Рішення № 104417812, 17.05.2022, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/341/22

Провадження № 2/131/267/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., розглянувши у спрощеному провадженні без фіксації судового засідання технічними засобами в м. Іллінці цивільну справу за позовом АТ «Вінницяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування (стягнення) майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Вінницяобленерго» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому вказало, що 16.08.2021 року в с. Райки Вінницького (колишнього Іллінецького ) району по вул. Шевченка, автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , здійснив наїзд на електроопору та після скоєння ДТП залишив місце пригоди.

Внаслідок наїзду транспортного засобу на електроопору, пошкоджено лінію електропередач, ПЛ-0,4 кВ лінія -Л № 1 від ТП № 21, по вул. Шевченка в с. Райки Вінницького району, власником якої є АТ «Вінницяобленерго».

З метою ремонту пошкодженого майна, спричиненого протиправними діями Відповідача внаслідок порушення Правил дорожнього руху та негайного відновлення електропостачання споживачів, структурним підрозділом Товариства - СО «Вінницькі східні ЕМ», яке обслуговує дану територію, було виконано роботи по відновленню лінії електропередачі зокрема заміні залізобетонної опори, монтажу металевої траверси, перетягування проводів, відключення та включення розподільчого устаткування - перелік робіт та їх вартість містяться в кошторисі на виконання робіт/надання послуг від 16.08.2021 року.

Витрати, понесені АТ «Вінницяобленерго» разом з вартістю опори та матеріалів, заробітною платою працівників, вартістю доїзду транспортах засобів та механізмів згідно зазначеного кошторису становить - 13382,30 грн.

На запит структурної одиниці «Вінницькі східні ЕМ» АТ «Вінницяобленерго», яка обслуговує дану територію, відділом Національної поліції № 5 Вінницького районного управління ГУ НП у Вінницькій області, надано відповідь в якій вказано, що у відношенні водія ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, які направлено для розгляду до Іллінецького районного суду.

Постановою Іллінецького районного суду від 11.10.2021 року по справі № 131/924/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4 та 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення. Зазначена постанова суду набрала законної сили.

Обставини встановлені судом щодо вини ОСОБА_1 у здійсненні 16.08.2021 року наїзду автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 на електроопору в с. Райки Вінницького (колишнього Іллінецького ) району по вул. Шевченка, встановлені постановою Іллінецького районного суду від 11.10.2021 року по справі № 131/924/21, мають преюдиціальне значення та не підлягають доказуванню.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому відповідач ОСОБА_1 у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 і 11 Конвенції» та є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що АТ «Вінницяобленерго» було направлено лист за № СО-55-59 від 28.01.2022 року відповідачу ОСОБА_1 з проханням добровільно відшкодувати заподіяну шкоду (а.с. 19). Утім, зазначений лист відповідач ОСОБА_1 залишив без відповіді.

Факт того, що АТ «Вінницяобленерго» понесли збитки в розмірі 13383,30 грн. внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 підтверджується кошторисом на виконання робіт/надання послуг від 16.08.2021 року (а.с. 17-18).

За статтею 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно зі ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавача шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди (під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина друга статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди», під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п.). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у і тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п. 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007, в якому наголошується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (п. 33 рішення від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції»; п. п. 32-35 рішення від 07.03.2006 у справі «Донадзе проти Грузії»).

Згідно постанови Іллінецького районного суду від 11.10.2021 року по справі № 131/924/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4 та 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення. Зазначена постанова суду набрала законної сили 22.10.2021 року (а.с. 11-15).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідачем внаслідок ДТП було завдано АТ «Вінницяобленерго» збитків у розмірі 13382,30 грн. Доказів на спростування вини та, як наслідок, спростування заподіяння шкоди на заявлену суму відповідачем суду не надано.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування збитків є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки збитки, заподіяні відповідачем, до теперішнього часу у добровільному порядку не відшкодовані.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 15, 22, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 245, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування (стягнення) майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» р/р НОМЕР_2 в АТ «Райфазен Банк Аваль» СО «Вінницькі східні ЕМ» р/р НОМЕР_3 в АТ «Райфазен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 25510216, суму заподіяної шкоди в розмірі 13382,30 (тринадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» СО «Вінницькі східні ЕМ» р/р НОМЕР_3 в АТ «Райфазен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 25510216 судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» СО «Вінницькі східні ЕМ», адреса місця знаходження: м. Іллінці, Вінницького району Вінницької області, вул. Європейська, 33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: