Рішення № 104452496, 17.05.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022м. ДніпроСправа № 904/8743/21

За позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ФІДЕЯ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 480 265,69 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Барабанов Д.М.

Представники:

Прокурор: Калашников Г.О.;

від позивача: Вологжаніна О.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ФІДЕЯ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 480 265, 69 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.12.2021.

Ухвалою суду від 06.12.2021 підготовче засідання відкладено до 10.01.2022.

Міністерство оборони України 22.12.2021 надало до суду пояснення по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ФІДЕЯ" надало до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.01.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено до 31.01.2022.

Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону засобами поштового зв`язку 24.01.2022 подало відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 31.01.2022 в засіданні оголошено перерву до 07.02.2022 о 09:40 год.

Ухвалою суду від 07.02.2022 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 09.03.2022.

Ухвалою суду від 14.04.2022 призначено до розгляду в засіданні на 17.05.2022.

Відповідач участі своїх представників у судовому засіданні 17.05.2022 не забезпечив.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 17.05.2022 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 17.05.2022 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція прокурора, викладена у позові

Прокурор зазначає, що відповідачем несвоєчасно поставлено позивачу бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968) за договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/20/63 від 08.09.2020.

Тому, позивачем нараховано відповідачу пеню та 7 % штрафу за несвоєчасну поставку продукції.

Позиція позивача викладена у поясненнях

Позивач повністю підтримує вимоги прокурора.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов`язання за договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України)№ 286/1/20/63 від 08.09.2020.

Відповідач зазначив, що у зв`язку з істотною зміною обставин він був вимушений порушити строки поставки продукції. В підтвердження зазначених обставин відповідачем надано Міністерству оборони України висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/698 від 21.12.2020 про істотну зміну обставин (hardship).

Крім того, відповідач вказує, що звертався до позивача з листом від 23.12.2020 з приводу внесення змін до Договору № 286/1/20/63 від 08.09.2020 щодо продовження строків поставки товару, однак позивач листом від 22.01.2021 № 289/9/904 відмовив у продовженні строків поставки.

З урахуванням викладеного, відповідач стверджує, що порушення термінів поставки по Договору № 286/1/20/63 від 08.09.2020 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) сталося не з вини ТОВ "ФІРМА "ФІДЕЯ", а в результаті суттєвої зміни обставин, попередити чи вплинути на які відповідач не мав можливості.

Позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив

Прокурор стверджує, що відповідач дізнавшись про обставини, які, на його думку, є істотними змінами обставин, ініціював продовження строку постачання Продукції лише 23.12.2020, у той час, як за договором № 286/1/20/63 строк поставки становить до 15.11.2020.

Тому обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, не свідчать про відсутність вини ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ».

Щодо висновку Київської торгово-промислової палати № 1703-4/698 від 21.12.2020, наданим відповідачем, прокурор зазначає наступне.

Зазначені у висновку в обґрунтування суттєвого ускладнення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором обставини стосуються безпосередньо правовідносин ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» з його контрагентом за укладеним з ним правочином. При цьому, прострочення контрагентом відповідача виконання своїх зобов`язань перед відповідачем за таким правочином є підставою для покладення на нього відповідальності за неналежне виконання зобов`язань та стягнення збитків, понесених відповідачем внаслідок такого неналежного виконання зобов`язань та не стосується правовідносин, що виникли між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» та Міністерством оборони України за Договором. Встановлені у висновку Київської торгово-промислової палати обставини не мають безумовний характер невідворотних та у даному випадку не свідчать про відсутність вини ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» під час виконання Договору № 286/1/20/63.

Отже відповідачем не надано належних доказів щодо відсутності його вини під час виконання договору № 286/1/20/63.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

08.09.2020 між Міністерством оборони України (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» (далі відповідач, постачальник) було укладено договір № 286/1/20/63 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується постачати у 2020 році нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) (лот 1: (09132000-3) бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ) (далі продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами з нижчевикладеною специфікацією.

Специфікація

Найменування продукціїГСТУ, ДСТУСтрок поставкиОдиниця виміруЗагальна вартістьЦіна за одиницю виміру продукції в грн. (без ПДВ)Загальна сума вартості продукції в грн (без ПДВ)Бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968) ДСТУ 8704:2017 з 01.09.2020 по 30.09.2020 тони 3 200, 0 20 625, 00 66 000 000Вартість продукції без ПДВ66 000 000Крім того ПДВ13 200 000Загальна вартість продукції з ПДВ79 200 000Загальна вартість продукції з ПДВ складає 79 200 000 (сімдесят дев`ять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп.

Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі за договором залежно від реального фінансування видатків (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що якість продукції повинна відповідати вимогам, визначеним фізико-хімічним властивостям ДСТУ 8704:2017 і підтверджуватись документально в установленому порядку (паспортами, сертифікатами відповідності).

Одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, центри забезпечення пальним згідно з рознарядками Міністерства, що є невід`ємними частинами договору (пункт 2.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору, ціна договору становить без ПДВ 66 000 00 (шістдесят шість мільйонів) грн 00 коп, крім того ПДВ 13 200 00 (тринадцять мільйонів двісті тисяч) грн 00 коп. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 79 200 000 (сімдесят дев`ять мільйонів двісті тисяч) грн 00 коп, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється впродовж 30 календарних днів (за умовами надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства ' оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору постачальних зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером постачальника; акт приймання-передачі; видаткову накладну постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачем замовника фактичної дати надходження продукції; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника; акт прийому-передачі продукції.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу Замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно зі встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.

Постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, у строки та за адресами, що зазначені в рознарядках МОУ (пункт 5.2 договору).

Договір вважається виконаним при умові постачання 100% продукції (пункт 5.5 договору).

Відповідно до пункту 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції, згідно зі Специфікацією та якість якої відповідає умовам, установленим розділом II Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Відповідно до пункту 7.3.2 договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 13.11.2020 внесено зміни до специфікації та викладено її в наступній редакції:

Специфікація

Найменування продукціїГСТУ, ДСТУСтрок поставкиОдиниця виміруЗагальна вартістьЦіна за одиницю виміру продукції в грн. (без ПДВ)Загальна сума вартості продукції в грн (без ПДВ) Бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968) ДСТУ 8704:2017 до 15.11.2020 тони 3 200, 0 20 625, 00 66 000 000Вартість продукції без ПДВ66 000 000Крім того ПДВ13 200 000Загальна вартість продукції з ПДВ79 200 000Загальна вартість продукції з ПДВ складає 79 200 000 (сімдесят дев`ять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп.

Отже, кінцевий термін постачання Продукції з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.11.2020 становить 15.11.2020.

Однак, постачальником не виконано умови договору та прострочено кінцевий термін постачання продукції:

- за актом приймання-передачі № 221 зафіксовано надходження 30.11.2020 167,354 тонн продукції на суму 4 142 011,50 грн до військової частини НОМЕР_1 (Святошин);

- за актом приймання-передачі № 1 зафіксовано надходження 19.12.2020, 215,119 тонн продукції на суму 5 324 195,25 грн до військової частини НОМЕР_1 (Святошин);

- за актом приймання-передачі № 2 зафіксовано надходження 19.12.2020 405,292 тонн продукції на суму 10 030 977 грн до військової частини НОМЕР_1 (Святошин);

- за актом приймання-передачі № 3 зафіксовано надходження 17.12.2020 223,440 тонн продукції на суму 5 530 140 грн до військової частини НОМЕР_1 (Святошин);

- за актом приймання-передачі № 4 зафіксовано надходження 28.12.2020 2,807 тонн продукції на суму 69 473, 25 грн до військової частини НОМЕР_1 (Святошин);

-за актом приймання-передачі № 324 зафіксовано надходження 26.11.2020, 513,333 тонн продукції на суму 12 704 991,80 грн до військової частини НОМЕР_2 (Одеса);

- за актом приймання-передачі № 104 зафіксовано надходження 26.11.2020 53,065 тонн продукції на суму 1313 383,5 грн до військової частини НОМЕР_3 (Баловне);

- за актом приймання-передачі № 43 зафіксовано надходження 29.11.2020, 212,434 тонн продукції на суму 5 257 741,50 грн до військової частини НОМЕР_4 (Лубни);

- за актом приймання-передачі № 52 зафіксовано надходження 01.12.2020, 177,334 тонн продукції на суму 4 389 016,50 грн до військової частини НОМЕР_5 (Гнівань).

Міністерством оборони на адресу відповідача були направлені претензії на суму 2 066 818, 45 грн № 286/9/7666 від 28.10.2020 (арк. с. ) та на суму 2 529 027, 35 грн № 286/9/593 від 03.02.2021.

За несвоєчасну поставку продукції відповідач нарахував позивачу пеню розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що складає 1 013 430, 70 грн та за прострочення понад 30 днів штраф у розмірі 7% вказаної продукції, що становить 1 466 834, 99грн.

Однак, із лютого 2021 року по теперішній час позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору про постачання для державних потреб бензину автомобільного для техніки спеціального призначення за кошти Державного бюджету України) оборонним відомством не подано, що підтверджується листами Міністерства оброни України від 23.09.2021 № 296/5/2692 та від 25.10.2021 № 298/5/3068.

Враховуючи тривалу (з лютого 2021 року) бездіяльність Міністерства оборони України щодо судового захисту порушених інтересів держави, пов`язаних із несвоєчасним забезпеченням оборонного відомства паливом, Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону зобов`язана звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушено інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання статей 23 та 53 України "Про прокуратуру", прокурор надав докази листування з Міністерством Оборони України про подання позовної заяви з приводу не своєчасної постави продукції за спірним договором, що підтверджується листами (від 15.09.2021 № 16/1841 вих. 21, від 23.10.2021 № 16/2190вих.21).

Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визначено уповноважений орган - Міністерство Оборони України та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності позивача.

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо стягнення пені та штрафу

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) йо виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.2 договору визначено, що за порушення строків постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» допущено часткове прострочення виконання своїх зобов`язань з поставки пального. За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» 1 013 430, 70 грн пені та 1 466 834, 99 грн штрафу за таке прострочення є законними та обґрунтованими.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея» на відсутність його вини в простроченні виконання зобов`язання за Договором № 286/1/20/63 від 08.09.2020 суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Приписами статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Так само, за змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування обставин покладається на ту зі сторін спору, яка посилається на їх існування.

За змістом статей76,77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, в процесі розгляду даної справи ТОВ «Фірма «Фідея» не довело належними та допустимими доказами факт відсутності вини в простроченні поставки пального за Договором № 286/1/20/63 від 08.09.2020.

Як вбачається з матеріалів справи термін поставки між сторонами не змінювався, тому нас час підписання Договору № 286/1/17/11 від 15.05.2017 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.11.2020), кінцевий строк поставки пального був встановлений до 15.11.2020.

Зазначене свідчить про те, що відповідач достовірно знав термін поставки Товару, усвідомлював власні можливості щодо забезпечення та реалізації умов Договору, у зв`язку з чим, підписуючи Договір № 286/1/20/63 від 08.09.2020 та додаткову угоду № 1 від 13.11.2020 добровільно, на власний розсуд та на власний ризик взяв на себе зобов`язання щодо поставки пального у визначений Договором строк, а також нести відповідальність у вигляді сплати неустойки у випадку прострочення виконання зобов`язання з такої поставки.

Посилання відповідача на обставини виникнення непередбачуваних обставин, що є істотними змінами обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме: порушення строків виконання ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» своїх зобов`язань за договором на переробку давальницької сировини № 1803-ПР і ця обставина потягнула за собою затримку постачання продукції за договором укладеним між Міністерством оборони України та ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» не заслуговують на увагу, оскільки про такі обставини ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» повідомила Міністерство оборони України лише 23.12.2020, тобто вже після спливу кінцевого терміну поставки.

Тому, доказів того, що після укладання Договору № 286/1/20/63 від 08.09.2020 були наявні обставини, які ускладнювали або унеможливлювали виконання умов договору з боку ТОВ «Фірма «Фідея» матеріли справи не містять та останнім суду не надано.

Суд також скептично ставиться до посилань ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» на висновок Київської торгово-промислової палати № 1703-4/698 від 21.12.2020 про істотну зміну обставин (hardship), оскільки зазначений висновок не засвідчує факт наявності обставин, які унеможливили виконання з боку ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» своїх зобов`язань за Договором, наявності форс-мажорних обставин, тощо. Крім того, істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, можуть бути підставою для зміни або розірвання договору за згодою сторін, що передбачено приписами частини першої статті 652 ЦК України, проте не звільняють від відповідальності за порушення виконання зобов`язань, як про це помилково зазначає відповідач.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідношень положень статті 614 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, та звільнення ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань з поставки пального за договором № 286/1/20/63 від 08.09.2020.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 37 203, 99 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ФІДЕЯ» (49000, М. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 28М; ідентифікаційний код 41223117) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 1 013 430, 70 грн та штраф у розмірі 1 466 834, 99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ФІДЕЯ» (49000, М. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 28М; ідентифікаційний код 41223117) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 8-А; ідентифікаційний код 38347014, UА478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 203, 99 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.06.2021.

Суддя В.І. Ярошенко