Рішення № 104402488, 23.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року Справа № 160/25212/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.06.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV ОСОБА_1 , направлене їй повідомленням від 25.06.2021 вих. №0400-010215-8/85543 відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії як стаж, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими й тяжкими умовами праці, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період з 02.09.1998 по 11.08.2010, коли ОСОБА_1 працювала на рудозбагачувальній фабриці №1 машиністом крану (кранівником) 3 розряду (з 02.09.1998 по 20.12.2004) та на рудозбагачувальній фабриці №1 машиністом крану (кранівником) 4 розряду (з 21.12.2004 по 11.08.2010);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 17.06.2021 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", що підлягає застосуванню відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії за Списком №1 та необхідними документами. Як зазначає позивач, відповідно до наданих нею документів та відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», вона має право на пенсію на пільгових умовах, так як з 02.09.1998 року по теперішній час працює машиністом крана (кранівником), зайнятим на збагачувальній фабриці рудних і нерудних копалин, що містить у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію, що підтверджується копією трудової книжки та довідками підприємства та наказами про проведення атестації робочих місць. Проте, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, обґрунтоване недосягненням необхідного пенсійного віку - 50 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, посилається на пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказує, що необхідний страховий стаж становить 20 років, з них не менше 10 років на роботах по Списку №1. Також, відповідачем не враховано до списку №1 період з 02.09.1998 по 11.08.2010, оскільки відповідно до записів трудової книжки зазначено, що позивач працювала машиністом крана (кранівником) рудозбагачувальної фабрики №1, в т.ч. як у наказах про атестацію робочих місць №353, 417, 300, 349 посада машиніста крана (кранівник) атестована по технологічній дільниці. Також у пільговій довідці не зазначена атестація від 02.04.2010 №349. Позивач вважає протиправною відмову відповідачів у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16.03.2022 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що управління заперечує щодо позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Документально встановлено, що ОСОБА_1 17.06.2021 року звернулась із заявою з питання призначення пенсії за віком по Списку №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачу виповнилось 45 років. Листом було повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 станом на дату звернення, оскільки у заявниці відсутній пільговий стаж та не досягненням пенсійного віку 50 років. Щодо незарахування періоду роботи з 02.09.1998 по 11.08.2010 до пільгового стажу, зазначено, що в трудовій книжці за спірний період роботи відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, а саме не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи. Також, позивачем була надана пільгова довідка №1011 від 10.06.2021 року про те, що вона працювала у спірний період повний робочий день в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Рудозбагачувальна фабрика №1, виробництво: збагачення. Відповідно до запису трудової книжки у спірний період позивач працювала машиністом крана (кранівником) Рудозбагачувальної фабрики №1, в той час як у наказах про атестацію робочих місць №353 від 31.08.1995, №417 від 20.03.2000, №300 від 18.04.2005, №349 від 02.04.2010 посада машиніста крана (кранівника) атестована по технологічній дільниці. Крім того, у пільговій довідці №1011 від 10.06.2021 року не зазначена атестація робочих місць за умовами праці №349 від 02.04.2010. Відповідач вказує, що позивач в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №1 посилається на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р., яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах станом на сьогодні. Відмовляючи у призначенні пенсії Головне управління керується Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому відповідач не діяло всупереч закону. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавались.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1).

25 червня 2021 року Відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047150013459, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. У вказаному рішенні зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік, визначений пп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 50 років.

Вік заявника 45 років 9 місяців 9 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений пп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 20 років з них не менше 10 років на роботах по Списку №1.

Страховий стаж особи становить 36 років 0 місяців 9 днів.

За доданими документами не враховано до Списку №1 період з 02.09.1998 по 11.08.2010 року, оскільки відповідно до записів трудової книжки зазначено, що заявник працював машиністом крана (кранівником) рудозбагачувальної фабрики №1, в той час коли у наказах про атестацію робочих місць №353, 417, 300, 349 посада машиніст крана (кранівник) атестована по технологічній дільниці. Також у пільговій довідці не зазначена атестація від 02.04.2010 року №349.

Заявниця матиме право за умови досягнення віку передбаченого пп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (50 років).

Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії та незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положення Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.

Згідно з п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст. 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Таким чином, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: " На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…".

Відтак, з 23.01.2020р. в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Так у цих рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме: така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - 17.06.2021р., позивачці виповнилось 45 років 9 місяців 9 днів, що підтверджується копією паспорта позивача.

При цьому, згідно копії оскаржуваного рішення пенсійного органу №047150013459 від 2506.2021р. вбачається, що станом на 17.06.2021р. (звернення за призначенням пенсії) загальний страховий стаж позивача складає 36 років 0 місяці 9 днів.

Тобто, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивач досягла необхідного віку (45 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії (36 років, тобто більше 15 років).

Також пенсійним органом у рішенні вказано, що необхідний страховий стаж, визначений пп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 20 років з них не менше 10 років на роботах по Списку №1.

Однак, суд звертає увагу, що для жінок необхідний пільговий стаж становить не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, а не 10 років, які передбачені для чоловіків.

Відтак, у рішенні №047150013459 від 2506.2021р., стосовно пільгового стажу позивача зазначено лише, що за доданими документами не враховано до Списку №1 період з 02.09.1998 по 11.08.2010 року, оскільки відповідно до записів трудової книжки зазначено, що заявник працював машиністом крана (кранівником) рудозбагачувальної фабрики №1, в той час коли у наказах про атестацію робочих місць №353, 417, 300, 349 посада машиніст крана (кранівник) атестована по технологічній дільниці. Також у пільговій довідці не зазначена атестація від 02.04.2010 року №349.

З приводу цього, суд зазначає наступне.

відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.200 5№ 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Cуд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Отже, суд звертає увагу, що Порядок № 637, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як видно з копії трудової книжки НОМЕР_1 від 24.03.1995 року, ОСОБА_1 працювала у спірний період:

- 02.09.1998р. - переведена в рудозбагачувальну фабрику №1 машиністом крана (кранівник) 3 розряду. За результатами атестації робочих місць за умовами праці машиністу крана (кранівнику) рудозбагачувальної фабрики №1 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №353 від 31.08.1995р.);

- 21.12.2004 - переведена на рудозбагачувальну фабрику №1 машиністом крана (кранівником) 4 розряду (розпорядження №2 від 05.01.2005р.);

- 12.08.2010 - переведена в гірничий департамент машиністом крана (кранівщик) (а-20т) 4 розряду, технологічна дільниця, рудозбагачувальна фабрика №1 (на умовах цеху) (розпорядження №424 від 12.08.2010р.).

Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записі у ній №1011 від 10.06.2021 року, ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», рудозбагачувальна фабрика №1, виробництво: збагачення, зокрема:

- з 02.09.1998р. по 15.01.2013р. - машиністом крана (кранівником) зайнятим на збагачувальній фабриці рудних і нерудних копалин, що містить у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, що передбачено Списком №1, розділ ІІ, підрозділ «а», позиція 1020100а-1753г. Згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ від 11.03.1994р. №162;

- з 16.01.2003р. по 02.08.2016р. - машиністом крана (кранівником) зайнятим на збагачувальній фабриці рудних і нерудних копалин, що містить у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, що передбачено Списком №1, розділ ІІ, підрозділ «а», позиція 2а-3в. Згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ від 16.01.2003р. №36.

В довідці №1011 від 10.06.2021 року зазначено, що за вказані у довідці періоди відпрацьовано за списком №1 - 22 роки 9 місяців 5 днів.

Підтверджено атестацією робочих місць: наказ №353 від 31.08.1995р., наказ №417 від 20.03.2000р., наказ №300 від 18.04.2005р., наказ №347 від 30.03.2015р., наказ №315 від 30.03.2015р. Лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009р.

Відповідно до п. 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок № 442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з п. 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі № 460/5271/16-а.

Як видно з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача наявні записи про найменування посад, які вона займала на підприємстві, зазначено, про право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, вказано, про проведену атестацію робочого місця.

Крім того, на підтвердження такого стажу позивач надано до суду довідку, уточнюючий особливий характер роботи, умови праці, які необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах №1011 від 10.06.2021 року.

Як встановлено судом, у довідці №1011 від 10.06.2021 року зазначено, що посада позивача відноситься до посад віднесених до Списку №1. Також зазначено про проведення атестації робочих місць підприємством з 1998 року по теперішній час.

Твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, стосовно того, що період з 02.09.1998 по 11.08.2010 року не враховано останнім, оскільки відповідно до записів трудової книжки зазначено, що заявник працював машиністом крана (кранівником) рудозбагачувальної фабрики №1, в той час коли у наказах про атестацію робочих місць №353, 417, 300, 349 посада машиніст крана (кранівник) атестована по технологічній дільниці, також у пільговій довідці не зазначена атестація від 02.04.2010 року №349, суд не може взяти до уваги, оскільки це свідчить про формалізм з боку пенсійного органу під час прийняття рішення.

Також суд зазначає, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі. Підприємством проводилась атестація робочих місць не одноразово, а порушення строків її проведення не може слугувати підставою для незарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, оскільки проведення атестації робочих місць від нього не залежить.

Так, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020р. сформулювала правовий висновок, згідно з яким, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому, судом встановлено, що позивач при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії надав зазначену вище уточнюючу довідку підприємства, якою підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1, однак, йому протиправно було відмовлено у зарахуванні пільгового стажу через зазначення у трудовій книжці посади «машиніст крана (кранівником) рудозбагачувальної фабрики №1», а в наказах про атестацію посада машиніст крана (кранівник) атестована по технологічній дільниці.

З огляду на зазначене, відмова у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 02.09.1998 по 11.08.2010 року машиністом крана (кранівником) зайнятим на збагачувальній фабриці рудних і нерудних копалин, що містить у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію викладену у рішенні №047150013459 від 2506.2021р. є протиправною.

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведену норму, обставини наявності протиправності відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії як стаж, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими й тяжкими умовами праці, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період з 02.09.1998 по 11.08.2010, коли ОСОБА_1 працювала на рудозбагачувальній фабриці №1 машиністом крану (кранівником) 3 розряду (з 02.09.1998 по 20.12.2004) та на рудозбагачувальній фабриці №1 машиністом крану (кранівником) 4 розряду (з 21.12.2004 по 11.08.2010).

Підсумовуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача №047150013459 від 25.06.2021р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № l-p/2020 від 23.01.2020 року.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20), що набрала законної сили 03.11.2021р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20).

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача №047150013459 від 25.06.2021р. щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020р. рішенні №1-р/2020, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. та постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20), та щодо незарахування періоду її роботи до пільгового стажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 17.06.2021 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", що підлягає застосуванню відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, що діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015р. та висновків суду, викладених у даній справі.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №047150013459 від 25.06.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком за Списком №1 період роботи з 02.09.1998 року по 11.08.2010 рік машиністом крана (кранівником) зайнятим на збагачувальній фабриці рудних і нерудних копалин, що містить у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.06.2021 року, з урахуванням норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, що діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015р. та висновків суду, викладених у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) на користь ОСОБА_1 (інокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко