Рішення № 104442677, 23.05.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/487/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/487/22

за позовом Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435)

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)

про стягнення 32 686,65грн.

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення 32 686,65грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача громадянин ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсії за віком, передбачену чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив призначення та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 як безробітній особі. Саме ця неправомірна відмова, на думку позивача, призвела до безпідставного нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до позивача із заявою про надання статусу безробітного підстав для відмови у наданні такого статусу не було.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.107 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/487/22. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 01.04.2022р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

18.04.2022 за вх. ГСОО №6544/22 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Позивачем 20.05.2022 до суду надано відповідь на відзив (вх. № 8426/22), відповідно до якого позивач зазначає що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, в зв`язку з чим позовні вимоги просить суд задовільнити в повному обсязі.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як вказує позивач, 26.02.2021 громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст.21 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку через Вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 04.03.2021 року №155750002484 відповідній особі було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що заява про призначення пенсії була надана раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

23.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості з приводу пошуку роботи, подав заяву про надання статусу безробітного та заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.

На підставі поданої заяви про надання статусу безробітного від 23.03.2021 року Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості було надано статус безробітного ОСОБА_2 з 23.03.2021, відповідно до наказу про надання статусу безробітного від 23.03.2021 року №НТ210323.

Відповідно до наказу Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 23.03.2021 року №НТ210323 громадянину ОСОБА_2 було призначено виплату допомоги по безробіттю з 23.03.2021 року по 04.10.2021 року та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 23.03.2021.

05.10.2021 року на підставі абз.14 пп.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року №792 (далі - Порядок №792), наказом Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості №НТ211005 було припинено виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію безробітного ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, за час перебування на обліку в Іванівській районній філії Одеського обласного центру зайнятості з 23.03.2021 року по 04.10.2021 року ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 32 868,65 грн, що підтверджується додатком 4 до Персональної картки №151121032300002 ОСОБА_2 нарахування допомоги по безробіттю та платежі.

Разом з тим, в період перебування на обліку в Іванівській районній філії ООЦЗ, з метою захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов`язання Головного управління ПФУ в Одеській області призначити пенсію за віком згідно ст. 21 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку з 23.02.2021 року.

31.05.2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4842/21 позов ОСОБА_2 було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ІІФУ в Одеській області від 04.03.2021 № 155750002484 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 та зобов`язано Головне управління ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.02.2021 року про призначення йому пенсії за віком, у відповідності до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

05.10.2021року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/4842/21 апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Одеській області залишено без задоволення та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року залишено без змін.

В подальшому, як вказує позивач, Одеським обласним центром зайнятості було отримано листи відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Одеській області від 24.11.2021 року за вх.№1500-0303- 5/147416 та 16.12.2021 року за вх.№341868 згідно яких на виконання вищевказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 призначено пенсію за віком на підставі ст. 21 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку з 26.02.2021 року.

Як зазначає позивач, з вищезазначених листів відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вбачається, що дата призначення пенсії ОСОБА_2 передує періоду знаходження його на обліку як безробітного в Іванівській районній філії ООЦЗ, а саме: пенсію ОСОБА_2 призначено з 26.02.2021 року, а знаходився на обліку в центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю він з 23.03.2021 року но 05.10.2021 року.

Отже на переконання позивача, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі №420/4842/21 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.03.2021 року №155750002484 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 та, на виконання зазначеного судового рішення відповідній особі було призначено пенсію за віком, у відповідності до ст. 21 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку з 26.02.2021 року, внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді несвоєчасного призначення пенсії ОСОБА_2 , було завдано майнову шкоду Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в розмірі виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю.

13.01.2022 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було направлено претензію в якій було зазначено вимоги Одеського обласного центру зайнятості до відповідача, щодо добровільного повернення допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_2 за період з 23.03.2021 року по 04.10.2021 року на загальну суму 32 868,65 грн, протягом 30 календарних днів з дня отримання вказаної претензії через установи банку на розрахунковий рахунок позивача.

31.01.2022 року за вх. № 256/41-22 до Одеського обласного центру зайнятості від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла відповідь на претензію (вх. №1500-09-04-5/12273 від 27.01.2022 року), в якій відповідач зазначає, що дана претензія підлягає відхиленню.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Одеський обласний центр зайнятості звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини, які виникають у сфері зайнятості населення врегульовано відповідним законодавством України у сфері загальнообов`язкового, державного страхування, зокрема, правові, фінансові та організаційні засади визначаються Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закону України № 1533-ІІІ ) та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України № 1533-Ш від 02.03.2000 (із змінами), загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 вказаного Закону, страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування (частина друга статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»).

Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Згідно абзацу 13 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року №792 - центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня досягнення зареєстрованим безробітним встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років.

Також, пунктом 13 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини

Положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. При цьому, відповідальність за шкоду, завдану органом державної, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду в Одеської області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок неправомірного або неповного надання соціальним послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність за цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії.

Положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Як встановлено судом, внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсії за вислугу років, передбачену чинним законодавством, а Одеський обласний центр зайнятості безпідставно здійснив призначення та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 , як безробітній особі.

Неправомірність рішення, дій або бездіяльності відповідача підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 420/4842/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ІІФУ в Одеській області від 04.03.2021 № 155750002484 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 та зобов`язано Головне управління ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.02.2021 року про призначення йому пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, саме ця неправомірна відмова призвела до безпідставного нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було.

Наслідком неправомірної дії відповідача стало звернення ОСОБА_2 до Іванівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, що спричинило завдання збитків позивачу (наявність шкоди), оскільки здійснені виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ОСОБА_2 не здійснювалися би позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати йому пенсії, що свідчить про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Шкідливий результат такої поведінки (шкоди) - грошові кошти, які були виплачені Одеським обласним центром зайнятості як допомога по безробіттю ОСОБА_2 , оскільки статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, зокрема на пільгових умовах або за вислугу років, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Таким чином, своїми неправомірним діями відповідач завдав матеріальну шкоду позивачу в розмірі виплаченої позивачем ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в загальній сумі 32 868,65 грн.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність підстав для стягнення виплаченого забезпечення, то такі заперечення не можуть прийматися судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що обов`язок повідомляти про обставини, які впливають на право застрахованої особи отримувати допомогу по безробіттю, є у застрахованої особи, і відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг стягується із застрахованої особи, суд зазначає, що таке стягнення відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснюється лише в разі умисного невиконання застрахованою особою своїх обов`язків та зловживання ними. Натомість в даній справі такого судом не встановлено. Саме за позовом застрахованої особи дії відповідача щодо відмови в призначення пенсії на пільгових умовах були визнані неправомірними.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, які наявні в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435) заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг громадянину ОСОБА_2 у розмірі 32 868,65 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім)грн. 65коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 травня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна