Ухвала суду № 104447906, 24.05.2022, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24865/21

Провадження № 2/947/1548/22

УХВАЛА

24.05.2022 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

при секретарі Ганєві А.Е.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

17.08.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про витребування з володіння Головного управління Національної поліції в Одеській області грошових коштів в сумі 20000,00 доларів США.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним поданням було розподілено судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 19.08.2021 року відмовлено у відкритті провадження по справі з підстав юрисдикції справи до адміністративного судочинства.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.12.2021 року ухвалу суду скасовано та скеровано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

18.01.2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду міста Одеси та 19.01.2022 року були передані головуючому по справі судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 19.01.2022 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні 24.05.2022 року судом було поставлено на розв`язання питання стосовно предметної юрисдикції справи.

Представником відповідача в підготовчому судовому засіданні було заявлено клопотання стосовно закриття справи, оскільки остання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач в підготовчому судовому засіданні заперечував проти закриття провадження по справі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження підлягає закриттю, з наступних підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач 13.04.2011р. подав заяву до БЗОВ ОРУ ДДСБЕЗ МВС України щодо вимагання з нього грошових коштів у розмірі 20000 доларів США у якості хабара (неправомірної вигоди) секретарем Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_2 і першим заступником міського голові м.Южне Одеської області Оносовим А.П. за вирішення питання, щодо воду у експлуатацію об`єкту нерухомості нежитлового призначення та продовження терміну дійсності договору оренди земельної ділянки для його обслуговування у пляжній парковій зоні м.Южне Одеської області, за якою була порушена кримінальна справа №0511201100058 від 13.04.2011 за ознаками злочину, передбаченого ст.15, ч.2 ст.368 КК України (в подальшому склад злочину було перекваліфіковано на ч.2 ст.368 КК України). 28.05.2015 прокуратурою Одеської області відомості по кримінальній справі внесені до ЄРДР за №42015160000000326 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

Вказану суму грошових коштів спочатку було вилучено як речові докази, а згодом у опечатаному пакеті Слідчим управління ГУНП в Одеській області переданий на відповідальне зберігання до Южного ГРУ ПАТ «Приватбанк» на підставі договору відповідального зберігання №20200602СОР004 від 02.06.20 між ГУНП в Олеській області (копія листу СУ №4/1-8869 від 16.07.21 додається) та AT КБ «Приватбанк», як речові докази.

07.11.2019 р. Слідчим управління Южненського ВП Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області МВС України прийнято постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42015160000000326 від 28.05.2015р.

Після чого позивач звертався до слідчих органів ГУНП в Одеській області щодо повернення його майна, а саме грошових коштів у розмірі 20000 доларів США. Проте отримав відмову, у зв`язку з існуванням сумнівів щодо належності грошових коштів конкретному володільцеві, так як в матеріалах КП відсутні будь-які документи щодо надання безпосередньо позивачем зазначених грошових коштів.

Отже, підставою даного позову є бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо передачі позивачу належного йому майна - грошових коштів у розмірі 20 000 доларів США вилучених, як речових доказів у кримінальному провадженні за №42015160000000326 від 28.05.2015 року.

Суд зазначає, що з приводу подібних спірних правовідносин свою позицію у рішенні від 23.05.2001 року №6-рп/2001 висловив Конституційний Суд України, який зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБАЗ щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі.

Таким чином правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Одночасно суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 28.05.2015 року прокуратурою Одеської області 28.0.2015 року відомості про кримінальній справі №0511201100058 внесено до ЄРДР за №42015160000000326 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КПК України, за наслідком чого досудове розслідування надалі здійснювалось за правилами КПК України від 13.04.2012 року №4651-VI.

З постанови слідчого управління Южненського ВП Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області МВС України від 07.11.2019 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42015160000000326 від 28.05.2015р. також вбачається, що досудове розслідування здійснювалось за правилами КПК України від 13.04.2012 року №4651-VI.

Отже, до даних правовідносин належить застосуванню норми КПК України від 13.04.2012 року №4651-VI.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження на стадії розслідування питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду за клопотанням слідчого чи прокурора, а на стадії судового розгляду - судом.

Тому, відповідно до приписів ч.9 ст.100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів документів вирішується ухвалоюсуду напідставі відповідногоклопотання,яке подаєтьсязгідно ізстаттями 171-174цього Кодексу.При цьомувказаною нормоювизначеноякі рішення щодо долі речових доказів може прийняти суд та процедура розгляду даного питання, яка здійснюється в порядку передбаченому ст. 171-174 КПК України.

Отже, позивач звертаючись до суду з цим позовом до відповідача стосовно грошових коштів, які є речовим доказом в кримінальному провадженні, діють, як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в цивільному судочинстві.

Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі №808/3351/17.

Також судом встановлено, що позивач вже звертався стосовно цих коштів до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд: витребувати у Головного управління Національної поліції в Одеській області на його користь належне позивачу майно - грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США; припинити бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо передачі позивачу належного йому майна - грошових коштів у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США та зобов`язати негайно повернути їх позивачу (справа №420/15859/21).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року провадження по вказаній справі було закрито, з підстав того, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Позивач в судовому засіданні 24.05.2022 року підтвердив, що йому відомо про вказану ухвалу суду та її не оскаржував.

Стосовно розгляду зазначеного спору в порядку кримінального судочинства також дійшов Одеський апеляційний суд під час ухвалення постанови від 22.12.2021 року в цій справі, зазначивши, що у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, оскільки суд доходить до висновку, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження в цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підлягає закриттю.

Керуючись ст. 19, 255, 256, 261, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження по цивільній справі №947/24865/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про витребування майна з чужого незаконного володіння закрити.

Роз`яснити позивачеві ОСОБА_1 його право на звернення з відповідним клопотанням стосовно вирішення долі речового доказу в порядку КПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 25.05.2022 року

Головуючий Калініченко Л. В.