Рішення № 104408257, 16.02.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19177/17

н/п 2/953/74/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

прокурора Колот Н.М.,

представника відповідача Лисенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ННЦ ХФТІ Міністерства у справах молоді та спорту до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 264343,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. В провадженні СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області перебувало кримінальне провадження № 12013220300001102 від 25.07.2013 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 210 КК України. Так, в ході досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що відповідач, працюючи директором ОК ННЦ ХФТІ, являючись посадовою особою, у літній оздоровчий період 2005 року порушив законодавство про бюджетну систему України, використавши бюджетні грошові кошти в сумі 13745,60 грн., та в розмірах, що перевищують затверджені межі витрат, по статтям "харчування", "страхування", "медичне обслуговування", "господарчі витрати" на суму 145 387,55 грн., а всього на загальну суму 264 343,15 грн. Завдана шкода відповідачем в добровільному порядку не відшкодована. За результатами проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні № 12013220300001102 від 25.07.2013 року клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 210 КК України, слідчим, за погодженням з прокурором, направлено до Зміївського районного суду Харківської області. Ухвалою Зміївського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 210 КК України, а кримінальне провадження № 12013220300001102 від 25.07.2013 року - закрито.

Відповідачем подано відзив на вказану позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, яка в даному випадку становить один рік.

Заступником керівника Чугуївської місцевої прокуратури подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що строк позовної давності в даному випадку становить три роки, і вона починає обчислюватись з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_1 , тобто з 11.07.2017, так як саме з цього моменту органом досудового розслідування та прокуратурою зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру конкретній винній особі, а саме відповідачу по вказаній справі.

Прокурор Колот Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Представник ННЦ ХФТІ в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та своєчасно, спрямував на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Лисенко В.І. в судовому засіданні просила застосувати до позовних вимог строки позовної давності у зв`язку з чим відмовити в задоволенні позову.

05.12.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Ніколаєнко І.В.

07.12.2017 судом здійснено запит до відділу АДР ГУДМС України в Харківській області для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надійшов до суду 21.12.2017.

Ухвалою судді від 27.12.2017 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2018 закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

31.05.2018 року судом ухвалено заочне рішення по вказаній справі, яке скасовано ухвалою суду від 26.06.2019 за заявою відповідача, та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

26.06.2019 здійснено розподіл вказаної справи, справу розподілено судді Ніколаєнко І.В.

21.04.2020 здійснено повторний перерозподіл вказаної справи, справу перерозподілено судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 04.05.2020 прийнято вказану справу до провадження судді, та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 29.07.2020 закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що згідно до Акту Контрольно-ревізійного управління в Харківські області Державної КРС в Україні про перевірку цільового використання бюджетних коштів, виділених на здійснення заходів з відпочинку та оздоровлення дітей №031-20/550 від 22.11.2005 року встановлено порушення ОСОБА_1 законодавства про бюджетну систему України, що виразилось в використанні бюджетних коштів в розмірах, що перевищують затверджені межі витрат.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 7092 від 06.10.2006 року встановлено, що нецільове використання бюджетних коштів ОК ННЦ ХФТІ документально підтверджується за статтею калькуляції "Утримання і госпрозрахунки" в сумі 118 955,60 грн. Встановлене ревізією від 23.06.2006 року (акт №031-20/364), перевищення витрат бюджетних коштів Оздоровчим комплексом ННЦ ХФТІ за статтями: харчування, страхування, медобслуговування та господарські розрахунки документально підтверджується в загальній сумі 264343,15 грн. (4,5 відповідь).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом. Це право передбачено також ст. 131-1 Конституції України.

Ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити у діях винної особи наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

11.07.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 210 КК України.

Ухвалою Зміївського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року, справа № 621/1610/17, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 210 КК України, на підставі ст.. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12013220300001102 від 25.07.2013 року - закрито.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Проте, судом встановлено, що цивільний позов про відшкодування шкоди до ОСОБА_1 у вищезазначеному кримінальному провадженні не заявлявся та не залишався без розгляду.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Закриття кримінального провадження внаслідок закінчення строків притягнення особи до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою обставиною. Вказане означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Важливими умовами для закриття провадження внаслідок закічнення строків притягнення до кримінальної відповідальності є: а) підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення; б) наявність у діянні складу кримінального правопорушення; в) причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення.

Порушення ОСОБА_1 законодавства про бюджетну систему в загальному розмірі 264343,15 грн. встановлене ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 07.08.2017. На підтвердження розміру завданої шкоди Прокурор надав суду висновок судової економічної експертизи № 7092 від 06.10.2006, у якому вказаний розмір нецільового використання бюджетних коштів та розмір, який перевищує затверджені межі витрат.

Тому враховуючи викладене вище, суд вважає, що Прокурором обгрунтовано заявлено 264343 грн 15 коп. до стягнення з ОСОБА_1 у якості відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Суд погоджується з доводами сторони відповідача, що прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення інтересів держави під час розслідування кримінального провадження, оскільки Акт про перевірку цільового використання бюджетних коштів виділених на здійснення заходів з відпочинку та оздоровлення дітей було затверджено Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області 22.11.2005, та висновок судово-економічної експертизи був складений 06.10.2006, тобто про вказані порушення самому позивачу ННЦ «ХФТІ» вже було відомо наприкінці 2005 року, та позов від ННЦ «ХФТІ» в рамках кримінального провадження починаючи з порушення самої кримінальної справи №45060007 (відповідно до відомостей висновку судово-економічної експертизи) заявлений не був, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257ЦК України строку позовної давності, а вказаний позов спрямовано до суду 05.12.2017 року.

Тому суд вважає не обґрунтованими доводи прокурора про те, що строк позовної давності повинна відраховуватись саме з моменту оголошення особі про підозру.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач в особі ННЦ «ХФТІ», а не прокурор.

Разом з тим, аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (§ 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»;§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що у позові необхідно відмовити внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач по справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог заступника керівникаЧугуївської місцевоїпрокуратури Харківськоїобласті в інтересахдержави вособі ННЦХФТІ Міністерствау справахмолоді таспорту до ОСОБА_1 про стягненняматеріальної шкоди відмовити в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 6, що діє в інтересах держави в особі ННЦ ХФТІ Міністерства у справах молоді та спорту, місцезнаходження: м. Харків, вул. Академічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14312223.

Відповідач ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Повний текст рішення у зв`язку з введенням воєнного стану виготовлено 21 квітня 2022 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