Вирок № 104419362, 23.05.2022, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4780/20

Провадження № 1-кп/333/114/22

ВИРОК

Іменем України

23 травня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Холода Р.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Панченко К.О.,

прокурора Ляленко О.Л.,

захисника Дерев`янко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Обще, Оріхівського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 27.10.2006 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.186 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.;

2) 26.11.2007 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на 7 років із конфіскацією майна. Відповідно до вимог ст.71 КК України приєднано покарання, не відбуте за попереднім вироком і визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна та штрафу у розмірі 850 грн. 09.01.2014 року звільнився по відбуттю покарання;

3) 15.05.2014 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 23.09.2016 року по відбуттю покарання;

4) 22.02.2021 року Берегівським районним судом Закарпатської області за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України до штрафу у розмірі 1020 грн.,

за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів проти власності, судимість за які, в установленому законом порядку, не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, і знову скоїв корисливий злочин за таких обставин.

09.08.2020 року, приблизно о 00 год. 55 хв., ОСОБА_1 , знаходячись біля кафе «Енігма» по вул. Олександра Говорухи, буд.27 у м. Запоріжжі, маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, підійшов до ОСОБА_2 , якому наніс не менше трьох ударів у т.ч. кулаком правої руки по голові. В результаті цього ОСОБА_2 впав на землю. Зазначене призвело до отримання потерпілим ушкоджень у вигляді садна на нижній губі та в правій підлопатковій ділянці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Після чого ОСОБА_1 , скориставшись, що потерпілий перебував на землі, шляхом ривку, відкрито для ОСОБА_2 , вирвав з плеча останнього рюкзак, в якому знаходилися: грошові кошти у сумі 1055 грн., шкіряне портмоне фірми «Polo», вартістю 250 грн., паспорт громадянина України і посвідчення водія на ім`я потерпілого.

У подальшому, ОСОБА_1 разом із викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 було спричинено майнову шкоду на загальну суму у розмірі 1305 грн.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 як скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, він визнає повністю та розкаюється у його скоєнні. При цьому пояснив, що у ніч на 09.08.2020 року він разом із своїм знайомими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 сиділи і відпочивали, вживаючи алкогольні напої у приміщенні кафе «Енігма» по вул. Олександра Говорухи у м. Запоріжжі. В один момент до їхнього столику підійшов раніше не знайомий чоловік, як пізніше було встановлено потерпілий ОСОБА_2 , який попрохав з ними посидіти та випити. Вони проти цього не заперечували, тому останній пішов за барну стойку замовив випивку та закуску і почав з ними сидіти. Коли підійшли розраховуватися, потерпілий відмовився, тому з ОСОБА_2 з цього приводу і виникла сварка. Для того, щоб з`ясувати відносини, вони з потерпілим вийшли з приміщення кафе та біля входу спілкувалися, близько 10 хвилин.

Приблизно о першій годині 09.08.2020 року, вони з ОСОБА_2 перейшли через дорогу, де між ними виникла сутичка. При цьому, вони один одного штовхали, потім впали на землю і коли піднялися, потерпілий почав уходити. Він схопив ОСОБА_2 за плечі, де висів рюкзак, але останній вивернувся таким чином, що рюкзак залишився у нього в руках, а потерпілий покинув місце сутички. У подальшому, він забрав рюкзак ОСОБА_2 та підійшов до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які стояли біля приміщення кафе. Коли відкрив рюкзак, то побачив там паспорт громадянина України, тому він був впевнений, що потерпілий зараз повернеться за своїм рюкзаком. Приблизно через 15 хвилин, приїхали патрульні працівники поліції, які почали їх опитували про події, а у подальшому, з другим екіпажем патрульної поліції приїхав і потерпілий. Він не пам`ятає, щоб хтось виймав з рюкзака портмоне потерпілого і виймав звідти грошові кошти.

Більш детально обставини події він не пам`ятає, так як знаходився у стані алкогольного сп`яніння (випив горілки, об`ємом 0,5 л) та вже пройшло вже багато часу. Щоб потерпілий вимагав повернути йому рюкзак, він не пам`ятає. Тілесних ушкоджень він потерпілому спеціально не наносив. Коли ОСОБА_2 прийшов до кафе, то у потерпілого на обличчі вже були садна, які останній отримав ще до їхньої зустрічі.

Якби він хотів здійснити грабіж потерпілого, то він не повертався до приміщення кафе з рюкзаком і не стояв там, чекаючи ОСОБА_2 або міг тихенько викрасти цей рюкзак ще у приміщенні кафе.

Аналізуючи надані обвинуваченим показання, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 фактично лише частково визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тому суд досліджував докази по даному кримінальному провадженню у повному обсязі.

Водночас, вважаю, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що точну дату не пам`ятає, але це було у серпні 2020 року, він зайшов до кафе «Енігма» по вул. О. Говорухи у м. Запоріжжі. В той час за одним із столиків сиділи та відпочивали раніше невідомі йому чоловіки: обвинувачений та свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Він приєднався до останніх і після того як вони випили алкогольні напої, з ОСОБА_1 у нього виникла сварка, але на підставі чого, вже не пам`ятає. Коли вони з обвинуваченим вийшли на вулицю і продовжили сваритися, він зрозумів, що можливо це закінчиться бійкою, тому вирішив покинути місце подій. Він перейшов через дорогу, але почув, що його хтось наздоганяє і коли повернувся, то побачив ОСОБА_1 та одного із свідків, кого точно вже не згадає.

Після цього, ОСОБА_1 , наблизившись до нього, почав кулаками рук наносити йому удари по обличчю та голові. Всього обвинувачений завдав йому 2-3 удари. Після цього, він впав на землю, але свідомість не втрачав. Лежачи на землі, рюкзак, який у нього був на плечах сповз, і перебував у руках. ОСОБА_1 несподівано ривком забрав його рюкзак та втік. Після цього, він пішов у бік кафе «Старий парк», а очевидці події викликали працівників поліції, які швидко приїхали і вони почали об`їжджати ближні вулиці, щоб знайти ОСОБА_1 .

У подальшому, патрульні поліцейські відвезли його до кафе «Енігма», де перебував обвинувачений з викраденими у нього речами. При цьому, його грошові кошти, які лежали в портмоне у рюкзаку, були розкиданими біля лавки, на якій сидів ОСОБА_1 . Крім цього, у нього в рюкзаку знаходилися паспорт громадянина України і посвідчення водія на його ім`я. Усі речі йому слідчий повернув на відповідальне зберігання.

Від ударів по обличчю та голові, які наносив обвинувачений, а також через те, що він впав, на його тілі були тілесні ушкодження. Водночас, тілесні ушкодження в області лоба та носа були ще до зустрічі з ОСОБА_1 , так як він до цього впав з дерева;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що на потачку серпня 2020 року, приблизно о 23-24 год. він знаходився у приміщенні кафе «Енігма» по вул. Олександра Говорухи у м. Запоріжжі, де вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В якийсь момент до них підійшов раніше незнайомий чоловік потерпілий ОСОБА_2 з подряпаним обличчям та з яким у обвинуваченого у подальшому виникла сварка.

Усі вийшли на вулицю, де потерпілий та обвинувачений розмовляли. Потім, він побачив, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли через дорогу і там продовжили спілкуватися на підвищених тонах. Через деякий час він теж туди підійшов, але побачив, що потерпілий та обвинувачений вже перебувають на землі і борються. Так як останні знаходилися у стані сильного алкогольного сп`яніння, то бійки фактично не було. В якийсь момент він побачив, що рюкзак, з яким був потерпілий, опинився на землі. Після цього, обвинувачений забрав рюкзак, хоча потерпілий просив ОСОБА_1 його повернути. Обвинувачений повідомив, щоб потерпілий прийшов і вони уладнають ситуацію, яка склалася. Але ОСОБА_2 відійшов від місця сутички і викликав працівників поліції, які швидко приїхали. Коли з ОСОБА_1 вони повернулися до приміщення кафе, то останній відкривав рюкзак, але чи брав він щось звідти, не знає;

- показаннями як свідка ОСОБА_3 , який зазначив, що на потачку серпня 2020 року, приблизно о 22-00 він знаходився у приміщенні кафе «Енігма» по вул. Олександра Говорухи у м. Запоріжжі, де вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . В якийсь момент до них підійшов раніше незнайомий чоловік потерпілий ОСОБА_2 з тілесними ушкодженнями на обличчі та з яким у обвинуваченого через деякий час виникла сварка. У подальшому, усі вийшли на вулицю, де потерпілий та обвинувачений розмовляли. Потім, він побачив, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли через дорогу і там продовжили спілкуватися. Через декілька хвилин він побачив, що ОСОБА_1 переходить через дорогу до вказаного кафе. У цей момент у обвинуваченого в руках був рюкзак, де знаходився ОСОБА_4 , він не пам`ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , яка повідомила, що являється директором кафе «Енігма», розташованого по вул. Олександра Говорухи у м. Запоріжжі. Крім того, вона інколи виконує функції і бармена у цьому кафе. На потачку серпня 2020 року, приблизно після 22-00 год., у приміщенні вказаного кафе ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вживали алкогольні напої. Потім до них приєднався потерпілий, який прийшов до кафе, перебуваючи вже у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, на обличчі у ОСОБА_2 були подряпини. У приміщенні кафе сварок та сутичок не відбувалося. В якийсь момент усі вчотирьох вони вийшли на вулицю, де обвинувачений та потерпілий почали дуже голосно з`ясовувати відносини. Вона їм зробила зауваження з приводу тихіше себе поводити, так як літній час, вікна у будинках відкриті, тому мешканцям усе чутно. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направилися через дорогу, а вона пішла до кафе, так як зайшов черговий клієнт. Приблизно через 10-15 хвилин до кафе знову зайшли усі, крім потерпілого. У той момент у ОСОБА_1 в руках був рюкзак, який він оглянув. У подальшому, через 30 хвилин до приміщення кафе приїхали працівники патрульної поліції, які почали з`ясовувати обставини події;

- показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які пояснили, що вони працюють інспекторами УПП в Запорізькій області. У ніч на 09.08.2020 року вони працювали та виконували свої функціональні обов`язки. Приблизно біля однієї години ночі на планшет надійшло повідомлення, що в районі кафе «Старий парк» у Комунарському районі м. Запоріжжі відбулося пограбування чоловіка, тобто останнього побили та забрали рюкзак, в якому знаходилися гроші, ключі, особисті документи та банківська картка. Для розкриття цього правопорушення було задіяно декілька автомобілів. Вони, дізнавшись про обставини, при яких було вчинено грабіж, під`їхали до приміщення кафе «Енігма» по вул. О. Говорухи. На той момент на квітнику біля входу до кафе сиділи четверо чоловік: обвинувачений, свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,а такожще якийсьчоловік.Коли вонипідходили,то міжчоловіками булаякась метушняі вонипобачили,як хтосьіз чоловіківна землющось викинув.При оглядіділянки місцевості,де знаходилисяостанні,було виявленопортмоне,банківська картката грошовікошти,які лежалина землі.Враховуючи,що виниклипідозри пропричетність вказанихосіб доскоєння правопорушення,була викликанаслідчо-оперативнагрупа.Пізніше,до приміщеннякафе такожпід`їхав іншийекіпаж поліціїразом ізпотерпілим,який впізнав ОСОБА_1 як особу,що вчинилаграбіж.Усі учасникиподії знаходилисяу станіалкогольного сп`яніння,у потерпілогона обличчібули тілесніушкодження.У подальшому,приблизно в500метрах відкафе «Енігма»працівники поліціїтакож виявилита вилучилирюкзак,який зіслів ОСОБА_2 належав останньому;

- даними, встановленими під час огляду місця події від 09.08.2020 року (проводився з 02 год. 00 хв. до 03 год. 00 хв.), згідно яких оглядом місця події є ділянка місцевості, розташована у квітнику біля приміщення кафе «Енігма» по вул. О. Говорухи у м. Запоріжжі. На землі біля квітника були виявлені та вилучені грошові кошти у сумі 1055 грн. різними купюрами, достоїнством 500, 200, 100, 20, 10, 5, 2 та 1 гривні та шкіряне портмоне фірми «Polo». Також, неподалік квітника (в 500 метрах напроти будинку №28 по вул. О. Говорухи) був виявлений та вилучений рюкзак з ткані чорного кольору, в якому знаходилися паспорт громадянина України і посвідчення водія та ідентифікаційний номер на ім`я ОСОБА_2 , банківська карта «ПУМБ»;

- речовими доказами: грошовими коштами у сумі 1055 грн. різними купюрами, достоїнством 500, 200, 100, 20, 10, 5, 2 та 1 гривні, шкіряним портмоне фірми «Polo», рюкзаком з ткані чорного кольору, паспортом громадянина України, посвідченням водія та ідентифікаційним номером на ім`я ОСОБА_2 , банківською картою «ПУМБ», вилученими під час огляду місця події;

- даними висновку судово-медичного експерта №880 від 11.08.2020 року, згідно яких:

1) садна в ділянці лоба, на кінчику носа, на нижнiй губi, в ділянцi лiвого плеча, в ділянці лівого ліктьового суглобу, в правій підлопатковій ділянці, в ділянцi правого ліктьового суглобу з переходом на передпліччя, в ділянцi правого колінного суглобу; синець на спинці носа у ОСОБА_2 . квалiфiкуються як легкi тiлесні ушкодження;

2) виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворилися від дії тупих предметів;

3) давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в постанові слідчого, та зі слів освiдуваного;

4) виявлений комплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 утворився від не менш ніж 12-ти травматичних впливів. Об`єктивно висловитись про кількість нанесених ударів потерпілому за наданими даними не є можливим.

5) виникнення виявлених ушкоджень у ОСОБА_2 можливо при будь-якому взаєморозташуванні потерпілого відносно нападника за умови доступностi зон ушкоджень для травматичних впливів;

- даними висновку судової товарознавчої експертизи №1230-20 від 18.08.2020 року, згідно яких середня ринкова вартість викраденого гаманця фірми «Polo» складає 250 грн;

- даними, отриманими під час пред`явлення впізнання за участю потерпілого ОСОБА_2 від 09.08.2020 року, згідно яких останній впізнав ОСОБА_1 як особу, яка скоїла відносно нього злочин.

Також, у судовому засіданні були досліджені наступні документи:

- рапорт чергового Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області;

- протокол прийняття заяви про вчинений злочин від 09.08.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності невідомого, який 09.08.2020. року, близько 00 год. 40 хв. у нього відкрито, із застосуванням насильства, викрав грошові кошти у сумі 1000 грн.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Водночас, дослідивши дані, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів від 15.08.2020 року за участю свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , суд не може визнати їх такими, що відповідають критеріям допустимості доказів.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасником слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь свідка у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст.240КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від свідка відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99КПК України є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст.95КПК України, у системному зв`язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу,показання є самостійнимпроцесуальним джереломдоказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

При проведенні слідчого експерименту участь свідка не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225КПК України.

Аналіз протоколів слідчих експериментів від 15.08.2020 року за участю свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свідчить про те, що фактично під час проведення вказаних слідчих дій останні лише розповіли про події, які відбулися 09.08.2020 року без ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, тому суд розцінює такий слідчий експеримент як повторний допит.

Під час перевірки версії обвинуваченого, встановлено, що доводи і посилання ОСОБА_1 на те, що він фактично не скоїв грабіж, а лише тимчасово утримував майно потерпілого для того, щоб останній розрахувався за заказ не підтвердилися показаннями потерпілого, свідків та матеріалами кримінального провадження.

Так, під час огляду місця події було встановлено, що рюкзак потерпілого та портмоне останнього знаходилися у різних місцях. Відповідно до показань свідків саме ОСОБА_1 оглядав рюкзак ОСОБА_2 після того як забрав його у потерпілого, а побачивши працівників поліції скинув портмоне з грошовими коштами на землю. З цих встановлених обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 дістав з рюкзака гаманець з грошовими коштами потерпілого та утримував його при собі до тих пір, поки не з`явилися працівники поліції. У обвинуваченого, на думку суду, не було наміру повертати викрадене майно у потерпілого, так як він це міг зробити відразу, про що прохав його потерпілий, а також віддати його власнику кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - ОСОБА_5 у разі звернення потерпілого до останньої.

У висунутому в обвинувальному акті обвинуваченні слідчий зазначив, що: «….. ОСОБА_1 наніс потерпілому не менше 5 ударів кулаком правої руки по голові та іншим частина тіла….». Водночас, під час судового розгляду не знайшов підтвердження факт вказаної кількості ударів, а також, що ОСОБА_1 саме правою рукою наносив удари. Так, потерпілий пояснив суду, що обвинувачений наніс йому 2-3 удари кулаками рук по голові та обличчю. Обвинувачений механізм нанесення ударів не пам`ятає, свідки його не бачили, а у висновку судово-медичного експерта №880 від 11.08.2020 року вказано: «…виявлений у ОСОБА_2 весь комплекс тілесних ушкоджень утворився від не менше ніж дванадцяти травматичних впливів. Об`єктивно висловитися про кількість нанесених ударів потерпілому за наданими даними не є можливим».

