Рішення № 104429775, 19.05.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/81/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Рівненського міського центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 21084805) до Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) про стягнення 108 117 грн. 16 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Бурма І.П.;

- від відповідача: Немкович І.І.

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 року Рівненський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненської обласної прокуратури, у якому, посилаючись на ст. ст. 7, 8, 34, 35, 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. ст. 21, 22, 43, 44, 45 Закону України "Про зайнятість населення", ст. ст. 4, 42, 162, 164, 171, 176, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд стягнути з відповідача 108 117 грн 16 коп. допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 01.03.2022 року, запропонувати відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, запропонувати позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, запропонувати відповідачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, запропонувати учасникам справи подати суду: оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні).

Ухвалою суду від 28.02.2022 року виправлено допущену в ухвалі суду від 07.02.2022 року описку щодо зазначення дати судового засідання та постановлено вважати вірним в резолютивній частині даної ухвали, що судове засідання для розгляду справи призначити на 16.03.2022 року.

Разом з цим, 16.03.2022 року судове засідання не відбулося.

20.04.2022 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

22.04.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28.04.2022 року судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.05.2022 року.

19.05.2022 року у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України, при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

21.08.2022 року у зв`язку із звільненням з Рівненської обласної прокуратури за послугами до Рівненського міського центру зайнятості звернувся гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно із ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», гр. ОСОБА_1 21.08.2020 року було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю терміном до 360 календарних днів з 21.08.2020 року по 15.08.2021 року.

На підставі ст. 44 Закону України гр. ОСОБА_1 повідомив центр зайнятості про те, що його поновлено на роботі. На підтвердження даного факту надав завірену копію наказу Рівненської обласної прокуратури від 07.09.2021 року № 947к про поновлення на посаді ОСОБА_1 з 19.08.2020 року та копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі № 460/6798/20.

Відповідно до абз. 10 підп. 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.09.2018 року № 792, у зв`язку з виданням наказу Рівненської обласної прокуратури від 07.09.2021 року №947к про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі з 19.08.2020 року реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного в центрі зайнятості припинено.

Судом встановлено, що до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов гр. ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 17.07.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами співбесіди прокурором відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури гр. ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Рівненської області №783к від 18.08.2020 про звільнення гр. ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури; поновити гр. ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області та органах прокуратури або на рівнозначній посаді; стягнути на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі №460/6798/20 адміністративний позов гр. ОСОБА_1 задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі №460/6798/20 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов гр. ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалено визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №15 від 17.07.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області гр. ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Рівненської області «Про звільнення гр. ОСОБА_1 » від 18.08.2020 року №783к.; поновити гр. ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19.08.2020 року; стягнути з прокуратури Рівненської області на користь гр. ОСОБА_1 132 251 грн. 66 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2020 року по 11.02.2021 року. В решті позову відмовлено.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі №460/6798/20 набрала законної сили з дати її прийняття - 22.07.2021 року.

Пов`язаність справ № 918/81/22 та №460/6798/20 полягає в тому, що у справі № 460/6798/20 встановлено факти, що впливають на оцінку доказів у справі № 918/81/22, відтак мають преюдиційне значення для неї.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Судом встановлено, що під час перебування на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості в статусі безробітного гр. ОСОБА_1 за період з 21.08.2020 року по 07.09.2021 року отримав матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю в сумі 108 117 гри. 16 коп.,

Допомога по безробіттю, гр. ОСОБА_1 була перерахована на рахунок № НОМЕР_2 , який ним відкрито у Рівненській філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299.

Враховуючи, що кошти в сумі 108 117грн. 16 коп., виплачені гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 21.08.2020 по 15.08.2021 року (дата припинення виплати допомоги по безробіттю) підлягають відшкодуванню Рівненською обласною прокуратурою у зв`язку з поновленням його з 19.08.2020 року на посаді прокурора згідно наказу №947к від 07.09.2021 року, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом, посилаючись на норму ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення від 24.09.2021 №07-19/1685 про відшкодування суми допомоги по безробіттю, яка виплачена гр. ОСОБА_1 в розмірі 108 117 грн 16 коп.

У відповідь на вказане повідомлення на адресу позивача надійшов відзив Рівненської обласної прокуратури від 11.10.2021 №21-83 вих-21, в якому вказано про те, що Рівненською обласною прокуратурою 25.08.2021 подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №460/6798/20. На момент підготовки відповіді, касаційне провадження за вказаною скаргою не відкрите. Також, вказано про те, що Офісом Генерального прокурора 25.08.2021 року подано касаційну скаргу та ініційовано перед Верховним Судом питання щодо зупинення виконання рішення суду.

13.12.2021 року на адресу Рівненської обласної прокуратури направлено повідомлення №07-19/2249 з проханням повідомити про результат розгляду клопотання про зупинення виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №460/6798/20 та повторно розглянути повідомлення Рівненського міського центру зайнятості від 24.09.2021 №07-19/1685 про добровільне повернення в порядку досудового врегулювання коштів в сумі 108117,16грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

У листі Рівненської обласної прокуратури від 30.12.2021 року №15/1-1203 вих-21 зазначено про те, що на даний час, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішення за результатами розгляду клопотання про зупинення виконання судового рішення не прийнято. Та зазначено, що підстави для добровільного повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у зв`язку з поновленням на роботі відсутні.

Однак, позивач звертає увагу, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 460/6798/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 набрало законної сили, відтак відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» центр зайнятості має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, що і є підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття-система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Одним із видів такого забезпечення за Законом, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі: 1) поновлення його на роботі за рішенням суду; 2) незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; 3) незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Згідно п.п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 792, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів): поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою добровільного вирішення питання щодо повернення виплачених гр. ОСОБА_1 коштів у вигляді допомоги по безробіттю в позасудовому порядку, позивачем надіслано відповідачу дві вимоги, які не були задоволені відповідачем.

Водночас повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Тобто, праву Фонду стягувати - кореспондує обов`язок Роботодавця відшкодувати.

Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, а саме: Державна служба зайнятості України через її територіальні органи, яким є, зокрема, позивач у справі (ч. 6 ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", до роботодавців, зокрема, належать: установи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, Рівненська обласна прокуратура є роботодавцем громадянина ОСОБА_1 , який зобов`язаний виконати вимогу, передбачену Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо відшкодування допомоги по безробіттю, яка була виплачена гр. ОСОБА_1 як безробітному, з огляду на встановлення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі №460/6798/20 протиправного звільнення даної особи та поновлення його на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19.08.2020 року.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що гр. ОСОБА_1 21.08.2020 року було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю терміном до 360 календарних днів з 21.08.2020 року по 15.08.2021 року.

Судом встановлено, що позивачем здійснено виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 в загальному розмірі 108 117 грн 16 коп., яка підлягає відшкодуванню відповідачем, зважаючи на встановлені обставини справи та вищевикладені вимоги правових норм, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував.

Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 910/12913/17 та від 12.07.2018 року у справі № 914/586/17.

Аналізуючи ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", суд звертає увагу, що позивачу надається право утримати із роботодавця суму виплаченого органами соціального страхування забезпечення безробітному лише у разі поновлення його на роботі, що має бути підтверджено рішенням суду. Вказане утримання є мірою відповідальності роботодавця, покладенням на нього тягаря грошової компенсації, яку в законному порядку від органів соціального страхування отримала особа, яка була незаконно звільнена, оскільки право на отримання оплати праці є невід`ємним правом особи, що гарантовано Конституцією України.

За встановлених обставин, враховуючи що відповідач не надав доказів повернення вищевказаних грошових коштів позивачу, позовні вимоги Рівненського міського центру зайнятості суд вважає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами; а обставини, на які посилається позивач - доведеними під час розгляду даної справи.

Натомість, безпідставними є доводи відповідача, викладені в відзиві, про те, у задоволенні позову слід відмовити, адже Обласною прокуратурою судові рішення у адміністративній справі № 460/6798/20, що стали підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді оскаржено в касаційному порядку. Відповідач звертає увагу, що на даний час вказана касаційна скарга перебуває на розгляду Верховного Суду, а відтак позивачем не доведено факту незаконного звільнення обласною прокуратурою ОСОБА_1 з посади, якому виплачена допомога по безробіттю.

Судом встановлено, що як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень https://reestr.court.gov.ua/Review/104191629 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 року у справі № 460/6798/20 (адміністративне провадження № К/9901/31897/21 № К/9901/32036/21) касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6798/20 залишено без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суд зауважує, що вимога позивача ґрунтується на законодавстві, а саме - прямих нормах ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Суд приймає до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у справі №460/6798/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 року.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач - своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 108 117 грн 16 коп. допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 108 117 грн 16 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 108 117 грн 16 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 481 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 19.01.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2 481 грн 00 коп. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Рівненського міського центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 21084805) 108 117 (сто вісім тисяч сто сімнадцять) грн 16 коп. допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Рівненського міського центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, код ЄДРПОУ 21084805) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022 року.

Суддя Романюк Ю.Г.