Рішення № 10447285, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/36920.07.10 За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"

до           Міністерства оборони України

про                     стягнення 287 817,85 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Пилипенко О.В.(дов. від 09.07.2010)

Від відповідача Гордієнко В.І.(дов. від 08.02.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкції через неналежне виконання ним умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби № 271/3/09/37 від 14.12.2009 у розмірі 287817,85 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2010 порушено провадження у справі №50/369 та призначено до розгляду на 12.07.2010.

В судове засідання 12.07.2010 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали докази.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки збитки які завдаються Міністерству оборони України це безпосередня шкода державі.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 20.07.2010 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачем та відповідачем оригінали документів, та копії яких долучені до матеріалів справи суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" - Збройні Сили України це військова державна структура, що призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 вказаного Закону та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.08 № 1080 є Центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України утримуються виключно за рахунок коштів державного бюджету, а отже збитки, які спричиняється Міністерству оборони України є безпосередня шкода інтересам держави.

14.12.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром”(далі –позивач, постачальник) та Міністерством оборони України (далі –відповідач, замовник) укладено договір № 271/3/09/37 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (далі – договір), відповідно до умови якого постачальник зобов’язався поставити взуття для потреб Міністерства оборони України, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно з положеннями цього договору.

Так, на виконання умов договору № 271/3/09/37 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 14.12.2009 позивачем було здійснено постачання товару, обумовленого вказаним договором, а Міністерством оборони України отримано товар на загальну суму в розмірі 4955875,70 грн. відповідно до накладних, які додані до матеріалів справи. Сторонами було підписано Акти приймального контролю, з яких вбачається, що поставлена продукція була перевірена, відповідає стандартам, технічним умовам та затвердженим зразкам.

Згідно з пунктом 4.4 договору розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати надання постачальником замовнику (до Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України) належним чином оформлених документів, передбачених цим договором (рахунок-фактуру на відвантажений товар, акт приймального контролю якості товару, видаткову накладну, повідомлення форми № 280 (п. 4.5 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено продукцію обумовлену останнім в кількості та якості, що ним передбачена, та підготовлено і передано відповідачу належним чином оформлені документи, як того вимагають положення договору, однак відповідач порушуючи взяті на себе зобов’язання з позивачем розрахувався частково.

Станом на 02.02.2010 заборгованість Міністерства оборони України перед товариством з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” становила 1334066,70 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаним повноважними представниками сторін.

Станом на 12.03.2010 заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням проведених часткових оплат становила 1108093,00 грн.

Вказані факти підтверджуються рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2010 по справі № 32/95, яким було стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” 1108093,90 грн. основної заборгованості. Дане рішення вступило в законну силу.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманої від позивача продукції виконав з порушенням строків розрахунків, а саме оплату проведено:

17.02.2010 на суму 140000,00 грн.;

11.03.2010 на суму 85972,80 грн.;

31.03.2010 на суму 1108093,90 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 4.4 договору розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів(за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків)…

Відповідач наголошував, що його вини у невчасному розрахунку за поставлену позивачем продукцію немає, оскільки бюджетні кошти на рахунок Міністерства оборони України на виконання умов договору № 271/3/09/37 від 14.12.2009 надійшли невчасно, що й потягло за собою невчасний розрахунок за продукцію.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов’язання по оплаті отриманої від позивача продукції своєчасно не виконані.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 114908,71 грн. та штрафні санкції в розмірі 93384,67 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Вказане положення узгоджується з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені та штрафу.

В судовому засіданні 12.07.2010 представник відповідача пояснив, що прострочення виконання господарського зобов’язання, що призвело до виникнення основної заборгованості перед позивачем відбулося не з вини відповідача, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, а враховуючи складну економічну ситуацію, що склалася в державі, фінансування відповідача здійснювалося не вчасно та не в повному об’ємі і він не мав можливості вчасно погасити свою заборгованість перед позивачем.

Більш того позивач та відповідач в договорі обумовили ту обставину, що розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів(за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Таким чином, сторонами в укладеному договорі було передбачено обставину (надходження бюджетних коштів) щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна обставина, що передбачено статтею 212 Цивільного кодексу України).

Отже, позивач укладаючи договір та підписуючи його знав або припускав про можливість несвоєчасних розрахунків за поставлену продукцію.

Згідно з вимогами статті 614 Цивільного кодексу України, особа що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, вина Міністерства оборони України у несвоєчасному та неповному фінансування опосередкована.

Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29 квітня 1994 №02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Дослідивши подані матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, з урахуванням принципів розумності, справедливості, враховуючи критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася у оборонному секторі, який фінансується з державного бюджету України, враховуючи складну економічну ситуацію, що склалася в державі, зважаючи на те, що сторонами в укладеному договорі було передбачено відкладальну обставину щодо розрахунків та враховуючи, що відповідач повністю розрахувався перед позивачем по договору, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягають стягненню:

- пеня в розмірі 10000,00 грн.;

- штраф в розмірі 10000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 відсотки річних та інфляційні збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).

Позивач вірно розрахував 3% річних за період прострочення з 30.12.2009 по 10.03.2010, які в сумі становлять – 7531,95 грн.;

Однак, позивачем здійснено розрахунок 3% річних на несплачену суму в розмірі 1108093,90 за період з 11.03.2010 по 31.03.2010.

Проте судом встановлено, що відповідач здійснив остаточний розрахунок перед позивачем по договору - 31.03.2010. Отже, нарахування відсотків річних має відбуватися по 30.03.2010 включно, а не по 31.03.2010.

З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок даних санкцій за період з 11.03.2010 по 30.03.2010.

Відповідно до розрахунку суду сума 3% річних за період з 11.03.2010 по 30.03.2010 становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1108093,911.03.2010 - 30.03.2010203 %1821,52 Таким чином, сума 3% річних за вказаний період складає 1821,52 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за даний період.

Загальна сума 3-х відсотків річних яка підлягає стягненню з відповідача за період з 30.12.2009 по 30.03.2010 становить:

7531,95 грн. + 1 821,52 грн. = 9353,47 грн.

Крім того, судом встановлено, що за період з 17.02.2010 по 10.03.2010 позивач нарахував інфляційні збитки в розмірі 10746,60 грн., зазначивши індекс інфляції за вказаний період 1,009, однак суд зазначає, що згідно чинного законодавства за період з 17.02.2010 по 10.03.2010 індекс інфляції нараховується за ставкою 1,000. Отже, збитки від інфляції за даний період становлять 0,00 грн., у зв’язку з чим сума в розмірі 10746,60 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 30.12.2009 по 30.03.2010 становить: 49360,47 грн. + 9972,85 грн. = 59333,32 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03068, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35219005003192 в ДКУ м. Києва, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, р/р 26002301013999 у відділенні КРД ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) штраф у розмірі 10 000(десять тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 10 000(десять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 9 353(дев’ять тисяч триста п’ятдесят три) грн. 47 коп., інфляційні збитки в розмірі 59333(п’ятдесят дев’ять тисяч триста тридцять три) грн. 32 коп., 886(вісімсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.