Враховуючи вимоги ст.337 КПК України щодо проведення судового розгляду лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а також відсутність факту зміни обвинувачення прокурором, суд вважає за необхідне виключити із висунутого обвинувачення: посилання саме на 5 завданих обвинуваченим ударів; щодо спричинення ударів саме правою рукою та, що удари також наносилися по іншим частинам тіла (крім голови).

За аналогічних підстав, вважаю за необхідне виключити з формулювання обвинувачення такі тілесні ушкодження у потерпілого як: «…садна у ділянці лоба, на кінчику носа та синця на спинці носа». Вказані тілесні ушкодження потерпілий отримав ще до зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_1 . Цей факт підтвердив сам потерпілий під час його допиту судом. Також, суд виключає з формулювання обвинувачення і посилання слідчого на отримання потерпілим такого тілесного ушкодження як «садна в ділянці правого плеча», так як у висновку судово-медичного експерта №880 від 11.08.2020 року вказано, що у потерпілого встановлено «садну у ділянці лівого плеча».

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Під час свого допиту ОСОБА_1 зазначив, що він щиросердно розкаюється, попрохав вибачення у потерпілого, але щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Хоча обвинувачений фактично частково і визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, водночас намагався суду довести, що фактично умислу на грабіж у нього не було. Також, під час судового розгляду не було встановлено, що обвинувачений своїми діями активно сприяв розкриттю злочину.

В обвинувальному акті зазначено як обтяжуючу обставину вчинення злочину повторно. Вказану обставину суд не вважає обтяжуючою, так як повторність включена в обвинувачення ОСОБА_1 як одна з кваліфікуючих ознак скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), характеризуючі особистість обвинуваченого обставини має постійне місце проживання та реєстрації, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні мається троє неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним та цивільної дружиною, працює, хоча і неофіційно, раніше судимий.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи особистість обвинуваченого, конкретні обставини кримінального провадження, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вимог ст.75 КК України, суд дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 після звільнення його з-під варти по цьому кримінальному провадженню жодного разу не порушив свого процесуального обов`язку як учасник судового процесу, проживає з дітьми і цивільної дружиною за постійною адресою та фактично виховує трьох неповнолітніх дітей дружини, працює. За таких обставин вважаю, що ОСОБА_1 на цей час соціально адаптований та зробив для себе позитивні висновки щодо своєї подальшої поведінки.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю);

Викрадене майно (грошові кошти у сумі 1055 грн. різними купюрами, достоїнством 500, 200, 100, 20, 10, 5, 2 та 1 гривні, шкіряне портмоне фірми «Polo», паспорт громадянина України, посвідчення водія та ідентифікаційний номер на ім`я ОСОБА_2 , банківську карту «ПУМБ»), яке під час досудового розслідування було визнано речовими доказами та повернуто потерпілому, необхідно залишити ОСОБА_2 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя 11.08.2020 року на вказані речові докази необхідно скасувати відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 653 грн. 76 коп. за залучення експерта на проведення судової товарознавчої експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження (довідкою про витрати на проведення експертизи № №1230-20 від 18.08.2020 року), тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат на користь держави.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_1 , враховуючи відсутність фактів процесуальних порушень з боку обвинуваченого (з моменту застосування вказаного запобіжного заходу), необхідно скасувати із поверненням суми застави у повному обсязі особі, яка його внесла.

У кримінальному провадженні цивільний позов потерпілім не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з вимогами ст.76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді застави скасувати, повернувши особі, яка вносила заставу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму застави у повному обсязі у розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 09.08.2020 року по 13.11.2020 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: грошові кошти у сумі 1055 грн., шкіряне портмоне фірми «Polo», рюкзак, паспорт громадянина України, посвідчення водія та ідентифікаційний номер на ім`я ОСОБА_2 , банківську карту «ПУМБ», що були передані потерпілому ОСОБА_2 на відповідальне зберігання залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 653 грн. 76 коп. (шістсот п`ятдесят три) грн. 76 коп. за залучення експерта на проведення судової товарознавчої експертизи.

Скасувати арешт на: грошові кошти у сумі 1055 грн. різними купюрами, достоїнством 500, 200, 100, 20, 10, 5, 2 та 1 гривні, шкіряне портмоне фірми «Polo», паспорт громадянина України, посвідчення водія та ідентифікаційний номер на ім`я ОСОБА_2 , банківську карту «ПУМБ», металевий ключ, накладений ухвалоюи слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя 11.08.2020 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод