Ухвала суду № 104442572, 12.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

12.05.2022 Справа № 914/2541/21

м. Львів

За позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів, в інтересах держави

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автогонщик», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м.Львів

про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав, припинення речового права

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від прокуратури: Місінська М.А. прокурор,

від відповідача-1: Коржевич У.Ф. представник,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

Суть спору: Керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автогонщик» та Рясне-Руської сільської ради про

- визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок»;

- визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4107 від 11.09.2020 «Про передачу у власність ОК «Автогонщик» земельної ділянки»;

- скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автогонщик» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43752814) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0012, площею 3,2913 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095636346101, номер запису про право власності / довірчої власності: 38756985.

- припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автогонщик» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43752814) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0012, площею 3,2913 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095636346101, номер запису про право власності / довірчої власності: 38756985.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду. Зокрема, ухвалою суду від 28.03.2022 заяву ОСОБА_1 (вх.№512/22 від 09.02.2022) задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , підготовче засідання відкладено на 12.05.2022.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання від сторін не надходило та не заявлялось.

В підготовче засідання 12.05.2022 з`явилася прокурор та представниця відповідача-1. Представники відповідача-2 та третьої особи явки в підготовче засідання не забезпечили.

В ході проведення підготовчого засідання судом оголошено, що від відповідача-2 12.05.2022 надійшло клопотання про відкладення (оголошення перерви) в судовому засіданні. Представниця відповідача-1 та прокурор проти зазначеного клопотання заперечили, вказали за доцільне розглянути клопотання про зупинення провадження у справі в даному судовому засіданні. Заслухавши думки сторін, суд вважав за можливе розглянути клопотання відповідача-2 про зупинення провадження.

Прокурор заперечила проти задоволення вказаного клопотання з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представниця відповідача-2 заперечила щодо вказаного клопотання, просила відмовити в його задоволенні.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши думки представників сторін, судом встановлено таке.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі відповідач-2 вказує, що представництво прокурором інтересів громадянина та держави повинно бути обґрунтованим і підтвердженим, ця функція за своєю суттю не може бути прихованим загальним наглядом. Звертає увагу на те, що участь прокурора в некримінальному провадженні повинна бути належним чином обґрунтована.

Водночас відповідач-2 вказує, що згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2021 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №925/1133/18 у зв`язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримуватися процедури, передбаченої абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, предметом позову у цій справі є вимога заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради та ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі. Водночас, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувають справи №359/3373/16ц та №488/2807/17 за позовами прокурорів в яких, окрім іншого, постало питання представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою від 10.12.2021 провадження у справі № 925/1133/18 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 488/2807/17, № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

Відтак враховуючи вищенаведене, відповідач-2 просить суд провадження у справі №914/254/21 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 488/2807/17, № 483/448/20, № 925/1133/18, та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

У поданих до суду запереченнях прокурор вказує, що відповідно до п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи має право, а не обов`язок зупинити провадження у справі у випадках; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Водночас, проти заявленого клопотання заперечує, з огляду на таке. Справи на які вказує відповідач-2 не мають прямого відношення до справи № 914/2541/21, оскільки в останній визначено таке право вимоги - визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав, припинення речового права, в той час як предметом спору у зазначених відповідачем справах є, зокрема, визнання недійсними договорів оренди, повернення або витребування спірних земельних ділянок.

Так, в ухвалі від 24.12.2021 у справі № 483/448/20 Верховний Суд посилається на справу Великої Палати Верховного Суду України 587/430/16-ц від 26.06.2019 у якій зазначає про те, що прокурор вправі звертатися до суду як позивач вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави. До такого ж висновку дійшов прокурор при поданні позовної заяви.

Поряд з цим, прокурор вказує, що у відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави. Таке порушення інтересів держави в даному випадку полягає в незаконній передачі Рясне-Руською сільською радою у приватну власність земельної ділянки під об`єктом природо-заповідного фонду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Подаючи позов до Львівської міської ради (як правонаступника Рясне - Руської сільської ради), на виконання абз. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором обґрунтовано відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави. У даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, а тому з огляду на предмет спору Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі. Водночас, у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, прокурор не тільки наділений правом, а й обов`язком на звернення до суду для захисту інтересів держави.

У відповіді на заперечення прокурора, відповідач-2 стверджує, що з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17, при оскарженні незаконних рішень органу місцевого самоврядування та правочинів щодо незаконного розпорядження землею за його участі прокурор вправі на власний розсуд звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган місцевого самоврядування відповідачем, або в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 917/341/19 колегія суддів Касаційного господарського суду по-іншому застосувала висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, зокрема колегія суддів Касаційного господарського суду вказала, що оскільки прокурор заявив вимогу про повернення територіальній громаді в особі сільської ради земельної ділянки, то саме відповідна сільська рада повинна бути в статусі позивача, тому, в силу положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор мав звертатись з відповідним позовом в інтересах держави в особі цієї сільської ради, а не зазначати її відповідачем.

З огляду на вищенаведену правову колізію висновків Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом самостійно в інтересах держави та його статусу позивача в подібних правовідносинах, справи, в яких досліджується дана проблематика були передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання комплексного висновку щодо аспектів можливого представництва прокуратурою інтересів держави та органів місцевого самоврядування.

Відповідач-2 підкреслює, що обставини справи №914/2541/21 є аналогічними та подібними обставинам, які досліджуються Великою Палатою Верховного Суду в рамках вищезазначеного провадження. Висновки Великої Палати Верховного Суду матимуть безпосереднє значення в силу прямої вказівки закону на застосування права та вирішення справи № 914/2541/21. А також застосування судом в рамках даного провадження майбутніх висновків Великої Палати Верховного Суду щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою частиною якого є юридична визначеність та принципу пропорційності (розумного балансу між приватними та публічними інтересами).

Суд зазначає, що ст. 227 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Статтею 228 ГПК України, визначено право суду зупинити провадження у справі. Зокрема суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати. Згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В той же час, визначені статтею 228 ГПК України підстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов`язок, як то встановлено ст. 227 ГПК України. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

Дослідивши обставини даної справи, доводи заявника та питання, які будуть вирішуватися судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності в межах розгляду справ №488/2807/17, №483/448/20, №925/1133/18, суд не вбачає подібності цих справ (різні предмети спору). Крім того, суд враховуючи вже існуючу практику Верховного Суду відносно здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, суд не погоджується з твердженням відповідача, має можливість самостійно оцінити доводи прокурора, якими він обґрунтовує підстави звернення із даним позовом в якості позивача, а тому не вбачає об`єктивної необхідності зупиняти провадження у справі 914/2541/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №914/2541/21 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 227, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №914/2541/21.

Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Щигельська О.І.