Рішення № 104448043, 24.05.2022, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 521/8812/21

Провадження № 2/513/38/22

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна, про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути страхове відшкодування за завданні збитки в розмірі 15936,08 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 червня 2017 року між ПрАТ СК Уніка та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО №016345/4600/0000168. Предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 . 13 червня 2018 року о 16 годині 15 хвилин в м.Одеса по вул. Ат.Головатого, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів БАЗ, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Малиновським районним судом м. Одеси постановою від 13 липня 2018 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. На момент ДТП, цивільно правова відповідальність власника автомобіля БАЗ, державний номер НОМЕР_2 , відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, була застрахована у ПрАТ СК ПЗУ Україна. ПрАТ СК ПЗУ Україна здійснило відшкодування ПрАТ СК Уніка у сумі 51727,17 гривень, згідно платіжного доручення №422198 від 24 жовтня 2018 року. Розрахунок непокритих збитків, які підлягають стягненню з відповідача становить 15936,08 грн.

08 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки застрахував свою відповідальність на суму ліміту 100000,00 гривень. Тобто фактично існує спір не між позивачем та ним, а між позивачем та ПрАТ СК ПЗУ Україна, оскільки позивач не погоджується із розміром страхового відшкодування, який був виплачений йому ПрАТ СК ПЗУ Україна, і в такому випадку він повинен пред`являти свої позовні вимоги саме до ПрАТ СК ПЗУ, а не відповідача у даній справі, оскільки загальну сума претензій та виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування 67663,25 гривень, не виходить за межі застрахованого ліміту відповідальності відповідача 100000,00 гривень, у зв`язку із чим просить в задоволенні позову відмовити.

15 лютого 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача посилається на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 686/17155/15-ц, який підтримав правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-691цс15 відповідно до якого, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхова виплата). На підставі цього висновку Верховний суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець. Також представник позивача послався на ряд постанов Верховного Суду, зокрема на постанову від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, вказавши, що треба розбиратися за яку суму відповідає страхова, а за яку винуватиць (страхова не платить знос, франшизу, ПДВ).

Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року залучено до участі у справі ПрАТ СК ПЗУ Україна в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо розгляду справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштової кореспонденції, а тому, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна, в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом надсилання судових повісток на офіційну електронну адресу ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна.

Відповідно до ч.6, 8 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача та представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Як встановлено судом, 07 червня 2017 року між ПрАТ СК Уніка та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО №016345/4600/0000168.

Предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 .

За змістом п. 1.2.1 Договору, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо-транспортна пригода.

13 червня 2018 року о 16 годині 15 хвилин в м.Одеса по вул. Ат.Головатого, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів БАЗ, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року, 13 червня 2018 року о 16 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки БАЗ, державний номер НОМЕР_2 , рухаючись в м.Одеса по вул. Ат.Головатого, не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306.

Даною постановою Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень у дохід держави. Постанова набрала законної сили 24 липня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому автомобілю Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень.

15 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Страховика ПрАТ СК Уніка з заявою №00262857 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до звіту №06-023 від 14 липня 2018 року ФОП ОСОБА_4 спеціаліста автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку складає 58406,90 гривень, а вартість відновлювального ремонту - 114008,43 гривень.

Відповідно до Сертифікату до страхового акта №00262857 від 27 серпня 2018 року, складеного фахівцем з врегулювання збитків ПрАТ СК Уніка М.Є.Гілевич, вартість відновлювального ремонту пошкодженого 13 червня 2018 року автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 , складає 114008,00 гривень, з ПДВ на запчастини, сума вартості відновлювального ремонту без ПДВ, становить 99061,78 грн. В ході переговорів з клієнтом було досягнуто домовленості про те, що сума відновлювального ремонту становить 67663,25 гривень. Згідно акта узгодження розміру страхового відшкодування від 03 серпня 2018 року.

Як вбачається зі страхового акту №00262857 від 27 серпня 2018 року, виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору, страховиком - ПрАТ СК Уніка прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 67663,25 гривень, шляхом безготівкового перерахування на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №040120 від 28 серпня 2018 року.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ СК ПЗУ Україна згідно полісу № АМ5884415, яка здійснила виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 51727,17 гривень (а.с. 43).

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту КАСКО № 016345/4600/0000168 від 07 червня 2017 року потерпілому, та сумою, отриманою від ПрАТ СК ПЗУ Україна, що становить 15936,08 гривень.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону).

За нормами статті 3 даного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 29 даного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19), пункт 155-156 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК ПЗУ Україна відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 5884415 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 100000 гривень. Позивач у справі ПАТ СК Уніка на виконання зобов`язань перед страхувальником ОСОБА_2 , із якою був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виплатила страхове відшкодування в розмірі 67663,25 гривень, що не перевищує ліміт відповідальності ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 5884415.

Позивач у своєму позові зазначає, що розмір шкоди, який необхідно стягнути з відповідача, саме як різницю між розміром страхового відшкодування відповідно до здійсненого ним розрахунку, яке виплачено потерпілому, та розміром страхового відшкодування, з урахуванням фізичного зносу автомобіля у відповідності до положень ст. 29 Закону України 1961-IV.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15.

Разом з тим, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 752/19570/15-ц (провадження № 61-19564св18), від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 (провадження № 61-8307св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16 (провадження № 61-31661св18).

Відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту КАСКО №016345/4600/0000168 від 07 червня 2017 року, зокрема п. 1.2.11. встановлено, що відшкодування збитків здійснюється без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із страхового акту №00262857, вартість ремонту автомобіля Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена у розмірі 99061,78 гривень, вартість складових, що підлягають заміні 74733,24 гривень, кофіцієнт фізичного зносу 0,00, процент фізичного зносу, % - 0,00 %, вартість складових з урахуванням зносу 74733,24 гривень, вартість матеріального збитку з врахуванням зносу 99061,78 гривень, франшиза 2400,00 гривень, сума страхового відшкодування 67663,25 гривень (а.с. 36).

Тобто, відповідно до страхового акту №00262857, затвердженого 27 серпня 2018 року, головним фахівцем Департаменту врегулювання збитків В.В. Бровко, визначено суму страхової виплати на рівні 67663,25 гривень, при цьому визначено коефіцієнт фізичного зносу «0%».

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення №22198 від 24 жовтня 2018 року, згідно до якого ПрАТ СК ПЗУ Україна перерахувало ПрАТ СК Уніка 51727,17 гривень, як страхове відшкодування в порядку регресу по справі №23079, без ПДВ, дор. АМ5884415 від 19 квітня 2018 року (а.с. 43).

Інших доказів, які б свідчили про причини не виплати ПрАТ СК ПЗУ Україна страхування позивачу всієї суми сплаченого страхового відшкодування, матеріали справи не містять.

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, розмір страхового відшкодування розрахований позивачем та виплачений на користь потерпілого, не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна, позивач із заявою щодо неповного погашення страхової виплати до вказаної страхової компанії не звертався, доказів неможливості відшкодування завданої шкоди в межах вказаної страхової суми, яка повністю перекриває суму шкоди, заподіяної позивачу, суду не надано, зокрема як і не надано доказів того, що сума яку просить стягнути позивач дорівнює зносу деталей, які підлягали заміні під час ремонту, у зв`язку із чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 993, 1194 ЦК України, ст.3, 5, 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст. 27 Закону України Про страхування та керуючись ст.2, 12, 13, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна, про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24 травня 2022 року.

Позивач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка, ЄДРПОУ 20033533, 04112, м.Київ, вул.Теліги Олени, 6, літ.В.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна, ЄДРПОУ 20782312, 04112, м.Київ, вул.Дегтярівська, 62.

Суддя К. Ю. Рязанова