Рішення № 104422276, 17.05.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3084/21

Провадження № 2/466/331/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 травня 2022 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Окілка В.М.

справа 466/3084/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ :

12.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту, в якій просить суд ухвалити рішення, яким зняти арешт та заборону на відчуження майна, що належить ОСОБА_2 , зокрема з квартири АДРЕСА_1 , накладені за виконавчими документами, виданими Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 2-976/10, а саме:

- накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2012 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Івануси Людмили Василівни, у виконавчому провадженні ВП 30686705, реєстраційний номер обтяження: 12142472;

- накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2012 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Івануси Людмили Василівни, у виконавчому провадженні ВП 30686712, реєстраційний номер обтяження: 12142523;

- накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП №41427839 виданий 03.03.2015 року, видавник: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, державний реєстратор: Гук Оксана Богданівна, номер запису про обтяження 8943513 (спеціальний розділ);

- накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП №41427839 виданий 03.03.2015 року, видавник: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Канюга А.Я., державний реєстратор: Гук Оксана Богданівна, номер запису про обтяження: 8943010 (спеціальний розділ).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачу та ще шістьом його родичам на праві спільної сумісної власності з 2004 року належала квартира АДРЕСА_1 . У зв`язку із смертю чотирьох співвласників ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) виникла потреба у розподілі спадкового майна.

Звернувшись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, позивач довідався, що на майно, яке зокрема, належить і йому накладено арешт. Позивач з`ясував, що Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.06.2010 року (справа № 2-976/10) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення солідарно зі ОСОБА_3 (позичальника) та з ОСОБА_2 (поручителя) заборгованість за кредитним договором в сумі 275 846 гривень 60 коп.

На теперішній час заборгованість перед ВАТ (ПАТ) КБ «Надра» відсутня. Проте, з 2015 року по теперішній час банк знаходиться в стадії ліквідації, тому ні позивач, ні його батько (який був поручителем за договором), ні позичальник ОСОБА_3 не можуть отримати довідку про відсутність заборгованості.

Таким чином на даний час на належне позивачу майно безпідставно накладено арешт, чим порушені його майнові права щодо розпорядження власністю. З врахуванням вищевикладеного, позивач вимушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача надіслав на адресу суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, надіслав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкт, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.16-20).

Так, співвласники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть матері позивача ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про смерть бабці позивача ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про смерть діда позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про смерть дядька позивача ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_4 (а.с.22-25).

З листа Шевченківського відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.11.2020 року №В-6/85938 вбачається, що на виконанні цього відділу перебувало виконавче провадження ВП №41427839 з примусового виконання виконавчого листа №2-976/2010, виданого 07.11.2011 року Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 275 846 гривень 60 коп. 17.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03.03.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 15.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. 28.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.11).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за виконавчим листом №2-976, виданим 07.12.2011 року Шевченківським районним судом м. Львова, в межах виконавчого провадження ВП 30686705 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Іванусою Л.В. 31.01.2012 р. також виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При цьому, як вбачається із копії вказаної постанови, обидві заборони накладені за виконавчим документом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» 275846,60 грн.

За вказаним вище виконавчим документом - виконавчим листом №2-976, виданим 07.12.2011 року Шевченківським районним судом м. Львова державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Іванусою Л.В. 31.01.2012 р. також виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження ВП 30686712, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» 1700, 00 грн. судового збору та 120, 00 грн. витрат на ІТЗ.

Станом на теперішній час вказані обтяження (за ВП №41427839 та ВП 30686705) наявні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Так, як вбачається із копії постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шведа Р.З. від 28.02.2018 року, виконавчий лист №2-976/2010 повернуто стягувачу на підставі п. 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з тим, що ліквідне майно боржника чи транспортні засоби боржника не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Тією ж постановою встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 28.02.2021 року (а.с.13).

Згідно відповіді Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №В-17/18070 від 08.04.2021р. на адвокатський запит, на виконанні у Шевченківському відділі ДВС м. Львова перебували вказані виконавчі провадження ВП №41427839 та ВП №30686705, проте надати копії постанов, що виносились державними виконавцями в межах цих виконавчих проваджень неможливо, оскільки виконавчі провадження зберігаються в архіві три роки, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби.

Крім того, сторонами не надано, а судом не здобуто доказів повторного звернення до примусового виконання за виконавчим листом №2-976/2010, виданим 07.11.2011 року Шевченківським районним судом м. Львова.

Вказане підтверджується результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 02.04.2021 р. У Єдиному реєстрі виконавчих проваджень наявна інформація про те, що виконавче провадження ВП №41427839 завершене.

З бази даних АСВП вбачається, що станом на час розгляду справи виконавчий документ №2-976, виданий 07.12.2011 року Шевченківським районним судом м. Львова, у відділі на примусовому виконанні не перебуває, а відомості про виконавчі провадження ВП №30686705 та ВП №30686712 відсутні.

Отже, на сьогоднішній день позивач не має змоги вільно розпоряджатися належним йому майном, через наявність арешту.

З огляду на заявлені вимоги, встановлені в ході розгляду справи факти та обставини, що підтверджують дані вимоги та доводять порушення прав позивача з вільного розпорядження майном, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також ч.1 ст.40 цього Закону передбачені підстави повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав та підстави закінчення виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі). Зняття арешту у разі повернення виконавчого листа іншим стягувачам, норми ЗУ «Про виконавче провадження» не містять.

Тобто в даному випадку існує правова невизначеність щодо долі нерухомого майна, на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження, та який залишає свою дію після завершення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого листа стягувачу та можливості відновлення розпорядження цим майном його власником у разі відсутності претензій стягувача до боржника.

Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначені підстави для зняття арешту з майна боржника, де в ч. 5 вказано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Тобто законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке було накладено арешт.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові може звернутися до суду з позовом про зняття арешту.

Відтак, оскільки наявність арешту на належне позивачу на праві приватної спільної сумісної власності майно, порушує права позивача ОСОБА_1 як власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, а тому позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позов задовольнити повністю.

Скасувати арешт та заборону на відчуження майна, що належить ОСОБА_2 , зокрема з квартири АДРЕСА_1 , накладені за виконавчими документами, виданими Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 2-976/10, а саме: накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2012 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Івануси Людмили Василівни, у виконавчому провадженні ВП 30686705, реєстраційний номер обтяження: 12142472; накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2012 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Івануси Людмили Василівни, у виконавчому провадженні ВП 30686712, реєстраційний номер обтяження: 12142523; накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП №41427839 виданий 03.03.2015 року, видавник: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, державний реєстратор: Гук Оксана Богданівна, номер запису про обтяження 8943513 (спеціальний розділ); накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП №41427839 виданий 03.03.2015 року, видавник: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Канюга А.Я., державний реєстратор: Гук Оксана Богданівна, номер запису про обтяження: 8943010 (спеціальний розділ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 17.05.2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук