Рішення № 104431051, 24.05.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/106/22

Провадження № 2/542/132/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Коркішко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі також позивач, АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також відповіда, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 28.11.2011 в розмірі 18746 грн 97 коп. у зв`язку з невиконанням зобов`язання.

Після отримання 03 лютого 2022 року відповіді від Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на запит суду про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 від 01.02.2022 № 13-05/2-10 (а.с. 70), суд своєю ухвалою від 04 лютого 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 71-72).

Ухвалою суду від 24 травня 2022 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28.11.2011, відповідно до якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивачем вказано,що відповідачпідтвердив своюзгоду нате,що підписаназаява разомз «Умовамита правиламинадання банківськихпослуг» та«Тарифами банку»складає міжним табанком договір,що підтверджуєтьсяпідписом узаяві.В своючергу,позивач своїзобов`язання задоговором виконаву повномуобсязі,а саме:надав відповідачукредит урозмірі,встановленому вдоговорі.Однак,відповідач своїзобов`язання подоговору невиконав,не повернувсвоєчасно банкугрошові коштидля погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатив відсотки за прострочення сплати кредиту та пеню.

У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 30.11.2021 становить 22059 грн 66 коп.

З огляду на це, кредитодавець звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив стягнути лише частину заборгованості, що становить 18 746 грн 97 коп., та складається із заборгованості за тілом кредиту 1195 грн 50 коп., заборгованості за відсотками 17371 грн 47 коп., та заборгованості по пені 180 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04 лютого 2022 року направлялась на адресу відповідача, однак поштове відправлення з такою ухвалою повернулось до суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 79-81).

З огляду на положення пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі є врученою.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04 лютого 2022 року суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правом подати до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не скористався.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у наданій суду письмовій заяві просив справу слухати за його відсутності, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 62).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явивсь, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надавав.

Судові повісткипро проведеннясудових засідань,призначених на03березня 2022року,21квітня 2022року,які направлялисяна зареєстровануадресу відповідача АДРЕСА_1 , повернулись до суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 79-81, 131-132).

Судова повістка про проведення судового засідання, призначеного на 24 травня 2022 року, яка направлялась на зареєстровану адресу відповідача, отримана останнім 29.04.2022 (а.с.134).

Згідно з пунктом 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Оскільки з огляду на положення пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вручена відповідачу під розписку, суд приходить до висновку про те, що такий відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 28.11.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг з використанням кредитної картки, шляхом приєднання (в порядку статті 634 ЦК України) до умов, запропонованих банком в письмових Умовах та Правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачем анкети-заяви (надалі Заява), в якій міститься підпис зроблений від імені ОСОБА_1 про ознайомлення з цими Умовами та Правилами (а.с. 24).

Відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 300 грн 00 коп., в подальшому 28.11.2011 кредитний ліміт збільшився до 1100 грн 00 коп., 29.11.2011 - збільшився до 1200 грн 00 коп., 31.10.2019 зменшився до 0,00 грн (а.с. 22).

AT КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, та в межах встановленого кредитного ліміту.

В той же час, відповідач, свої зобов`язання не виконав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору від 28.11.2011, за відповідачем станом на 30.11.2021 рахується заборгованість, яка становить 22059 грн 66 коп.

Поряд з цим у своїй позовній заяві позивач просив стягнути лише частину заборгованості, що становить 18 746 грн 97 коп., та складається із заборгованості за тілом кредиту 1195 грн 50 коп., заборгованості за відсотками 17371 грн 47 коп., та заборгованості по пені 180 грн.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 1 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням частини1статті 611ЦК Українивизначено,що уразі порушеннязобов`язаннянастають правовінаслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема: припиненнязобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; змінаумов зобов`язання; сплатанеустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зчастиною 1статті 1048ЦК України,позикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюютьсядоговором.Якщо договоромне встановленийрозмір процентів,їх розмірвизначається нарівні обліковоїставки Національногобанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно достатті 1049ЦК Українипозичальник зобов`язанийповернути позикодавцевіпозику (грошовікошти утакій самійсумі аборечі,визначені родовимиознаками,у такійсамій кількості,такого самогороду татакої самоїякості,що булипередані йомупозикодавцем)у строкта впорядку,що встановленідоговором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістомстатті 549ЦК Українинеустойкою (штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання. Штрафомє неустойка,що обчислюєтьсяу відсоткахвід суминевиконаного абоненалежно виконаногозобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою,другою статті551ЦК Українивизначено,що предметомнеустойки можебути грошовасума,рухоме інерухоме майно. Якщопредметом неустойкиє грошовасума,її розмірвстановлюється договоромабо актомцивільного законодавства. Розмірнеустойки,встановлений законом,може бутизбільшений удоговорі,якщо такезбільшення незаборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Висновки щодо правозастосування

При укладенні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до анкети-заяви, підписаної відповідачем, він ознайомлений та згоден з Умовами та Тарифами банку (а.с. 24).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

У анкеті-заяві позичальника процентна ставка договору не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просив також стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 17371 грн 47 коп.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банка), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також, відповідно до заяви-анкети не можливо встановити який вид картки отримав відповідач та за яким тарифним планом.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг «ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII (в редакції чинній на момент укладення договору) про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Щодо вимоги про стягнення суми пені, суд зазначає, що у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

З долученогодо справирозрахунку заборгованостіза договоромб/нвід 28.11.2011,вбачається,що станомна 30.11.2021за відповідачемутворилась заборгованістьу розмірі22059грн 66коп.В тойже час,позивач просивстягнути звідповідача заборгованістьу сумі18746грн 97коп.,яка складаєтьсяз: 1195 грн 50 коп. заборгованості за тілом кредиту; 17371 грн 47 коп. заборгованості за відсотками; 180 грн заборгованості по пені.

Суд приходить до висновку, що відповідач не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 28.11.2011 у розмірі заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі - 1195 грн 50 коп.

Підстави для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та пенею, враховуючи викладені вище аргументи, відсутні.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 28.11.2011 у розмірі 1195 грн 50 коп., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредита, оскільки зазначена сума підтверджена наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростована.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2481 грн.

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 6,38 % з розрахунку: 1195 грн 50 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 18746 грн 97 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 6, 38% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 158 грн 29 коп. з розрахунку: 2481 грн (сума сплаченого судового збору) х 6,38% (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерноготовариства комерційнийбанк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.11.2011 у розмірі 1195 грн 50 коп. (одна тисяча сто дев`яносто п`ять гривень п`ятдесят копійок), що складається із заборгованості за простроченим тілом кредита.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) частину понесених витрат на сплату судового збору в сумі 158 грн 29 коп. (сто п`ятдесят вісім гривень двадцять дев`ять копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д.

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва