Рішення № 104435555, 23.05.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2022 р. Справа № 120/290/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Козятинської міської ради про: визнання бездіяльності протиправною

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Козятинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, бездіяльності відповідача щодо неприйняття у встановлений законом строк та спосіб рішення по розгляду його заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З метою розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою у місячний строк, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 13.01.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

15.02.2022 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що аналізуючи надісланий до заяви графічний матеріал із зазначенням на ньому місця розташування земельної ділянки, висновок містобудування та архітектури Козятинської міської ради про можливість відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства №145 від 29.06.2021, встановлено, що відповідно до плану зонування с. Козятин, затвердженого рішенням Козятинської сільської ради №06-15-07 від 21.12.2017 року, земельна ділянка розташована в проектній зоні садибної забудови "Ж-1П", де ведення особистого селянського господарства не передбачено.

В силу чинності абзацу першого пункту 7 ст. 118 Земельного кодексу України, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених в установленому законом порядку виключає підстави для забезпечення порушеного предмету звернення.

До відзиву відповідачем долучено копію рішення Козятинської сільської ради №06-15-07 від 21.12.2017 року "Про затвердження генерального плану та плану зонування території села Козятин Козятинського району Вінницької області".

11.02.2022 представником позивача надано клопотання про стягнення судових витрат із відповідача в розмірі 9 750 грн. На підтвердження заявленої суми останнім долучено ряд документів, а саме копію договору про надання правової (правничої ) допомоги на умовах фіксованого розміру гонорару, копію додаткової угоди №1, копії актів виконаних робіт, тощо.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.

14 листопада 2021 року позивач звернувся до Козятинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність із раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 0521482800:05:013:0075, площею 19,3464 га, яка перебуває у комунальній власності Козятинської міської ради.

До заяви було додано графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина України; копія документа про присвоєння РНОКПП.

Також в заяві повідомлено позивачем, що він раніше не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням, та відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», надав згоду на збір та використання його персональних даних для вирішення питання, порушеного в заяві.

У відповідь на звернення позивача листом за підписом голови міської ради повідомлено, що за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти з`ясовано, що зазначене бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться на території земель, які згідно супутникових знімків по ступеню їх забарвлення мають ознаки дрібносмужковості, що вказує на давність факту їх використання громадянами для городництва, що спростовує підстави вважати дані земля, як такі, що не передані у власність або ж у користування.

Контекст зазначеного вище спростовує підстави забезпечити предмет звернення позивача (а.с. 24).

Позивач вважає, що відповідач допустив бездіяльність, яка є протиправною щодо не розгляду його клопотання про надання йому дозволу, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Так, частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Отже, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідним органом, який дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Отже, аналіз наведених правових положень свідчить про те, що вирішення заяви (клопотання) громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно відбуватись на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №826/926/15.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19, від 09 жовтня 2020 року у справі №1840/3664/18.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на пленарних засіданнях після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До того ж, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що аналізуючи надісланий до заяви графічний матеріал із зазначенням на ньому місця розташування земельної ділянки, висновок містобудування та архітектури Козятинської міської ради про можливість відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства №145 від 29.06.2021, встановлено, що відповідно до плану зонування с. Козятин, затвердженого рішенням Козятинської сільської ради №06-15-07 від 21.12.2017 року, земельна ділянка розташована в проектній зоні садибної забудови "Ж-1П", де ведення особистого селянського господарства не передбачено.

Відтак, за наслідками розгляду клопотання позивача рішення відповідачем не приймалось.

Відповідно до постанови від 09 липня 2021 року по справі № 454/160/17 Верховний Суд вважає, що з боку відповідача мала місце бездіяльність, у разі, якщо відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення, за наслідками розгляду заяви позивача.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.11.2021 року по праві №580/704/21 зазначено, що неприйняття рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Таким чином, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування за клопотанням, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог Земельного кодексу України, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, а тому, така бездіяльність є протиправною.

Обираючи спосіб захисту у спірній ситуації, суд вважає, що зважаючи на неприйняття відповідачем жодного з можливих рішень, тому необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 31.03.2021 року по справі №823/104/18.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ухвали суду задоволено клопотання позивача та звільнено його від сплати судового збору за подання до суду позову у цій адміністративній справі, відтак підстави для присудження судового збору на користь ОСОБА_1 відсутні.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

11.02.2022 представником позивача надано клопотання про стягнення судових витрат із відповідача в розмірі 9 750 грн. На підтвердження заявленої суми останнім долучено ряд документів, а саме копію договору про надання правової (правничої ) допомоги на умовах фіксованого розміру гонорару, копію додаткової угоди №1, копії актів виконаних робіт, тощо.

Згідно із ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені, суд доходить висновку, що питання про розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу необхідно вирішити шляхом постановлення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

При цьому, суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість подати до суду пояснення щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

До такого висновку суд приходить з огляду на практику Європейського Суду по справі "Алексєєв проти України". Європейський суд у цій справі констатував порушення права заявника на справедливий суд, який на національному рівні був стороною письмового провадження в адміністративному судочинстві, з огляду на порушення принципу рівності сторін, неповідомлення сторони про скаргу, та у в зв`язку з цим неможливістю сторони висловити позицію.

Європейський суд зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

За наведеного, суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість сформувати свою правову позицію щодо піднятого заявником питання.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Козятинської міської ради щодо не розгляду та не прийняття у встановлений законом строк та спосіб рішення по заяві ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність із раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 0521482800:05:013:0075, площею 19,3464 га, яка перебуває у комунальній власності Козятинської міської ради, місце розташування: Вінницька область, Козятинський район, колишня Козятинська сільська рада.

Зобов`язати Козятинську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою від 14.11.2021 та прийняти рішення відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Розгляд клопотання представника позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу здійснити в порядку письмового провадження, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Установити відповідачу 7-денний строк з дня вручення рішення для подання до суду пояснень щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Козятинська міська рада (22100, Вінницька область, місто Козятин, вул. Героїв Майдану, буд. 24, ЄДРПОУ - 23063121

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна