Рішення № 104458980, 10.05.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2022 року Справа № 280/9750/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 12.10.2018 включно з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.10.2018 включно з урахуванням виплачених сум;

стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу за рахунок коштів відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в підрозділах військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.10.2018 №221 позивача було виключено зі списків військової частини та з усіх видів забезпечення. Позивач зазначив, що йому за період перебування на військовій службі з 01.01.2016 по 12.10.2018 (включно) індексація грошового забезпечення виплачувалась лише за 2 місяці (грудень 2016 року та січень 2017 року). В інші місяці даного періоду індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та виплачена не була. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та положень Постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, у зв`язку з чим звернувся з позовною заявою до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 10.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу індексація грошових доходів військовослужбовців здійснюється у межах фінансових ресурсів на відповідний рік. Відповідно до наданого розрахунку, у зв`язку із зарахуванням позивача до списків особового складу військової частини та призначення на посаду, серпень місяць 2016 року встановлений як базовий. У квітні 2016 року індекс споживчих цін перевищив 103%, відповідно виникли підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення. Нарахування індексації відбувалося до вересня 2016 року, у жовтні та листопаді 2016 року відбулося підвищення грошового забезпечення та встановлено базовий місяць. У травні 2017 року індекс споживчих цін наростаючим підсумком перевищив 103%, виникли підстави для нарахування індексації грошового забезпечення, у серпні 2017 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивача. У січні та березні 2018 року відбувалось підвищення грошового забезпечення, вказані місяці були встановлено як базовий, та індекс споживчих цін був визначений у розмірі 100%. За період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. З наведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.10.2018 нараховувалась позивачу відповідно до вимог чинного законодавства. Індексація грошового забезпечення була виплачена частково, у розмірі 273,24 грн., сума що залишилась до виплати - 432,26 грн. Як висновок, відповідач не допустив стосовно позивача протиправних дій або бездіяльності, в частині нарахування індексації грошового забезпечення. З урахуванням викладеного у відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді першого заступника самохідно-артилерійського дивізіону начальника штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.10.2018 за №221 позивача було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

У Витязі із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.10.2018 за №221 зазначено: «… 5.ВИКЛЮЧИТИ зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення: майора ОСОБА_1 , першого заступника самохідно-артилерійського дивізіону начальника штабу, звільненого за підпунктом «й» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас Збройних Сил України, які уклали контракт до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжити військову службу під час особливого періоду наказом командувача Національної гвардії України №148 о/с від 19.09.2018, 12.10.2018 та направити на військовий облік до Інгульського РВК м.Миколаїв. Виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2018 рік в кількості 33 календарних діб. Допомогу на оздоровлення отримував. Матеріальна допомога при вирішенні соціально-побутових питань виплачувалась… виплатити премію за період з 01 по 12 жовтня 2018 року в розмірі 75% від посадового окладу… виплатити одноразову грошовому допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, календарна вислуга років складає 03 роки 03 місяці 24 дні. Вислуга років станом на 12.10.2018 становить: календарна 22 роки 01 місяць 06 днів, пільгова без урахування календарної - 01 рік 06 місяців 02 днів. Підстава: наказ КНГУ від 19.09.2018 №148 о/с, припис №505 від 12.10.2018».

Згідно з Посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 02.11.2017, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

У листі від 16.08.2021 за №3/29/11/1-2458 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на звернення позивача зазначено: «… На Ваш запит щодо нарахування та виплати індексації з 22.07.2015 по 12.10.2018 року військова частина НОМЕР_1 НГУ повідомляє наступне: Згідно карток на грошове забезпечення за 2015-2018 роки Вам було здійснено нарахування та виплата індексації на суму 273,24 грн. Решта нарахувань була здійснена в межах чинного законодавства».

Відповідно до Довідки про доходи ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення позивачу за період грудень 2016 року - січень 2017 року виплачувалась ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

У ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У Преамбулі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено: «Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: … оплата праці (грошове забезпечення); … Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У п.1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого 17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України №1078 (надалі - «Порядок проведення індексації грошових доходів населення»), зазначено: «1-1.Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. … Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". …».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.7 п.4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Згідно з пп.2 п.6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Враховуючи наведені норми права суд вважає, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення індексації. Відповідач зазначає фактично лише про те, що у межах коштів ВЧ НОМЕР_1 НГУ, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не обмежує проведення, передбачених чинними нормами права, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Роз`яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть встановлювати порядок нарахування та/або припинення виплат індексації грошового забезпечення.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

За матеріалами справи, відповідачем у період з грудня 2016 року по січень 2017 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.10.2018 включно, з урахуванням виплачених сум.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача у позові заявлено про стягнення на користь позивача фактичні документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу адвоката Скржешевського М.С за рахунок коштів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, проте жодних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу адвоката суду не було надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 12.10.2018 включно з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.10.2018 включно з урахуванням виплачених сум.

У стягненні на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова