Рішення № 104405195, 23.05.2022, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/718/22

Провадження № 2/345/407/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2022 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Онушканича В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 29.03.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №IFK0GK00000066 про надання кредиту на купівлю квартири у розміоі 24000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 29.03.2027 року, додаткову угоду до кредитного договору від 27.11.2014 року та договір поруки №IFK0GK00000066/1 з ОСОБА_2 від 29.03.2007 року.

30.03.2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири, згідно якого іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк» нерухоме майно, а саме: 2-кімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що у зв`язку із стрімким зростанням курсу долара США до гривні у 2014-2015 роках він допустив несвоєчасну сплату коштів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24.09.2015 року у справі №345/2271/15-ц стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року в розмірі 24208,05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2015 року становить 498201,75 грн. В подальшому, на підстав вказаного судового рішення, було відкрито виконаче провадження та відбувалося стягнення грошових коштів з боржників. Станом на сьогодні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачено більшу частину коштів, передбачених до стягнення згідно вказаного рішення суду.

Однак 10.02.2022 року ОСОБА_1 було викликано до Калуського ВДВС, де старший державний виконавець Побуцька Р.Б. ознайомила його із матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису №923 від 03.04.2019 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що приватним нотаріусом видано виконачий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, приватний нотаріус пропонує задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» у розмірі: заборгованість за кредитом - 18994 доларів США, заборгованість за відсотками - 12266,20 доларів США, комісія - 2400 доларів США, пеня - 1640,83 доларів США, що всього становить 50061,03 доларів СШа, що за курсом НБУ станом на 07.02.2019 року становить 1349850,02 грн. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3500,00 грн.

Позивач наголошує, що даний виконавчий напис є незаконним та безпідставним. Так, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.04.2019 року, тобто після набрання законої сили постановою Київського апеляційного адмінітративног суду від 22.02.2017 року, якою визнано нечинним п.2 Постанови КМУ №1172. Водночас вказаний пункт було неправомірно застосовано нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису.

Крім того, розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, не є безспірним. Так, з урахуванням положень ч.2 ст.1050 ЦК України право АТ КБ «Приватбанк» нараховувати передбачені кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року проценти, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припинилрся у зязку із пред`явленням 16.06.2015 року до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовної вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залимшился несплаченою. Також з 24.09.2015 року (часу ухвалення Калуським міськрайонни судом рішення у справі№345/2271/15-ц який вирішено спір сторін щодо боргових зобов`язань ОСОБА_1 ) правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення. Позивач наголошує, що наявність судового рішення від від 24.09.2015 року про дострокове задоволення вимог АТ КБ «Приватбанк» щодо всієї суми заборгованості, яке ОСОБА_1 вконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.

Тому позивач змушений звернутися до суду та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №923 від 03.04.2019року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 24.02.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надала суду письмові пояснення. Зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за яким існують невиконані кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк». Банком для вчинення виконавчого напису були надані усі необхідні документи згідно з Переліком документів, затверджених Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи, які підтверджують заборгованість.

Представник відповідача зазначає, що згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Банк зі свого боку виконав свої обов`язки, на відміну від боржника. Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони мають здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. У договорі, на основі якого було вчинено виконачий напис нотаріусом, строк дії не передбачено, тобто він укладений на невизначений час. Тобто договір досі чинний, а отже в кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь-який час, це право виникає до тих пір, поки договір є чинним. На момент вчиненя виконавчого напису банк мав право на звернення.

Представник відповідача звертає увагу, що позивачем не оскаржується наявність боргу, позивач не оспорює ані суму боргу, ані його наявність. Позивач у встаноовлному законом порядку не спостував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягненя; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості. Інформаця про звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не є свідченням недотримання умови щодо безспірності заборгованості у цій справі, оскільки позивач визнає наявність заборгованості на суму, вказану у виконавчому написі нотаріуса.

Представник відповідача наголошує, що виконавчий напис є цілком правомірним, а доводи позивча є нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства. Таким чином, представник відповідача просить в задоволенні позовних вмог відмовити у повному обсязі.

Третім особам копія ухвали про відкриття провадження надсилалася у встановленому законом порядку, водночас суду не надано письмових пояснень.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.03.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №IFK0GK00000066, за умовами якого позивачу було надано кредит на купівлю квартири у розмірі 24000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 29.03.2027 року (а.с.9-11).

Відповідно до умов додаткової угоди №1 до кредитного договору №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року, укладеної 27.11.2014 року (а.с.14), п.7.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти, шляхом видачі кредиту через касу банку на строк з 29.03.2007 року по 30.03.2027 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 30000,60 доларів США на наступні цілі: 24000,00 доларів США накупівлю житла, а також у розмірі 6000,60 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків, починаючи з 15.11.2008 року, у розмрі 13,02% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця, в період сплати.

30.03.2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири, згідно якого іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк» нерухоме майно, а саме: 2-кімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 (а.с.15-17).

03.04.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис №923, відповідно до якого звернено стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 1349850,02 грн.; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3500,00 грн.(а.с.8).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» зверталося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, провадження по справі відкрито 16.06.2015 року. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.09.2015 року (а.с.18-19) позов задоволено частково, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року - 24208,05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2015 року становить 498201,75 грн.

Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк», пред`явивши до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, та на власний розсуд змінив строк виконання зобов`язання.

Отже, ПАТ КБ «Приватбанк» було самостійно змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року. А тому згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитним договором №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року після 16.06.2015 року - припинилося.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що відсотки в розмірі 12 266,20 доларів США та пеня в розмірі 16400,03 доларів США нараховані за період з 29.03.2007 року по 07.02.2019 року.

Водночас, як вказувалося вище, відсутні будь-які підстави для нарахування відсотків та пені після 16.06.2015 року, тобто процентів та неустойки, які нараховані після пред`явлення АТ КБ «Приватбанк» вимоги до боржників.

Крім того, зобов`язання позивача із повернення боргу за кредитним договором трансформувалось в зобов`язання із виконання судового рішення про стягнення боргу, оскільки кредитний договір №IFK0GK00000066 від 29.03.2007 року був припинений достроково за ініціативою банку. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому не є правомірним нарахування процентів на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України до повного погашення заборгованості за кредитом.

Вказане підтверджує той факт, що зазначена у виконавчому написі заборгованість є спірною, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1488,60 грн. сплаченого судового збору (а.с. 7, 24).

На підставі викладеного, статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03.04.2019 року №923, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути із Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1488,60 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23.05.2022 року.

Суддя