Рішення № 104435630, 23.05.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 р. Справа № 120/2774/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в оформленні документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, та зобов`язання відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 28.12.2021 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пакет усіх необідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Листом від 21.01.2022 за № 363/125/05/62-2022 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для організації роботи з оформлення документів та направлення їх до пенсійного органу, оскільки станом на день звільнення позивача зі служби у нього відсутня календарна вислуга років, яка б надавала право на призначення пенсії за вислугу років. Позивач з відмовою відповідача не погоджується, вважає її протиправною, а тому за захистом своїх прав звертається до суду.

Ухвалою суду від 10.03.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.03.2022 до суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в яких третя особа виступає на стороні відповідача та просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа зазначає, що відповідно до постанови Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"", зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Разом з тим третя особа звертає увагу, що станом на 27.01.2022 відповідне подання від уповноваженого структурного підрозділу до Головного управління не надходило.

09.05.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що право особи на пенсію за вислугою років виникає в особи при настанні умов, визначених статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Водночас у цій нормі законодавець чітко передбачив вислугу років саме у "календарних роках", без будь-яких посилань на можливість (випадки) врахування вислуги років у пільговому обчисленні.

Відтак відповідач наголошує, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки на момент звільнення зі служби у нього не було достатньої календарної вислуги, тоді підстав для врахування вислуги у пільговому обчисленні немає.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на те, що до спірних правовідносин може застососуватись Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі Порядок № 393), оскільки норми цього Порядку суперечать вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою, другою статті 26 вказаного Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення по суті спору.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1249 о/с від 31.10.2017 позивача ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (за власним бажанням) на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", з 31.10.2017.

Відповідно до вказаного наказу стаж служби позивача в поліції на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 13 днів, у пільговому 26 років 08 місяців 10 днів.

28.12.2021 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області через Головне управління Національної поліції у м. Києві про призначення пенсії за вислугу років на підставі вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", посилаючись на те, що наявна у нього на день звільнення з органів поліції вислуга років є достатньою для призначення пенсії за вислугу років.

В той же день (28.12.2021) позивач подав заяву до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якій просив оформити усі необхідні документи і подання про призначення йому пенсії за вислугу років та направити ці документи до Головного управління Пенсійного фондлу України у Вінницькій області для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років.

Листом №363/125/05/62-2022 від 21.01.2022 року Головне управління Національної поліції у м. Києві повідомило позивача, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" розділу II "Пенсії за вислугу років" статті 12-а "Умови призначення пенсії за вислугу років", пенсії за вислугу років призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям за контрактом, іншим особам незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 31.10.2017 року № 1249 о/с календарна вислуга років позивача на день звільнення становить 21 рік 02 місяці 13 днів, тобто відсутня умова для призначення такої пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідних документів для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з того, що спір між сторонами виник з приводу різного тлумачення норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ) щодо того, яку саме вислугу, у календарному чи пільговому обчисленні, необхідно враховувати при вирішенні питання про наявність в особи на час звільнення зі служби в органах поліції права на пенсії за вислугу років.

В цьому контексті суд враховує, що загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом № 2262-XII. Так, згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 цього Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби (окрім іншого) з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Частиною другою статті 17 Закону № 2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Водночас за правилами частини другої статті 12 вказаного Закону до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Отже, положеннями статті 12 Закону № 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно до цього Закону виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

Відповідач відмовляє в оформленні та направленні до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що на день його звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час роботи його в органах внутрішніх справ України та органах поліції становила 21 рік 02 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Разом з цим зазначені висновки є помилковими, оскільки статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Відтак суд зауважує, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII, тоді як пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393.

Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а.

Вказана позиція також була підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

У цій постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови № 393".

Також у вказаній справі Верховний Суд визнав необґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 2826/16811/18 Верховний Суд зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення вислуги років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквіваленти, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

А у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 2750/9775/16-а зроблено висновок про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсії, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюєтеся таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262. Проте можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393. Відтак до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби в органах поліції 31.10.2017, вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 21 рік 02 місяці 13 днів, а у пільговому 26 років 08 місяців 10 днів. Ця обставина відповідачем визнається і є безспірною.

Отже, з урахуванням правової позиції, наведеної у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а, постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 та постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 360/3128/19 та інших вищезазначених рішеннях Верховного Суду, суд вважає неправомірною відмову відповідача в оформленні та направленні до пенсійного органу документів для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, з посиланням на відсутність у позивача необхідної вислуги років згідно з вимогами п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007, на уповноважений структурний підрозділ ГУНП покладено обов`язок оформлення усіх необхідних документів, подання про призначення пенсії (згідно додатку 2), і направлення заяви з такими документами до органу, що призначає пенсію, в даному випадку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

Тобто у спірних правовідносинах повноваження відповідача зводяться до перевірки документів (розрахунку стажу), підготовки подання та передачі заяви позивача з усіма необхідними документами до пенсійного органу, який за результатами їх розгляду і вирішує питання (приймає рішення) про призначення пенсії або відмову у призначенні пенсії з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України у м. Києві щодо відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідних документів для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції України у м. Києві оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, необхідні для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601).

3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Рішення суду складено 23.05.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович