агропрогрес» не виплачує йому (позивачу) орендну плату протягом 2018 - 2021 років поспіль, що є підставою для розірвання договору та скасування його державної реєстрації.

ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 1 квітня 2013 року укладений між ним та ПП «Агропрогрес», зареєстрований 8 листопада 2014 року реєстраційною службою Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (номер запису про інше речове право: 7619692), та скасувати його державну реєстрацію.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник підтримав позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві, просив їх задовольнити, пояснив, що відповідач систематично не виконує вимоги договору оренди землі в частині виплати позивачу орендної плати. Відповідно до умов договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не пізніше 31 грудня кожного року оренди, виплата орендної плати у грошовій формі здійснюється готівкою через касу орендаря. Відповідач не пропонував позивачу отримати орендну плату у касі підприємства та не повідомляв позивача про необхідність отримання грошового переказу через пошту.

У судовому засіданні представник ПП «Агропрогрес» позовні вимоги не визнав повністю з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву, суть яких зводиться до того, що відповідач сумлінно виконував зобов`язання по виплаті орендної плати позивачу відповідно до умов договору оренди, але орендна плата не була отримана позивачем через його дії, спрямовані на розірвання спірного договору. Позивач відмовився від отримання грошового переказу (орендної плати) у 2019 році та навмисно не забирав грошові перекази (орендну плату) за 2018 та 2020 рік, у зв`язку із чим ці перекази були повернуті відповідачу за закінченням терміну чинності. Ці обставини свідчать про навмисне ухилення позивача від отримання орендної плати з метою штучного створення підстав для розірвання договору оренди землі та підтвердження систематичності несплати орендної плати.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача за наявними у справі доказами, оскільки відсутні підстави для його відкладення або оголошення перерви.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши і дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,822 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0436, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області. 1 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПП «Агропрогрес» було укладено договір оренди землі, який 8 листопада 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (номер запису про інше речове право: 7619692), строком на 11 років, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8-13).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.6 договору оренди землі орендна плата вноситься в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в строк, не пізніше 31 грудня кожного року оренди.

Пунктом 3.3 договору оренди землі встановлено, що орендна плата у грошовій формі виплачується готівкою через касу орендаря.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем не виплачувалася орендна плата за 2018 2021 роки, що є підставою для припинення останнього шляхом його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, а також законами України, зокрема Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також конкретним договором оренди землі.

Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 14, 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі) встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору оренди землі є в т.ч. є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки поміж іншого зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4.12.2019 року у справі № 318/433/18 міститься висновок, що неналежне виконання умов договорів також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість по договору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представником відповідача те, що позивачем не отримано орендну плату за договором оренди землі від 1 квітня 2013 року за 2018-2021 роки.

З матеріалів справи (а.с. 35-45) вбачається, що орендна плата відповідачем сплачувалася шляхом грошового переказу через «Укрпошта» на ім`я позивача, проте, позивач її не отримував (у 2019 році у зв`язку із відмовою; у 2018, 2020 та 2021 року у зв`язку із поверненням за закінченням терміну чинності).

Частиною 1 ст. 532 ЦК України встановлено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Пунктом 3.3 договору оренди землі встановлено, що орендна плата у грошовій формі виплачується готівкою через касу орендаря.

Таким чином, судом встановлено, що виплата орендної плати відповідачем здійснювалася всупереч вимогам договору оренди землі.

Заяву від імені ОСОБА_1 на ім`я директора ПП «Агропрогрес», яка міститься в матеріалах справи на аркуші 46, та в якій ОСОБА_1 просить перераховувати йому орендну плату за земельний пай через поштове відділення, суд визнає недопустимим доказом, оскільки вона не містить обов`язкового її реквізиту, а саме дати її написання.

Представником відповідача не надано суду доказів про те, що відповідач направляв позивачу повідомлення про необхідність отримання орендної плати у касі підприємства, як того вимагає п. 3.3 договору оренди землі.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що відповідачем належним чином виконувались умови договору оренди землі від 1 квітня 2013 року щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за 2018-2021 роки, суд визнає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового провадження.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, що призвело до систематичної несплати позивачу у порядку, встановленому договором оренди землі, орендної плати, що є підставою для розірвання спірного договору оренди землі.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Виходячи із положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із умов скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права (далі державна реєстрація прав) є рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду: рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 18).

Зазначені витрати позивача підлягають стягненню з відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 1 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , та приватним підприємством «Агропрогрес», код ЄДРПОУ 31174509, місцезнаходження: с. Горбачі Бобровицького району Чернігівської області, вул. Молодіжна, 15, зареєстрований 8 листопада 2014 року реєстраційною службою Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (номер запису про інше речове право: 7619692).

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право: 7619692) від 8 листопада 2014 року на земельну ділянку площею 4,822 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0436, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області та належить ОСОБА_1 .

Стягнути з приватного підприємства «Агропрогрес», код ЄДРПОУ 31174509, місцезнаходження: с. Горбачі Бобровицького району Чернігівської області, вул. Молодіжна, 15, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв